61.Поети-некласики. М.Драй-Хмара.

Неокласики– група українських поетів та письменників-модерністів початку ХХ ст.На відміну від інших груп, неокласики не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. Проте їхня присутність у літературному житті була досить вагомою, що позначилося не лише на творчому рівні, а й під час літературних дискусій 1925–1928 p.

Неокласицизм (з грецької новий і зразковий) – течія в літературі та мистецтві, що з'явилась значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник в західноєвропейській літературі в середині XIX ст. До групи українських неокласиків у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт). Вони відмежовувались від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці. Те, що неокласики прагнули впроваджувати в своїй творчості форми та методи грецького й римського мистецтва, представникам влади здалось невизнанням радянської дійсності. Тому в 1935р. були заарештовані М. Зеров, Павло Филипович, М. Драй-Хмара, яких звинувачували в шпигунстві на користь чужоземної держави, в підготуванні й спробі вчинити терористичні замахи на представників уряду та партії і в приналежності до таємної контрреволюційної організації, очолюваної професором Миколою Зеровим.

Неокласики позиціонували себе як естетів і жорстко протиставляли себе народництву і романтизму. Крім художньої творчості, члени групи були також активними літературними критиками та теоретиками українського модернізму. Неокласики належать до так званих письменників доби розстріляного відродження. Неокласична естетична позиція М. Зерова, як і його побратимів по перу (М. Рильського, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, О. Бургардта), полягала в необхідності засвоєння найвищих літературних здобутків людства як передумови справжнього розквіту мистецтв, розуміння значення уроків класики у зростанні художника слова. Така позиція у 20-30-ті роки XX ст. була актуальна, адже в той час українську літературу заполонили твори-агітки, твори-плакати. Письменник писав власну історію душі, протиставляючи її сірості, провінційності. Він уважав українську словесність невід'ємною складовою європейської словесності.

Як науковець і літературознавець М. Зеров турбувався й вболівав за майбутнє української культури. Виступав проти російської культурної гегемонії, проти зведення штучної завіси між українською й західною культурами. Дбаючи про майбутнє українського письменства, поет закликав звертатися до джерел, вивчати досвід минулих поколінь, традиції рідної культури, здійснювати новітні пошуки в письменстві. Йому було чуже неуцтво й пристосовництво в літературі, виступав за творче змагання.Драй – Хмараукраїнський поет, літературознавець, перекладач.Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року у козацькiй родинi.

Закінчив школу в Золотоноші, чотири класи Черкаської гімназії. Навчався 1906–1910 в Колегії Павла Галагана в Києві, 1910–1915 на історико-філологічному факультеті Київського університету. Працював у семінарі академіка Володимира Перетца. Залишено на кафедрі слов'янознавства для підготовки до професорського звання. 1913 відряджено за кордон, де студіював фонд бібліотек і архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда та Бухареста. Працював уПетроградському університеті, 1917 повернувся в Україну. 1918–1923 — професор Кам'янець-Подільського університету, інституту народної освіти. 1923–1929 — професор кафедри українознавства Київського медичного інституту. 1930–1933 працював у НДІ мовознавства при ВУАН. Уперше його було заарештовано 21 березня 1933 (випущено 11 травня 1933, припинено справу 16 липня 1934). Удруге заарештовано 6 вересня 1935. Реабілітовано 1989.

Він був поліглотом, знав 19 мов. Це майже всі слов'янські (адже його спеціалізацією як ученого було слов'янознавство. Знав він низку давніх та новітні європейські . Перекладав багато художніх творів. 1928 року надрукував сонет «Лебеді» з присвятою своїм товаришам, де вжив вислів «гроно п'ятірне». Під «гроном п'ятірним» малися на увазі поети-неокласики — Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович, Освальд Бургардт (який друкувався під псевдонімом Юрій Клен) і сам Михайло Драй-Хмара. Але саме з цього сонета почалися всі неприємності поета.

В березні 1933 його безпідставно заарештували та нахабно звинуватили в приналежності до контрреволюційноїорганізації у Кам'янецькому університеті. Однак слідству забракло доказів — і 11 травня 1933 ученого випустили, Другий арешт був у вересні 1935 - заслання на Колиму на 5 років не забарилися.1939 дружина Драй-Хмари отримала повідомлення про його смерть чоловіка. Місця і причини смерті в повідомленні не вказано.