58. «Сонячна машина»в. Винниченка. Проблематика твору

За жанром це роман-сатира, роман-памфлет. В ньому поєднані фантастика, детективна лінія, любовні, та соціально-політичні. Є філософські, любовно-еротичні, політичні лінії.

Це роман-пантопія (утопія-антиутопія). Утопія - спроба змалювати ідеальний світ, чистий, яскравими барвами, світ загального добра, щастя. Антиутопія - роман-застереження, він малює світ утопічний, але влаштований той світ страшно. Автор утопії апелює до розуму, а антиутопії - до почуття. антиутопія заперечує ідеї утопії. Антиутопія показує налідки утопічних ідей. Пантопія - співвіснують зневіра і віра, любов і ненависть, світло і темрява.

Утопією був соціалізм. Антиутопія це наче макет, спроектований за планом утопістів. Це така-собі відповідь на питання "А що буде, якщо..?". Щодо авантюрності, на це відповідає Микола Зеров у статті "Сонячна машина" як літературний твір"( ж-л "Київ" №9). Він пише, що після викрадення коронки Зігфріда розпочинається детективна гарячка. Авантюрне: переслідування Інараку, втікання Макса Штора по дахах, нічна сцена у графівни Труди, його порятунок, пригоди доктора Штора у домі для божевільних. Ряд можна продовжувати.

Спосіб викладу роману - мемуарний, літописна розповідь. Наявний дуже хороший опис жестів і міміки персонажів, що дає змогу провести аналогію з вказівками для акторів. Немає листів, присвячених коханій, віршів, щоденників, жодних мук, детальних самодопитів героїв - того, що властиве опису психологізму. Зовнішні ознаки, рухи подаються дуже детально, наче для режисера. Інколи описи нагадують ремарки. Внаслідок багаторазових повторів зовнішності головних героїв ми зразу можемо їх пригадати по кольору волосся, бурхливим рукам, очам. Але внутрішній світ, думок ми зовсім не знаємо. Можемо лише здогадуватись завдяки вдалому опису зовнішності, що може свідчити про те, що Винниченко був непоганим психологом.

Тема - перевпорядкування світу та суспільства за допомогою технічного винаходу. Автор також наголосив на інтризі, на кризі соціально-політичного ладу. О.Білецький зазначав, що Винниченка не цікавить технічна сторона винаходу, йому головне показати суспільство, розкрити сутність життя, та соціально-політичних процесів, боротьбу.

Ідея - випробування спокусою. Але в образ спокуси вкладено різні поняття - спокуси любов’ю, багатством, бездіяльністю, легкістю в житті, гармонією. Ідея колектократії – об’єднання всіх держав на спільних засадах, демократії щоб уникнути воєн і створити умови для вільного життя. Конфлікт який виникає у зв’язку з постаттю Мертенса, багатством світу, винаходом Сонячної машини, анархічним та терористичним угруповання Інарак , та особистими конфліктами у сім’ї.

59. М.Рильський і є.Маланюк

М. Рильський – яскравий представник неокласицистичної літературної школи. За своє життя він видав 35 книжок власної лірики. Найбільш плідним періодом його творчості є 20-ті роки ХХ ст.: «Синя далечінь»(1922), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Під осінніми зорями», «Тринадцята весна» (обидві – 1926 роки). У ліриці М.Рильського передусім вражає багатство мотивів, запозичених з традиційного українського мистецтва, західноєвропейської та античної поезії, а також у яких міститься сучасна революційна та пореволюційна дійсність.До ранніх поетичних творів письменника належить вірш «На білу гречку впали роси…» (1910). Основний мотив поезії – щемлива елегія, навіяна спогляданням природи й розлукою з близькою людиною. Узагалі мотив розлуки на довгий час стає провідним у творчості письменника. У поезії «Яблука доспіли, яблука червоні…» також майстерно поєднано опис осінньої природи й почуття ліричного героя, який назавжди прощається з коханою в цьому осінньому саду.До «неокласичного» періоду творчості письменника належить поезія про місто його дитинства – Київ, яка має назву «Ластівки літають, бо літається».У вірші «Шопен» найвищою цінністю людського духовного буття виступає музика. Поезія просякнута захопленням від вальсу видатного польського композитора Ф.Шопена.Багата і яскрава народна символіка стала основною в поезії «Троянди й виноград». У ній автор возвеличує працелюбність, самовідданість людини як головні ментальні риси українця. Вірш «Слово про рідну матір» у 1941 році був проголошений на радіомітингу, котрий транслювався на території окупованої України. У ній поет звертається до національної свідомості українців, тим самим вказуючи на силу, нездоланність, майбутнє нації.

Є. Маланюк – один із найвизначніших українських поетів ХХ ст. Він був представником «варшавської літературної групи».

Народився Є. Маланюк 1897 року у родині військового в Новоархангельську.Після закінчення Єлисаветградського реального училища вступає до Петроградського політехнічного училища вступає до Петроградського політехнічного інституту. Потім – фронти Першої світової війни. Поручник Маланюк стає ад’ютантом Головнокомандувача армії Української Народної Республіки. 1920 р. після падіння УНР Є.Маланюк разом з тисячами її бійців покидає Україну. У Польщі, у таборі для інтернованих українських вояків, Маланюк починає писати (1922 – 1923) і став лідером празької поетичної школи.Що стосується творчої діяльності Є.Маланюка, то варто сказати, що він був талановитим поетом, культурологом, літературним критиком, мистецтвознавством, і взагалі надзвичайно ерудованою людиною, поліглотом, перекладав французьких, польських, чеських та інших поетів, багатьох із них знав особисто.Євген Маланюк – автор численних поетичних збірок ( І період творчості – «Стилет і стилос» (1925), «Гербарій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939); ІІ період – «Влада» (1951), «Поезії в одному томі» (1954), «Остання весна» (1959), «Серпень» (1964)), провідною ідеєю яких стало возвеличення рідної землі.Провідною темою всієї творчості Є. Маланюка була Україна. Мрія Маланюка – Україна поверне собі всесвітню славу своєї прародительки – Київської Русі.Помер письменник у 1968 році від серцевого нападу у своєму самотньому помешканні в Нью-Йорку.

Маланюк схвально ставився до творчості Рильського. Між поетами у Радянській Україні він найвище цінив Рильського. Оцінка Маланюком творчої спадщини Рильського була неоднозначною, як видно з багатьох студій присвяченій його постаті. Ще на поч.20-х рр. Маланюк назвав Рильського майстром слова. У 1923 р. Після прочитання «Синьої далечіні» пише посвяту поетові. Він називає Рильського «далеким братом», що засвідчує єдність з тими, хто залишився на далекій Батьківщині. Маланюк добре розумів стан поетів Радянської України, їхнє не просте творче життя, тому й захоплювався Рильським, називаючи його воякою. Після смерті Рильського Маланюк наголошував на великій втраті української культури. У своєму «Посланні», яке з'явилось на поч 20-х рр.Маланюк гіркими словами звертається до Рильського, який в складний для народу період проводить час на природі з вудками. Маланюк – ворог ліричної розслабленості, який вважає, що в складний для народу час поет мусить служити нації. Маланюк всяко намагається збудити свідомість мвоїх земляків.