47. Українська стрілецька поезія. С. Чарнецький, м. Голубець та м. Матвіїв-Мельник.

Художнє явище, яке історики літератури означають як «стрілецька поезія та пісня», репрезентують насамперед В. Бобинський (1898—1938), О. Бабій “(1897—1975) та Р. Купчинський (1894—1978).

Степа́н Микола́йович Чарне́цький — поет, фейлетоніст, театральний діяч і критик. Член літературної групи «Молода муза». Автор патріотичного гімну українських січових стрільців «Червона калина» («Ой, у лузі червона калина похилилася…»). Окремими книгами вийшли збірки поезій:

• «В годині сумерку» (1908). Ще одна прикметна особливість першої збірки С.Чарнецького – присутність перекладів і переспівів із творів польських поетів, що свідчить про польські впливи на формування молодомузівської естетики взагалі та тодішні поетичні уподобання поета зокрема.       

• «В годині задуми» (1917)

• «Сумні ідем» (1920);

Збірки новел і фейлетонів:

• «Дикий виноград» (1921)

• «Квіти і будяче» (1922)

• «З мойого записника» (1922)

З усіх молодомузівців, напевно, саме С.Чарнецький найбільше зазнав польських впливів (з огляду на своє походження й навчання), але при цьому його творчість не втратила оригінальних національних прикмет. Хоч деякою мірою тісні контакти з польською культурою справді відбилися на мові поета, на чому любили наголошувати критики. Скажімо, Б.Рубчак писав: “Постать і життя Стефана Чарнецького найбільше зближається з тогочасним західним богемізмом.

Мико́ла Голубе́ць (літ. псевд.: Микола Вілонський, М. Вільшина Гуменецький; — український історик, архівіст, краєзнавець, мистецтвознавець, поет, прозаїк, публіцист, редактор, перекладач, бібліограф.

Художню творчість почав як поет збіркою позначених мінорними настроями віршів «Фрагменти» та «Бувають Хвилі». Автор поеми на біблійні теми «Мойсей Безумний». У віршах «Апострофа», «Михайлові Яцкову» та ін., поетичному циклі «Весняні води», драматичній сцені «Стріча» зі збірки «Поезії» переважають мотиви непокори тяжкій долі, прагнення до суспільної та душевної гармонії.Відомий своїми прозовими творами: новела «Люди і блазні», скечі «Гей, видно село», історичні романи «Жовті Води» і «Плем'я Чингісхана». Переклав окремі твори Гергарта Гауптмана («Затоплений дзвін»), Генріка Ібсена («Пер Гюнт», у перекладі Голубця — «Пер Гінт», 1921), Йоганна Вольфганга Гете (уривок із п'ятої дії «Фауста», 1937), Оскара Уайльда й ін. (неопубліковані). Переспіви Генріха Гейне друкував у періодиці.

"Погас Євшан у Вінниці в неділю”, як написав у вірші "Паде осінній лист” стрілецький поет Микола Матвіїв-Мельник.

Патріотична тематика властива ліриці Миколи Матвіїва-Мельника. У символічному творі "Паде пожовклий лист " він трагічно виповів мартиролог нації і держави, осудив братовбивство і бездуховність.

...Лягли, лягли й не вернуть уже ніколи Каменярі Збірної України.

48. Українська стрілецька поезія. Роман Купчинський.

Художнє явище, яке історики літератури означають як «стрілецька поезія та пісня», репрезентують насамперед В. Бобинський (1898—1938), О. Бабій “(1897—1975) та Р. Купчинський (1894—1978)

Роман Григорович Купчинський — український поет, прозаїк, журналіст, композитор, критик, громадський діяч. Псевдоніми і криптоніми: Гак Мусій; Чіпка Галант; Галактіон Чіпка; Доля Мирон; Мирон-Доля; Роман К.; Харко; Учасник; Зиз; Рома; Р. К.; Г. Ч.; М. Д.; Т. С. та ін. Широкому читацькому загалові в Україні це імя маловідоме. Хоча його стрілецькі пісні таки жили в народі, співалися і шанувалися. Роман Купчинський був саме таким — воїном і поетом: шість літ, із самих початків довгої Першої світової війни — він у лавах стрілецтва як бойовий командир, комендант сотні і одночасно — з гітарою в руках у товаристві своїх побратимів, з піснями сумними й веселими, розповівши згодом про ці події в романі-трилогії «Заметіль» («Курилася доріженька», «Перед навалою», «У зворах Бескиду»); працював журналістом, зокрема в редакції газети «Діло». Великою популярністю користувалися пісні на його слова, а часто й з його музикою; багато з них сьогодні знову повертається до життя («Зажурились галичанки», «Човник хитається», «Накрила нічка...», «Їхав стрілець на війноньку» та ін.), у яких яскріє багатий діапазон настроїв — від героїчно-урочистого до гумористичного. За життя Р. Купчинський не видав жодної збірки поезій, і лише в 1983 р. український поет і критик з Нью-Йорка Б. Бойчук упорядкував і випустив книжку «Недоспівані пісні».

Активно публікував свої твори у стрілецькій періодиці, львівських часописах "Шляхи" і "Діло". Автор поезій на стрілецьку тематику ("Ніби сниться", "Дума про Хведора Черника", "Перший листопад" та ін.), слів і музики стрілецьких пісень, багато з яких створені на Тернпільщині. Стрілецькі пісні Р. Купчинського опубліковані у Львові 1937 р. в збірниках "Великий співаник "Червоної Калини" та "Альбом стрілецьких пісень" Б. Вахнянина (більшість із них - в обробках інших композиторів), у Кракові 1940 р. в народному співанику "140 пісень з нотами".

Твір «Боже Великий, Творче Всесвіту…», слова і музику якого написав Р. Купчинський, став національно-релігійним гімном українського народу. Окремі вірші Р. Купчинського перекладені іноземними мовами. Видав «Мисливські оповідання».