46. Ю. Шпол. «Золоті лисенята». Аналіз твору.

Юліан Шпол — одна з найпомітніших і малодосліджених постатей серед українських письменників 20'х — поч. 30'х рр.минулого століття. Юлія́н Шпо́л (справжнє ім'я і прізвище Миха́йло Омеля́нович Ялови́й — український поет, прозаїк і драматург родом з Полтавщини. Належав до літературної організації «Гарт» і ВАПЛІТЕ (її перший президент), найближчий однодумець М. Хвильового.

1928 року Юліан Шпол завершив роботу над першим і, як виявилося пізніше, єдиним романом «Золоті лисенята» (хоча є свідчення, що він ще писав роман про часи громадянської війни «Іван Слива з Чухраївки»). Твір «Золоті лисенята» за життя письменника видавався двічі О. Ушкалов вважає, що це роман «про Українську революцію та про «боротьбистів» ]. Проте деякі фрагменти «Золотих лисенят» примушують засумніватися в правильності такої оцінки. Зокрема, одна із сюжетних ліній твору, де задіяні Кірка та Мандибула, провідні персонажі роману, пов’язана з підготовкою вбивства якогось високопоставленого чиновника. Але ж «боротьбисти» не займалися терором. Це булла партія, що готувала зміну існуючого ладуполітичним шляхом, а не через убивства окремих його представників. Тут мова скоріше за все йде про есерів, адже автор певний час був членом партії соціалістів-революцыонерів.

Найбільш окресленим персонажем роману є Мандибула. Це не дуже освічений професійний революціонер, що через специфіку своєї діяльності намагався ніяк не виділятися з натовпу: «Товариш Мандибула мав дуже оригінальні звички. Він ходив у сірячині, їв тільки з казанка, а спав на голих дошках». Суворо законспірований Мандибула був майже нікому невідомий, тому навіть інший головний герой, посланий цим же підпільним ватажком знайти якусь військову частину, не дати їй самороззброїтися й залучити на бік підпільників, тривалий час навіть не здогадується про його існування: «Я його тоді не знав. Не знав тому, що він був центровою запільною фігурою, а я собі — звичайний провінційний пішак». Жив товариш Мандибула на конспіративній квартирі десь за містом, поблизу цвинтаря: «Та це сусідство аж ніяк

не впливало на товариша Мандибулу. Героєві пропонували взятии фіктивний шлюб, але це суперечило його світоглядним переконанням. Тоді в його житті з’явилася революціонерка Кіра, яку зобов’язали переселитися до Мандибули, щоб уберегти останнього від арешту. Натура самітника протестувала проти такого рішення, але обставини вимагали, і революціонер поступово змирився з тим, що в його помешканні постійно перебуває інша жінка, хоча й товаришка по боротьбі. Спільне проживання поступово почало змінювати його натуру. Автор психологічно тонко й переконливо показує, як десь у підсвідомості героя з’явилася химерна думка, що «він має вимолити собів неї крихту щастя. Кохання поступово розтоплює серце героя, життя якого — це конспіративні квартири, явки, паролі, організація терористичних актів. Кірка, яка кохала іншого, також поволі опиняється в силовому полі почуттів свого товариша в боротьбі й стає його ко' ханкою. Інтимні стосунки серед підпільників також є хаотичними й неприродними, оскільки в них домінували не щирість і відкритість почуттів, а революційна доцільність: «Мавка любила Мема, але жила з Озоном, а Кірка любила Озона, але жила з товаришем Мандибулою»

Символічне забарвлення в романі отримує назва «Золоті лисенята», вона нагадує зміст відомого вірша «Досвітні огні» Лесі Українки. У Юліана Шпола золоті лисенята — це сонячні промені, що дають героям надію розвіяти той нічний морок, здолати ту невизначеність, у якій опинилася держава в роки громадянського протистояння. Вони несуть героям упевненість у завтрашньому дні, можливість говорити вголос про все. У розв’язці роману один із героїв приходить до висновку, що золоті лисеня' та, це він сам і його друзі з постійними суперечками і муками, і людське життя, як життя сонячного променя, — «одна бентежна мить! Символічну назву частково підтверджує й вставна новела - притча, написана у формі листа Мавки до Мема, у якій йдеться про золоте яйце, вкрадене лисицею з надією, що з нього народиться лисеня з чистого золота. Однак ворожбит передрікає лисиці, «що з цього яйця тільки людина й вилупиться. І буде вона дівчина з синіми очима і русою косою. А коли виросте, то ніколи не знатиме свого справжнього місця, бо дві душі буде в тієї дівчини. Одна душа золото' го спокою і синього щастя, а друга душа — чорної колотнечі і червоної пристрасті». Доведеться тій дівчині вести роздвоєний спосіб життя. І лише золоті лисенята даватимуть їй надію мати свою крихітку щастя.