86. Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.

Лібералізм (лат. liberalis — вільний) зарод. як ідеологія буржуазії у 17ст. і остаточно оформився як ідейно-політ. доктрина до сер. 19ст. В основі лібералізму як ідеологічного обґрунтування назрілих сусп. перетворень лежать ідеї Дж. Локка, Ш.-Л. Монтеск'є, І. Канта, А. Сміта, Б. Констана, І. Бентама, Дж. С. Мілля та ін.

Витоки Л. - Дж. Локк - обґрунтовував ідеї сусп. договору та прир. права. Держава – рез-тат угоди між людьми - люди передають державі частину своїх прав, але є такі права, що належать їм від народження і не можуть бути відчужені. До них належать насамперед право на життя, свободу і власність. Ідея індивід.свободи - центр. в Л. Це означало визнання прир. рівності людей, вимагало ліквідації будь-яких станових привілеїв, обмеження абсолютизму держ. влади. Обмеженню держ. абсолютизму слугує поділ влади на 3 гілки, ідея якого була висунута споч. Дж. Локком, а обгрунтована Ш.-Л. Монтеск'є.

В економ. відношенні Л. передбачав усунення цехової регламентації, позаекон.форм залежності і повну підприємницьку свободу. Ця свобода грунтується на приват. власності і проявляється у вільній конкуренції власників на нерегульованому ринку. Держава не повинна втручатись в економіку, а покликана виконувати лише роль «нічного сторожа» (А. Сміт), тобто охороняти мир і спокій громадян. Розмежовувались ГС й держава.

Основопол. ідеї і принципи клас. Л. були сформул. у франц.Декларації прав людини і громадянина 1789 р. й Конституції 1791 р., в амер. Декларації про незалежність 1776 р. і Конституції 1787 р. Т. Джефферсон і Дж. Медісон.

Проголошення і конституційне закріплення права на свободу, приватну власність і вільну економічну діяльність, втілення в життя принципів вільної ринкової конкуренції і поділу влади забезпечили прискорений розвиток продуктивних сил, сприяли звільненню від пут абсолютизму, становленню правової держави, парламентаризму й демократії. В цьому полягає незаперечна історична заслуга лібералізму.

Однак проголошена лібералізмом свобода для всіх виявилась свободою лише для небагатьох — для власників, тобто для буржуазії. Держава, яка дала рівні права всім громадянам і усунулась від втручання в економіку, залишила слабких без захисту і зробила їх здобиччю сильних.

У такій обстановці ідеологи буржуазії виступили з пропозиціями про перегляд деяких найважливіших положень клас. Л. і здійснення реформ, покликаних обмежити свавілля монополій і полегшити становище найбільш знедолених верств населення. Вони сформулювали низку нових важливих принципів Л., які в сукупності склали т.зв. соц. Л.. Визначним його теоретиком був Дж.Кейнс. Ще на поч.. XX ст. він виступив з теорією «регульованого капіталізму», згідно з якою в нових істор. умовах держава має відмовитись від ролі «нічного сторожа» і стати дійовим регулятором соц.-екон. відносин.

У сучасному світі існують два напрями лібералізму: соціальний (тяжіє до лібертаризму (фр. liberte — свобода)) і консервативний (проміжне становище між консерватизмом і соціал-демократизмом). Головна відмінність між ними полягає в тому, що перший визнає необхідність державного регулювання соціально-економічних процесів, а другий, навпаки, прагне до всілякого обмеження втручання держави в суспільне життя.

Неоліберальні концепції:

- соціальний лібералізм (Гобсон, Дьюї)

- технократичні доктрини (Белл, Гелбрейт)

- доктрини плюралістичної демократії (Дарендорф, Дюверже)