38. Етнонаціональні спільноти як Sти та Oти політики.

До етнонац. спільнот належать етнос, етнічна група, народність, нація.

Етнос - найдавніші людс. спільноти, котрі виникають задовго до появи класів і держав. Етнос склався в результаті природного розвитку на основі специф. стереотипів свідо¬мості й поведінки.

Етнічна група - спільнота людей, споріднених за історичним походженням, етногенезом, мовою, нинішньою або минулою територією проживання, рисами культури, звичаями.

Народність - це іст. сформована мовна, терит., ек. і культ. спільність людей, яка пере¬дує нації. Відрізняється від нації нижчим рівнем ек. й соц. розвитку, а також меншою чисельністю.

Нація (Сталін) – іст. сформована стійка спільність людей на основі спільності території, ек. життя, мови, особливості пси¬х. складу і культури, (відсутність хоча б однієї з них при¬зводить до втрати нацією свого статусу).

Для визначення поняття нація використовують три головних підходи

1. духовно-психологічний: об’єднує, визначає націю «націонал. дух», психологічна спільність, 2. пол.: нація як обєднання всіх громадян певної держави; 3. істор.- визначає націю на підставі залучення широкої групи соц.факторів, де головним є народження усталених ек., торг. тісних зв'язків.

Етнонац. спільноти є Sми політики, коли вони чітко виражають і реалізують свої інтереси. Вони є Оми, коли їхні інтереси реалізуються іншими Sми, або коли вони не здатні реалізувати свої інтереси. На до національних етапах розвитку спільноти є більш Оми політики. Чим вища стадія розвитку, тим більше спільнота прагне бути S.

Нація є головним соціальним S державотворення. Кожна нація прагне до самовизначення та утворення власної державності.

39. Особливості держ. Регулювання націонал. Відносин в умовах незалежної України.

Україна належить до багатонац. країн. 22,2 % населення складають не українці.Укр. держава будується як дер¬жава укр. нації, де нація розглядається як співдружність людей різних національностей в одній державі. Ко¬рінна (титульна), нація опікає кількісно невеликі етнічні групи, беручи їх під свій захист.

1.11.1991 р. Дек¬ларація прав національностей України. Виходячи з Декларації про державний суверенітет України, Акта про незалежність України, керуючись Загальною декларацією прав людини та ратифікованими Україною міжнародними пактами про права та свободи особистості, Українська держава гарантує всім етніч¬ним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні пол., ек., соц. та культ. права.

Конституція України ( ст. 11 гарантує державне сприяння розвиткові етн., культ., мовної та рел. самобутності всіх корінних народів і нац. меншин України; ст. 24 не може бути у громадян привілеїв чи обмежень за ознаками етн. Походження; ст. 53 га¬рантує „громадянам, які належать до національних меншин”, право на навчання рідною мовою ).

До завдань, які реалізуються у сфері етнополітики, належать:

1. неприпустимість виникнення відцентрових тенденцій народів України, всебічний розвиток етносів, з її території;

2. збереження цілісності України як динамічної багатонац.держави;

3. відтворення і забезпечення умов для нормального розвитку нац. меншин;

4. неухильне і безумовне забезпечення прав кожної людини незалежно від національності;

5. розвиток культ. традицій та інтересів усіх етнонац. груп населення, які проживають в Україні.

Важливим здобутком етнополітики в Україні є організація добровільного повернення кримськотатарського народу та пред¬ставників інших етнічних груп, яких було незаконно депорто¬вано.