75

1. Предмет і структура політології як науки.

Науки, розрізняються не за O, а за предметом їхнього досл-ня.

О-м політології як науки виступає пол..сфера сусп.життя, осн. зміст якої склад. політико-владні відносини як відносини з приводу влади в сус-ві.

Підходи до розуміння предмету політології:

1. Наука про державу. В антич. світі приватне і політичне існувало в нерозривній єдності. Інституціональним S політики була лише держава - відповідно до цієї традиції науку про політику нерідко наз. державознавством. У міру розмежування ГС й держави, появи інституціональних засобів впливу цього сус-ва на державу, вона стає наукою про політику в цілому.

2. Наука про владу.

3. Наука про пол..сис-му сус-ва.

4. Наука про демократію.

5. Наука про пол..культуру.

Особливості політології як окремої науки про політику найповніше відображає категорія «пол..сис-ма сус-ва». Це інтегративна категорія, яка органічно поєднує всі інші категорії політології — пол..інститути, пол..відносини, пол..процеси, пол..культуру, а тому є центральною у науці про політику.

Отже, політологія як наука про політику — це наука про пол.. сис-му сус-ва та її різноманітні підсис-ми.

Політологія - наука про політичну владу в суспільстві.

Структура політології:

1. Теорія політики - вивчає політику як цілісний предмет і має свої внутр.структурні елементи:

- концепції політики і влади; - теорії пол.. сис-ми і процесів; - моделі пол..участі й лідерства; - теорії формальних і неформал.інститутів політики(державознавство,партологія,концепції груп інтересів,бюрократії та еліт);- теорії міжнар.відносин і зовн.політики.

Теорія політики складає основний зміст політології як навчальної дисципліни.

2. Приклад., або практ., політологія - безпосередньо вивчає процесів здійснення політики. Є сук-тю теорет. моделей, методолог. принципів, методів і процедур дос-ня конкр. програм і рекомендацій, орієнтованих на практ.використання, досягнення реал. пол.. рез-ту. Осн. зміст приклад.політології складає розробка пол.. технологій: прийняття пол..рішень; проведення виб. кампаній, пол..реклами; врегулювання пол..конфліктів; проведення пол..переговорів; лобіювання.

Практ.політологія здійснює пол..прогнозування, планування й консультування, методику розробки експертно-аналіт. матеріалів і пол.. документів та ін.

3. Порівн.(компарат.) політологія - проводить порівн.. досл-ня пол..явищ і процесів різних держав, регіонів та епох.

Залежно від ступеня узагальненості знань про політику у структурі політології виокремлюють:

- заг. політологію, що вивчає історію і теорію політики, виробляє теорет. й методолог.основи пол..науки;

- теорії середнього рівня — про владу, пол.. сис-му, пол.. процеси, пол.. лідерство, пол.. культуру тощо.

2. Основні методи політологічних досліджень.

Метод — це сук-сть прийомів та операцій практик. й теорет.освоєння дійсності.

Кожна наука використовує різні методи залежно від О, предмета, хар-ру (теорем. чи емпірич.), мети дослідження.

Методологія - сук-сть методів дослідження, що їх застос. у тій чи ін.науці.

Методи поділяються на філософські та спеціально-наукові.

Філософські методи є найбільш загальними. Закони пізнання діалектики: переходу кільк.змін у якісні; єдності і бор-би протилежностей; заперечення.

Методами, які мають загально наук. хар-р, є: порівняння, аналіз і синтез, ідеалізація, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, індукція і дедукція.

Методи політологічних досліджень:

- системний – сус-во та його складові - цілісні сис-ми, що скл. з певного комплексу взаємозв'яз. елементів, які можна виокремити з сис-ми та аналізувати. Сис-ми мають окреслені межі, які виокремлюють їх з навк. середовища. Пол.сфера сусп. життя вивчається в її зв'язку з ін. сферами сусп. життя — екон., соц. і духовною. Цей метод орієнтує дослідження на розкриття цілісності О й тих механізмів, які її забезпечують, на виявлення багатоманітних типів зв'язків складного О і зведення їх у єдину теор. конструкцію.

- структурно-функціональний - форма застосування систем. підходу в дослідженні пол..явищ і процесів. Полягає у розчленуванні складного О на складові, вивченні зв'язків між ними й визначенні місця і ролі всіх складових у функціонуванні О як цілого, за умови збереження ним своєї цілісності у взаємодії із зовн. середовищем. В дослідженні пол.. сис-ми сус-ва передбачає виокремлення елементів її структури, основними з яких є пол..інститути, з'ясування особливостей їхнього функціонування та зв'язку між ними.

- порівняльний - розкриття спільних і відмінних рис пол..систем та їхніх елементів. Акцент робиться спочатку на з'ясуванні спільного, оск. відмінності між різнотипними пол..сис-ми можуть бути з'ясовані лише в разі існування у них певних спільних, системних ознак. Проблема: необхідність підбору порівнюваних явищ і процесів.

- біхевіоралістський.- дослідження поведінки індивідів і соц. груп. Передбачає визнання того, що політика як сусп.явище має передусім особистісний вимір, а всі групові форми дій виводяться з аналізу поведінки індивідів, які створюють групові зв'язки. Домінуючими мотивами пол..поведінки індивідів є їхні психолог. орієнтації, а пол..явища так само, як і природні, можуть і повинні вимірюватися кількісно. Передбачає широке використання статист. даних, кількіс. методів, анкетних опитувань, моделювання пол..процесів тощо. За доп. таких методів досліджуються пол..орієнтації, позиції і поведінка людей. Біхевіоризм залишає поза увагою дії великих соц.груп.