17. Життя та педагогічна діяльність к.Д. Ушинського.

Видатний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський У 1854 році отримав посаду викладача російської мови та інспектора класів у Гатчинському сирітському інституті, в якому відпрацював біля 5 років. Після цього його запросили на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Водночас працював редактором "Журнала Министерства народного просвещения". У 1862 р. через ускладнення стосунків із керівництвом залишив роботу в Смольному інституті й за відрядженням Міністерства освіти виїхав за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти (Австрія, Швейцарія, Бельгія, Франція, Німеччина). У середині 1867 р. повернувся на Батьківщину. Його творчу спадщину складають такі твори: "Людина як предмет виховання ", " Про користь педагогічної літератури у громадському вихованні", ,/Іро елементи школи", "Проект учительської семінарії, "Праця в її психічному і виховному значенні", "Недільні школи", "Педагогічна подорож до Швейцарії" та ін. Свої педагогічні ідеї вчений реалізував у своїх підручниках "Рідне слово " та "Дитячий світ". У 1846 р. (у віці 23 років) Ушинський був призначений виконуючим обов’язки професора кафедри енциклопедії законознавства, державного права і науки фінансів у Ярославському Демидівському юридичному ліцеї. У 1855 р. К.Д. Ушинський отримав посаду викладача російської словесності та географії в Гатчинському сирітському інституті для хлопчиків, а з червня цього ж року – інспектора названого інституту. У 1859 р. К.Д. Ушинський переводиться із Гатчинського сирітського інституту на посаду інспектора класів Смольного інституту шляхетних дівчат.У 1859 р. з’являється перша ґрунтовна педагогічна праця Ушинського – дитяча книга для читання „Дитячий світ”.

18. Ідеї народності в педагогічній системі к.Д. Ушинського.

Створюючи свою педагогічну систему, К. Д. Ушинський виняткового значення надавав одному з найважливіших принципів організації освіти й виховання — принципу народності. На думку К.Ушинського, народне виховання — таке виховання, яке проникає в побут, характер, поведінку й усе життя народу. Він зазначав, що народна освіта коштує недешево, але ніякі доцільні витрати не повинні лякати державу, бо народ, розвинений у дитинстві хорошою школою, який навчився міркувати правильно і засвоїв собі ясний погляд на довкілля, буде енергійнішим, працьовитішим, розважливішим, а значить — продуктивнішим і багатшим, ніж народ пригнічений неуцтвом і забобонами, ніж народ, який плететься, як сліпий, навпомацки, шляхом, давно второваним.К. Д. Ушинський робив усе можливе, щоб розширити мережу навчальних закладів для народу, відкривав школи, у яких безкоштовно викладали студенти духовної академії, витрачав власні кошти на освіту. В освіті він надавав перевагу гуманітарному напряму, вивчення рідної мови ставив на чолі гуманної освіти (Твори. Т.6, С.377) та називав її великим народним учителем. Він щиро заздрив зарубіжним школам, у яких, навіть у старших класах, вивчають народні пісні, пишуть твори рідною мовою про народний побут. К. Д. Ушинський підкреслював велике значення народної поезії для виховання найблагородніших почуттів.