43. Основні положення «Методу м. Монтессорі».

Ця методика розроблена італійським педагогом Марією Монтессорі ще на початку 20-го століття. Нині вона успішно використовується в усьому світі. Працюючи з дітьми, Марія Монтессорі звернула увагу на те, що дітям властиве особливе мислення, що відрізняється від мислення дорослого. Вона назвала його «всмоктувальним мисленням». Крім того, вона помітила, що дитина у своєму розвитку переживає кілька особливих періодів, коли вона більш відкрита для сприйняття інформації. Ці періоди називаються сензитивними. У різних дітей вони виникають по-різному і в різний час. Ось орієнтовні строки сензитивних періодів за Марією Монтессорі: Від 0 до 6 років — період розвитку мовлення. Від 0 до 3 років — період сприйняття порядку. Від 0 до 5,5 років — період сенсорного розвитку. Від 1,5 до 2,5 років — період сприйняття маленьких предметів. Від 1 до 4 років — період розвитку рухів і дій. Від 2,5 до 6 років — період розвитку соціальних навичок. Що ж до основних принципів методики, то вони такі: •  Індивідуальний підхід до дитини. Це не просто слова: малюк сам може обирати, чим йому займатися, сам визначає, скільки часу він витратить на заняття. •  Навчання обов'язково повинно проходити у грі. •  Основне гасло методу: «Допоможи мені це зробити самому». Тобто завдання дорослого не робити за дитину, а стимулювати її власну активність. •  Для розвитку дитини необхідно створити спеціальне розвиваюче середовище, яке так і називають«Монтессорі-середовищем». У такому середовищі дитина зможе і захоче виявити свої здібності. •  Не слід прискорювати розвиток дитини, але, водночас не можна і пропустити той момент, коли дорослий повинен дати дитині матеріал для пізнання навколишнього світу. •  Головна рушійна сила педагогіки — це інтерес. Якщо вам вдасться викликати і підтримувати його у дитини, то успіх виховання забезпечений. Створити власне розвиваюче середовище не так складно, як здається. Якщо вам і батькам близькі ідеї Монтессорі-педагогіки, то варто докласти трохи зусиль і створити свій розвиваючий простір. Важливо, щоб у вашому будинку діяло правило: усі розвиваючі матеріали повинні бути доступні для дитини. Тобто розміщуйте все, що буде потрібне дитині на полицях у спеціальних лоточках чи тацях на такій висоті, щоб малюк міг легко дістати необхідне. Не треба боятися, що будинок заповниться незчисленною кількістю кошиків, таць, дрібних матеріалів. Тільки-но малюк буде відпрацьовувати якусь навичку, матеріал буде замінюватися іншим. Вам будуть потрібні дитячий столик і стільчик для занять. А також різноманітні побутові речі типу зубної щітки і зубної пасти, черевика із шнурками і так далі. Вони будуть потрібні для навчання малюка навичкам самообслуговування.

44. Педагогічні ідеї Арістотеля.

Арiстотель (384-322 р. до н. е.). Філософ-діалектик, учень Платона. Арiстотель багато років займався педагогічною діяльністю у заснованій ним філософській школі “Лiкей“ при однойменному гiмнасiї. Він виховував малолітнього майбутнього завойовника Олександра Македонського.

Педагогічні ідеї мислителя викладені у його філософських творах: "Політика", "Нiкомахова етика", "Метафізика", "Про душу" та ін. Твори Арістотеля охоплюють всі галузі знань того часу.

Він допускає одночасне i нероздільне існування матеріальних речей i нематеріальних ідей в єдиному світі. Вони взаємовiдносяться між собою відповідно як речовина i форма, які в єдності характеризують певну річ.

Арістотель розвинув вчення про людську душу, згідно з яким душа, що тісно i нероздільно зв’язана з тілом, має три сторони: рослинну (її функція – розмноження i харчування), тваринну (або вольову, яка виявляється у відчуттях i бажаннях) та розумову (виявляється у мисленні i пізнанні). Остання – безплотна, вічна i безсмертна. Але це безсмертя не індивідуальне, як у Платона, а це злиття після смерті із вселенським розумом.

На основі вчення про душу Арістотель вперше в історії робить спробу обґрунтувати мету виховання. Трьом видам душі відповідають три сторони виховання: фізичне, моральне (перш за все вольове) та розумове. Всі сторони важливі, але мета виховання повинна полягати у розвитку передусім вищих сторін душі: розумової i вольової, i перш за все – вольової.

Арістотель вважав, що у людини від природи є лише зародки здібностей, які треба розвивати шляхом виховання. Виходячи з ідеї розвитку він вперше в історії педагогіки робить спробу вікової періодизації, яку потрібно враховувати у процесі виховання: від народження до 7 років; від 7 років до наступу статевої зрілості – 14 років; від 15 до 21 року, тобто до змужніння.

На відміну вiд Платона, Арістотель обґрунтовує велике значення діяльності у вихованні i навчанні. “Коли вчаться, то не грають“, оскільки “молодь потрібно виховувати не для забави“. Все життя людини повинно носити діяльний характер. Але мислитель має на увазі не фізичну працю, а діяльність душі по удосконаленню певних доброчинностей.

Арістотель відділяє фізичну працю від занять вiльнонароджених людей, оскільки це їх принижує і забирає час для розвитку інтелектуальних сил. Він виключає будь-яку професіоналізацію всіх навчальних дисциплін, оскільки це робить з людини ремісника.