
- •Комплексний
- •Стиль в музиці, стильові тенденції та основні періоди в історії європейської музичної культури.
- •Основні види естрадної вистави – концерт, дивертисмент, ревю.
- •Поняття жанру в музичному мистецтві; інструментальна та вокальна музика, різновиди «програми».
- •2.Виникнення комедії дель арте. Елементи естрадного та циркового мистецтва в театрі масок.
- •Народження і створення нової української драматургії. Творчість драматургів Миколи Куліша та Івана Микитенка.
- •Музична культура Середньовіччя: григоріанський хорал, хорова поліфонія, жанр меси.
- •Поняття «маски» в цирку та на естраді.
- •Епоха та стиль бароко: своєрідність художніх проявів в музиці. Українське музичне бароко.
- •Народження і створення нової української драматургії. Творчість Володимира Винниченка.
- •Мистецьке об’єднання «Березіль».
- •3.Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Історія та сучасність.
- •3.Народження і створення нової української драматургії. Творчість драматургів Олексія Коломійця та Олександра Корнійчука
- •Засоби музичної виразності та їх функції: мелодія, гармонія, фактура, ритм.
- •2. Володимир та Людмила Шевченко майстри дресури. Творчий шлях на манежі цирку.
- •3.Елементи театральності в українській давній народній культурі.
- •2.Мій улюблений естрадний виконавець (жанр), секрет успіху. Чим приваблює увагу. Марсель Марсо.
- •2.Видатні клоуни у цирку (Карандаш Енгібаров Олег Попов бр.Герасименко Никулін)
- •3.Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра.
- •Музика в кіно – типологія, класифікація, функції.
- •2.Ілюзіоний жанр на естраді і цирку. Циркова сім’я Кио.
- •Творчий шлях актора та режисера Гната Юри.(1888 - 1966)
- •1.Міф та ритуал: музичні чинники дійства.
- •Ю. Тимошенко та ю Березін на естраді. Народні традиції в творчості артистів.
Ю. Тимошенко та ю Березін на естраді. Народні традиції в творчості артистів.
Разом з другом життя Юхимом Березіним закінчили у 1941 році Київський театральний інститут, в якому були організаторами й учасниками студентських вистав. Навесні 1941 року вдвох вже вели у Києві великих концертів професійних артистів. Обидва – учасники Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років, виступали у військовій самодіяльності, а згодом у професійному військовому ансамблі пісні та танцю – вели програму в образах лазняра Мочалкіна (Тимошенко) та повара Галкіна (Березін). Разом з артистом Юрієм Тимошенко вони створили комічний дует, що приніс їм славу, народне визнання і любов глядачів усього Радянського Союзу. У тій парі (Штепсель-Тарапунька) Тимошенко був україномовним простачком, а Березін — російськомовним резонером. Ідея була немислима, здається, для тих часів річ — російськомовний «старший брат» був малюсіньким, а україномовний «молодший брат» — здоровим козачищем! У Тимошенко був такий могутній талант. Він був комік, але коли заходив у високі кабінети — ніколи не позував перед начальством, навпаки, начальство позувало перед ним! Артист — могутній, самого широкого діапазону. Це була особлива естрада — вишукана, смачна, точна, дотепна, несподівана. У інтермедіях конферансу Тимошенко зображував, як здавалося, простуватого хлопця, але гострого на язика, іронічного, що вміє за себе постояти. Розмовляв він українською мовою. Персонаж Березіна був упевнений у власній перевазі, тримався зверхньо, силкувався повчати. Тарапунька відповідав ущипливо, часом навіть в'їдливо, несподівано, дотепно, збивав пиху. Інтермедії нерідко носили злободенний сатиричний характер, артисти використовували імпровізацію, ексцентрику, гротеск. Природно виникаюча двомовність перетворилася на додатковий художній прийом, додавала особливо цікавого національного колориту, а у підтексті утримувала в собі замаскований політико-соціальний підтекст. Підсумком тих плідних років став спектакль "Везли естраду на декаду", де Тимошенко і Березін блиснули як автори, режисери і головні виконавці. Відлига 60-х була узята нашим народом "з бою". Була в тому частка участі і наших героїв. "Смеханічний концерт" уперше показав Тарапуньку і Штепселя не дуетом конферанс'є, а основними виконавцями оригінальної п'єси, у якій вони були акторами і режисерами. "Від і до" - історична комедія. Її головна думка полягає в тому, що всі наші сьогоднішні недоліки можуть обернутися в майбутньому великими лихами, думка досить серйозна для естрадного представлення. Але артистам вдалося донести її значно і яскраво. Це була вистава, яка укріпила на сценах країни унікальний і своєрідний театр Тарапуньки і Штепселя. У наступній виставі "Турбуйтеся, будь ласка" простежується життя людини від народження до старості, закликаючи людину бути активною борцем з неправдою, несправедливістю підлістю і кар'єризмом. С их образов делали игрушки, о них пели смешные песенки: «До, ре, ми, фа, соль, ля, си, ехал Штепсель на такси, Тарапунька прицепился и бесплатно прокатился…» Полтавець і одесит пропрацювали на естраді разом 45 років – від виступів на фронтах Другої світової до смерті Тимошенка від інфаркту на гастролях в Ужгороді. Додатковою “фішкою” була одеська російська Штепселя і полтавська українська Тарапуньки. При цьому, обігруючи національний колорит, Тимошенко міг вдарити – і бив – за слово “жид” (така історія трапилася на зйомках фільму “Зелений фургон”). Вони обидва стали народними артистами УРСР. Висміюючи стандартні персоніфіковані штампи – воєнщину, буржуїв, аналітиків-антирадянщиків. Останній спектакль − остання подорож. Цього разу по звичайній квартирі, де проживає типова родина з її турботами радощами і смутками. Виявляється, і отут маса складних проблем. Особливо, якщо артисти проголосили в назві: "Моя хата не скраю". На одній з вистав цієї програми і загинув Юрій Тимошенко.