3. Операції комерційних банків

Специфіка функціонування комерційних банків полягає в тім, що продуктом їхньої діяльності є, з одного боку, надання різного роду послуг завдяки проведенню ними пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а з іншого — створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих самих операцій.

Склад продукції комерційних банків Продукція комерційних банків

Пасивні операції — це операції, пов'язані з формуванням банківських ресурсів. Вони відіграють первинну й вирішальну роль щодо активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в ре­зультаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти.

До пасивних операцій належать формування власного капіталу банку, залучення вкладів і депозитів, продаж цінних паперів, іноземної валюти тощо.

Банківські ресурси — це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій. Вони поділяються на:

• власні кошти (статутний, резервний та інші фонди);

• залучені кошти (вклади та депозити);

• запозичені кошти (отримані від емісії та продажу облігацій, та кредити, отримані у інших банків).

Власні ресурси комерційного банку, тобто його власний капі­тал, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку діяльності банку. Власний капітал утворюється за рахунок коштів акціонерів (засновників) банку та капіталізації прибутку.

Статутний капітал формується спочатку за рахунок пайових внесків власників банку (якщо це приватне підприємство), або за рахунок мобілізації коштів від випуску й розміщення акцій (якщо це акціонерне товариство).

Резервний фонд утворюється за рахунок щорічних відрахувань з прибутку, розмір яких визначається загальними зборами акціо­нерів банку. Метою створення резервного капіталу є покриття загальних ризиків, що випливають із основної діяльності банку щодо яких не формуються спеціальні резерви.

Нерозподілений прибуток — це частина прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду. З коштів нерозподіленого прибутку формується ряд спеціальних фондів розвитку банку — розширення його матеріально-технічної бази, матеріального стимулювання персоналу, вирішення соціаль­них питань та ін.

Головним джерело ресурсів комерційних банків є залучені кош­ти, основну частину яких становлять депозити — кошти, передані на зберігання у банк за відповідну плату.

Депозитні операції можна класифікувати:

За категорією вкладника:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб на поточні, депозитні рахунки;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів банків — корес­пондентів на кореспондентські та депозитні рахунки;

За строком:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подаль­шого використання для проведення поточних розрахунків;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депо­зитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

За призначенням депозити поділяються на строкові, ощадні та до запитання.

Депозитні до запитання можуть бути вилучені власниками на першу вимогу. Депо­зити до запитання призначені в основному для поточних розрахун­ків.

Строкові депозити мають чітко визначений термін зберігання. На них сплачують фіксований процент і, як правило, обмежують можливість їх дострокового вилучення.

Ощадні депозити призначені для тривалого нагромадження коштів, вилучення яких пов'язане з певними обмеженнями (на­приклад, попереднім повідомленням). Кошти, розміщені в ощадні депозити, не можуть бути використані для поточних розрахунків, а є лише заощадженням та засобом отримання доходу у формі фіксованого процента.

Крім залучених на депозити коштів, комерційні банки можуть формувати ресурси, отримуючи позики на грошовому ринку — на ринку міжбанківських кредитів, у центрального банку, на рин­ку євровалют, випускаючи власні боргові зобов'язання, а також укладаючи угоди про продаж цінних паперів із можливістю на­ступного викупу («РЕПО»).

Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одер­жання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість встановлення ділових партнерських стосунків.

Активні операції — це операції, в процесі яких банки розміщу­ють наявні власні і залучені ресурси з метою отримання при­бутку, а також, забезпечення ліквідності. Серед активних опе­рацій провідними є кредитні та інвестиційні.

Кредитні операції передбачають організацію економічних від­носин, що пов'язані з оформленням, наданням і погашенням бан­ківських позичок. Такі операції, як правило, забезпечують банкам основну частину їхніх доходів та займають провідне місце серед статей активу балансу.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі враху­вання векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій РЕПО, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Інвестиційні операції. Комерційні банки проводять активну засновницьку та інвестиційну політику. Зокрема, комерційні банки здійснюють інвестиційну діяльність за принципом реінвестицій — проведення реальних або фінансових інвестицій за рахунок при­бутку, отриманого від інвестиційних операцій. Прямі фінансові інвестиції передбачають внесення коштів або майна для збільшен­ня статутного капіталу юридичної особи і придбання таким чином корпоративних прав, емітованих цією юридичною особою; порт­фельні фінансові інвестиції — це придбання цінних паперів та інших фінансових активів на організованому (біржовому) ринку.

Фінансові інвестиції банк здійснює через інвестиційні опе­рації — шляхом вкладання коштів у цінні папери підприємств різних форм власності. Крім інвестиційних операцій, що їх банк виконує власним коштом, банки можуть здійснювати інші опера­ції з цінними паперами, які мають назву фондових. До фондових операцій належать:

1) емісійні операції, які передбачають випуск та розміщення цінних паперів (як власних, так і третіх осіб) серед інвесторів та по­середників;

2) операції з продажу цінних паперів на вторинному ринку за дору­ченням і за рахунок клієнтів (брокерські операції);

3) операції зберігання й управління цінними паперами (операції ДЕПО);

4) операції надання кредиту під заставу цінних паперів.

Частина активних операцій комерційного банку передбачає утворення поточних резервів платіжних засобів з метою постійного підтримування платоспроможності банку. Ці резерви поділяються на дві основні групи — первинні та вторинні.

Первинні резерви — це вкладення банку у високоліквідні активи, які можуть бути негайно використані як засіб пла­тежу.

Групу вторинних резервів утворюють вкладення в активи, які можна перетворити на платіжні засоби з мінімальною за­тримкою, — це, як правило, інвестиції у короткострокові дер­жавні цінні папери або боргові зобов'язання інших банків, що дають невеликий дохід, але мають високий рівень ліквідності.

Комісійно-посередницькі операції (послуги) — це операції за дорученням і на користь клієнта за певну плату (у вигляді комісії), які супроводжуються не формуванням чи розміщенням ресурсів, а переміщуванням наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням. До цієї групи також відносять усі інші по­слуги не пов'язані з рухом грошей.

Основним видом комісійно-посередницьких операцій є розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

За останні роки виникли нові й активізувалися існуючі операції банків - лізинг, факторинг, управління портфелем інвестицій фірми, довірче управління майном клієнтів (трастові операції).

Лізинг - здача в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування. Його можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом в розстрочку. Як правило, на протязі строку дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна.

Факторинг являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу. Як правило, банк купує дебіторські рахунки, пов`язані з постачанням товарів або надання послуг. У результаті таких операцій продавець вимог отримує 80-90% суми у вигляді авансу, а решту - тільки після того, коли до клієнта надійшов рахунок оплати. Банк стягує у підприємця-продавця вимог певний відсоток (дисконт) за негайне надання еквівалента боргових зобов`язань, премію за фінансовий ризик і таким чином покриває адміністративні витрати.

Довірчі (трастові) операції банків - операції банків з управління майном і фондовими цінностями, виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи. Банк бере на себе зобов`язання управління довіреним йому майном і фондовими цінностями з прибутком для власників, за що отримує певну плату.