33. Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження

Письмо - засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей. Розрізняють смисловий і графічний бік письма. Смисловий бік письма знаходить свій вияв у мовних засобах і відбиває письмову мову того, хто пише. Графічний бік письма виражається у вигляді письмових знаків і сполучень їх - почерку.

Письмова мова - це вираження думок людини за допомогою різних засобів мови (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стилістики). Письмова мова кожної людини відрізняється стилем викладання, словниковим складом, загальним рівнем грамотності. Для письмової мови людини характерними є індивідуальність і відносна сталість.Письмова мова - це мова, зафіксована на папері чи іншій поверхні за допомогою усталеної системи графічних знаків, сприйманих зором, розташованих у певній лінійній послідовності і співвіднесених з одиницями реального, звукового мовлення.Ознаки письмової мови - це специфічні письмово-рухові навички, за допомогою яких можна встановити автора тексту. За ознаками письмової мови можна встановити вік, стать, національність, професію, місце проживання особи.Ознаки письмової мови:1) загальні (ступінь грамотності, рівень володіння лексичними та стилістичними ознаками письма);2) окремі (граматичні та лексичні помилки, використання професійної лексики, жаргонних слів тощо). Загальна побудова письмової мови визначається такими ознаками: 1) повнотою, послідовністю і правильністю висвітлення думки; 2) переважаючим типом речень; 3) наявністю або відсутністю абзаців; 4) наявністю скорочень, виправлень; 5) виділенням (акцентуванням) різними способами головних положень — іншим шрифтом, розрядкою, підкресленням тощо;6) використанням у тексті дужок, трьох крапок, знаків оклику,знаків запитань.

Ступінь розвитку лексичних звичок особи характеризується досить специфічними механізмами. Так, загальний словниковий запас авторакожного тексту — це ступінь розвитку його лексичних звичок, яківизначаються лексичними ознаками.Моєуть бути індивідуальні лексичні

Граматичні навички є частиною загальних ознак письмової мови. Письмо особи характеризується ступенем розвитку її граматичних навичок, володінням українською мовою. Грамотність у автора рукописного тексту може бути високою, середньою й низь¬кою, залежно від кількості допущених помилок.Можуть бути індивідуальні граматичні

Стилістичними індивідуальними навичками є: стиль викладення, характерні схеми побудови письмової мови, наголос тощо, тобто те, що властиво безпосередньому виконавцеві рукописного тексту .Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознавство) — це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирiшує інші завдання почеркознавчої експертизи. Судове почеркознавство вивчає письмо з метою вирішення ідентифікаційних і неідентифікаційних (діагностичних) завдань.

34. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження

Почерк - манера написання, виражена в системі рухів, які фіксуються в рукопису. Почерк залежить від рівня розвитку особи і закріплення в неї письмово-рухових навичок. Своєрідність почерку виявляється в певній сукупності загальних і окремих ознак. Ідентифікаційними властивостями почерку є його індивідуальність (виражається в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна сталість (основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом ідентифікаційного періоду). Скригонюк називає, Індивідуальна каліграфія — зафіксована в рукописі, характерна длякожного, хто пише, й основана на його письмово-рухових на¬вичках системарухів, за допомогою яких виконуються умовні гра¬фічні знаки.

Упродовж всього життя людини почерк зазнає певних змін, він розвивається, вдосконалюється. Найбільшу стабільність має сформований почерк, який частіше за все є наявним у особи 25-річного віку. Варіант ознак почерку не може вважатися перешкодою щодо ідентифікації. Почерк людини пов'язаний з її умовно-рефлекторними діями та діяльністю великих півкуль головного мозку. Навчання письму, неодноразові повтори написання одних і тих самих літер, цифр, знаків призводять до вироблення графічних навичок. Властивості почерку (індивідуальність та відносна сталість) пов'язані з динамічним стереотипом (нейрофізіологічною основою навичок). Графічний навик охоплює три головні групи навичок:технічні навички (спосіб техніки письма);безпосередньо графічні навички (вміння зображувати літери (цифри), об'єднувати їх в слова);орфографічні навички (вміння визначати фонеми (звуки) та відображати їх письмовими знаками). На формування почерку величезний вплив чинять різні фактори як суб'єктивного, так і об'єктивного плану. Суб'єктивні - притаманні конкретній особі, а об'єктивні - залежать від зовнішніх умов, у яких протікає процес письма.Ознаки почерку:1) загальні:- виробленість почерку (вироблений, маловироблений, невироблений);- тип почерку (простий, спрощений, вигадливий);- напрями почерку (за годинниковою стрілкою чи проти неї);- розмір почерку (дрібний - до 2 мм, середній - 2-5мм, великий - 5 мм і більше);- нахил почерку (правонахилений, лівонахилений, прямий);- розгін (розмашистий, середнього розгону, стиснутий)- ступінь зв'язаності почерку; розміщення тексту в цілому 2) окремі:- форма руху;- напрям руху;- тривалість руху;- кількість рухів;- безперервність рухів;- послідовність рухів;- відносне розміщення рухів. Ступінь складності рухів визначається залежно від рівня володіння письмово-руховими, технічними і графічними навичками при виконанні письмових знаків. Відповідно до цього індивідуальна каліграфія може бути простою, спрощеною, ускладненою. Загальні ознаки індивідуальної каліграфії за траєкторією руху визначаються формою, напрямком, нахилом, розміром і розгоном. Зв'язність, складність індивідуальної каліграфії — це здатність виконати без відриву певну кількість письмових знаків. Індивідуальна каліграфія за ознаками зв'язності є суцільною і висо-козв'язаною.Натиск індивідуальної каліграфії — розподіл зусиль при виконанні письмових знаків. За ознаками натиску розрізняють індивідуальну каліграфію зі слабким натиском, середнім, сильним. Саме завдяки окремим ознакам індивідуальної каліграфії можна, як правило, установити конкретного виконавця рукописного тексту. І це тому, що окремі ознаки індивідуальної каліграфії мають високий ступінь стійкості. Вони залишаються впродовж життя людини незмінними, однак з об'єктивних або суб'єктивних причин можуть піддаватися деяким змінам. Причому деякі зміни індивідуальної каліграфії можуть відбуватися внаслідок умисних дій виконавця або природних змін. У першому випадку особа — вико¬навець рукописного тексту маскує свою індивідуальну каліграфію, використовуючи для цього такі форми, як: написання тексту друкованим шрифтом, написання тексту іншою рукою, підробленняіндивідуальної каліграфії іншої особи. У другому випадку індивідуальна каліграфія змінюється в основному з природних причин, і виконавець рукописного тексту не докладає для цього спеціальних зусиль. Указаний вид зміни індивідуальної каліграфії все ж має два підвиди, це: 1) зміна особою індивідуальної каліграфії з причин, обумовлених зовнішніми обставинами; 2) зміна особою індивідуальної каліграфії з причин внутрішнього її стану. До першого підвиду зміни індивідуальної каліграфії можна віднести, наприклад, написання рукописного тексту в незвичайних умовах (під час руху в громадському транспорті, незвичайний пи¬шучий інструмент або матеріал, на якому здійснюється напис, недостатнє освітлення тощо). До другого підвиду зміни індивідуальної каліграфії можна віднести: хворобливий стан виконавця рукописного тексту, стан його сп'яніння,вікові особливості тощо.