Додатки

Додаток 1. Граф Михайло Тишкевич в останні роки життя.

Джерело: http://my.berdychiv.in.ua/images/postati/postaty_tyszkiewicz_rodyna.htm

Додаток 2. Гетьман Павло Скоропадський у 1918 році.

Джерело:

http://cossackland.org.ua/2012/05/15/pavlo-skoropadskyj-ostannij-hetman-ukrajiny/

Додаток 3. В’ячеслав Липинський.

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Липинський_В’ячеслав.jpg

Додаток 4. Ерцгерцог Вільгельм Габсбург-Лотрінген.

Джерело: http://galicia-trono.blogspot.com/2012/07/blog-post_16.html

Додаток 5.

Митрополит Греко-католицької церкви Андрей Шептицький.

Джерело: http://risu.org.ua/ua/index/reference/persons/~A/45451

Додаток 6. Митрополит Української автокефальної

православної церкви Василь Липківський

Джерело: http://kropyva.ck.ua/content/vasil-lipk-vskii-ukra-nets-pro-yakogo-v-ukra-n-chomus-vol-yut-zabuti

Додаток 7. Випуск газети «Слово» від 8 серпня 1866 р.

з вміщеною у ньому статтею «Погляд в будучность».

Джерело: Погляд в будучность // Слово (Львів). – 1866. – Ч. 59. – 8 серпня.

Зберігається у відділі періодики ЛННБ ім. В. Стефаника НАНУ.

Додаток 8. Примірник газети «Світова зірниця» від 27 лютого 1911 р.

Джерело: Світова зірниця (Пеньківці). – 1911. – Ч. 6. – 27 лютого.

Зберігається в архіві автора.

Додаток 9.

Некролог у газеті «Діло» з приводу смерті

графа Михайла Тишкевича

Джерело: Ґраф Михайло Тишкевич [некролог] // Діло (Львів). – 1930. – Ч. 172. – 7 серп. Фото примірника узято із інтернет ресурсу http://www.ex.ua/11210702

Додаток 10. Некролог, вміщений у «Літературно-науковому вістнику», на пам’ять про графа Михайла Тишкевича.

Джерело: Ґраф Михайло Тишкевич [некролог] // Літературно-науковий вістник. – Львів, 1930. – Кн. ІХ. – С. 834-835.

Ґраф Михайло Тишкевич

Знову нова жертва вигнанства. Знову відійшла від нас одна з найяркіших постатей модерного українства. Хто знає, чи й не найориґінальніша. Бо, єднаючи собою дві доби, дві кляси, дві культурні традиції, Покійний на ціле своє життя й діяльність наложив своєрідну, рідко стрічану печать.

Початком його патріотичної еволюції – було «хлопоманство». Але це «хлопоманство», що в інших скінчилося на підпорядкуванню свого gens чужій natiо, у Тишкевича привело до цілковитого повороту до народности, покинутої батьками. Пізніше, значно пізніше – під грізний гуркіт революції – шляхом Покійного пішло багато, але він був одним з піонірів, себто тим, що ломлять мур своєю головою, стягаючи на себе рани душевні й лють байдужих... Про драму його й його покоління, яке відчувало вже недоречність «двох душ», – захоплююче оповідає Покійний у своїх споминах, друкованих в 1929. p., у нашім місячнику, якого був він щирим прихильником і симпатиком.

Ставши твердо на ґрунт національної відрубности свого народу, ґраф Тишкевич віддає укоханій ідеї цілу свою небуденну енерґію, літературний хист і – великі матеріяльні засоби. В Київі старається пропагувати гасло «краєвости», в ті часи сміло й нове. За кордоном – проломлює мур байдужости (а то й ворожости) чужої, спеціяльно французької преси. В pp. 1914-22 ціла швайцарсько-французька преса була засиплювана підписаними ним або ним інспірованими статтями й замітками про Україну. Його маленька кімнатка в Beau-Rivage-Palace в Lausanne-Ouchy була свого роду осередком Українців, що жили в Швайцарії, або – в ті бурхливі часи – через Швайцарію пересувалися.

Призначений українським (напівофіційно признаним) послом у Парижі, він за короткий час розвиває величезну пропаґандистичну діяльність, популяризуючи українську справу – «серед клєрикалів і правих», закидали йому його ліві противники, але в той час ті «клерикали і праві» були саме ті, що керували Францією та її міжнародньою політикою.

Відкликаний – незрозуміло з яких причин і певно зі шкодою для справи – зі свого посту в Парижі, ґр. Тишкевич стоїчно прийняв на свої старі плечі долю безчинного вигнання. Але безчинним він бути не міг: пише в ЛНВ., в «Літопису Червоної Калини», і – кілька місяців до смерти — носиться з думкою списання своїх мемуарів дипльомата, задумуючи цю працю офірувати ЛНВ-кові.

Смерть перервала нитку цього довгого, цікавого, повного усміху і тяжких ударів долі, життя. Зійшов у могилу відважний (що вмів плисти проти течії) патріот, рухливий і дотепний розум, повна темпераменту й незнищимого оптимізму людина...

Мабуть аж пізніше український загал усвідомить собі цілу величезність цеї втрати.

Р Е Д А К Ц І Я .

Додаток 11. Охорона праці в галузі.

Вступ

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів, які направлені на збереження життя і здоров’я працівників під час професійної діяльності.

Безпека життєдіяльності та охорона праці під час написання дипломної роботи в основному стосується праці в приватних офісних та аудиторних приміщеннях, що, зокрема, пов’язані з роботою на персональному комп’ютері, ноут- та нетбуках, ксероксах, принтерах та сканерах. Під час роботи із зазначеними технічними засобами важливо дотримуватись відповідних організаційно-технічних та гігієнічно-санітарних вимог, що забезпечують високу продуктивність та безпеку такої діяльності.

Забезпечення здорових умов праці залежить від правильної оцінки небезпеки та шкідливості виробничих факторів. Це можуть бути фактори виробничого середовища, надмірне фізичне і розумове навантаження, нервово-емоційна напруга, а також різноманітні симбіози цих причин.

У даному розділі вирішується питання охорони праці історика на стадії написання магістерської роботи у квартирі. Проведено аналіз умов праці з характеристикою небезпек, які можуть виникнути під час виконання роботи, обґрунтовано організаційно-технічні заходи, які гарантують безпеку виконання магістерської роботи, передбачено можливі надзвичайні ситуації та запропоновані заходи, спрямовані на їх запобігання.