Висновки до 3 розділу

Стимули підвищення мотивації до занять фізичною культурою й спортом повинні враховувати вікові й статеві закономірності формування мотиваційних пріоритетів школярів і студентів і прямувати на моральне заохочення, змагання, соціально-психологічний клімат, наявність перспективи, доступність мети, підтвердження процесу досягнень, інтересу до видів спорту, щоденне використання індивідуального і диференційованого підходів.

Необхідно шукати шляхи підвищення рухової активності учнівської молоді в позаурочний час, використовуючи як організовані, так і самостійні форми занять із використанням нових фізкультурно-оздоровчих технологій. Вивчення цієї проблеми допоможе створити умови й виробити стимули, які будуть сприяти формуванню мотивів діяльності учнівської молоді, спрямованих на фізичне самовдосконалення.

Висновки

Під час проведення дослідження, опрацювання відповідних джерел інформації було досягнуто поставленої мети та вирішено дослідницькі завдання:

1) зазначено, що мотив – це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Мотиви перебувають в залежності від зовнішніх спонук, які сприяють або не сприяють здійсненню активної діяльності. Мотивація діяльності буває близька (здійснити бажане і найближчим часом) та віддалена (здійснення бажаного планується на тривалий час). Розрізняють мотиви і за рівнем усвідомлення. Бувають яскраво й чітко усвідомлювані мотиви, але в багатьох випадках діють неусвідомлені спонуки. Проте незалежно від міри усвідомлення мотив є вирішальним чинником у досягненні мети .

Формування умотивованого прагнення розвивати свої фізичні та духовні сили і можливості є важливим завданням фізичного виховання в школі; прагнення людини до здорового способу життя слід розглядати як складову загальної культури особистості;

2) з’ясовано, що головним компонентом у структурі навчальної діяльності з фізичного виховання є мотивація. Її можна визначити як складну багаторівневу систему збудників, що включає потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, установки, емоції, цінності, тощо. Головне завдання педагогіки – «не загубити» жодної дитини, дати можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вивчаємо, чим живиться дитяча думка, щиро цікавлюся кожним учнем як особистістю. Робота з фізичного виховання є багатогранною і потребує вихованню в дитини самостійності, ініціативи, організованості, активності та кмітливості ;

3) досліджено, що отримані результати виявили, що 67,3 % (94) учнів 1 класу, які взяли участь у дослідженні, а всього опитувалося 140 осіб, із них 86 дівчат та 54 хлопці, визначають на першому місці навчально-пізнавальні мотиви, пов'язані з процесом ознайомлення та вивчення нових ігор і вправ. Для них важливий зміст рухливих ігор, ступінь їхньої інтенсивності, структура і складність виконання нових фізичних комплексів, а також ступінь оволодіння навичками для рухової активності. Особливо визначені вузько особисті мотиви престижності, тобто рівня фізичної підготовки, що дає змогу виконувати рухові дії краще від інших. Престижність занять різними видами спорту та фізичною культурою визначають 61,9%, а це 87 учнів, критичне ставлення до власного здоров’я, зацікавленість у гарній поставі є мотивом для 66,6 % першокласників, більшість з яких – дівчата;

4) проаналізовано ставлення студентів до фізичної культури. Основним критерієм визначення результативності роботи на уроках фізичної культури вважається наявність у студентів певного рівня сформованості інтересу до занять фізичними вправами. Мотиви занять фізичним вихованням не тільки різноманітні, але й мають динамічний характер. У результаті дослідження бачимо динаміку розвитку мотивів, які спонукають студентів до систематичних занять фізичною культурою і спортом.

В одному з досліджень встановлено, що середній рівень мотивації мають студентки університету – 74% від 300 респонденток. Із них студентки першого курсу – 75%, другого курсу – 73,8% та третього – 72,9%. Результати ми представляємо в таблиці 2.2.

Фізичну активність людини слід вважати одним з найважливіших природних органі заторів здорового способу його життя, ефективним засобом виховання здорового духу і, поряд з тим, нетерпимості до анти культурних і анти суспільних явищ. Не можна не відмітити, що саме фізична активність може бути універсальним чинником управління способом життя людини. А тому і зростає роль мотивації як «засобу» залучення студентської молоді до занять фізичною культурою, а від так і до збереження та зміцнення їхнього здоров’я;

5) визначено такі причини, які заважають займатися фізичною культурою:

1. Нестача часу.

2. Відсутність знань.

3. Відсутність засобів тренування.

У різні вікові періоди вплив зовнішніх факторів та формування мотивації підлітків та юнаків до занять фізичними вправами з метою самовдосконалення неоднаковий і залежить від статевих та психофізіологічних особливостей формування організму та їх сприйняття навколишнього середовища.

Щоб змінити мислення дітей, створити позитивну мотивацію до занять фізичною культурою, за експериментом Столітенка Є. В., було застосовано багато заходів. Враховуючи перелічені вище заходи щодо покращення мотивації учнів, звер­немо увагу на те, що найважливішою формою занять з фізичної культури у загальноосвітніх навчальних за­кладах є урок. А основною метою навчального пред­мета «Фізична культура» є:

– формування в учнів стійкої мотивації щодо збереження свого здоров'я, фізичного розвитку та фізичної підготовки;

– гармонійний розвиток природних здібностей та психічних якостей;

– використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя.