2. В основу якої школи покладені досягнення психології та соціології; основна увага зосереджена на працівникові, а не на самій роботі?

   1. школа научного управління;

   2. адміністративна школа;

   3. школа людських відносин;

   4. кількісна школа.

3. Засновником якої школи є Ф.Тейлор?

   1. школа наукового управління;

   2. класична або адміністративна школа;

   3. школа людських відносин;

   4. школа кількісного підходу.

4. Горизонтальні зв’язки – це ...:

   1. зв’язки між різноманітними підрозділами організації, прямо не підпорядкованими один одному;

   2. зв’зки, які діляться на лінійні – обов’язкове підпорядкування по усім питанням управління організацією, та на функціонального – обов’язкове підпорядкування по одній групі питань;

   3. зв’зки між вище - та нижчестоячими елементами структури. Але характер відносин між ними інший. Керуючий елемент має право давати поради, а підлеглий повинен їх вислухати та взяти до уваги в подальшій роботі;

   4. вірна відповідь відсутня.

5. Вертикальні зв’язки – це ...:

   1. зв’язки між різноманітними підрозділами організації, прямо не підпорядкованими один одному;

   2. зв’зки, які діляться на лінійні – обов’язкове підпорядкування по усім питанням управління організацією та на функціонального – обов’язкове підпорядкування по одній групі питань;

   3. зв’зки між вище - та нижчестоячими елементами структури. Але характер відносин між ними інший. Керуючий елемент має право давати поради, а підлеглий повинен їх вислухати та взяти до уваги в подальшій роботі;

   4. вірна відповідь відсутня.

6. Функціональні зв’язки – це ...:

   1. зв’язки між різноманітними підрозділами організації, прямо не підпорядкованими один одному;

   2. зв’зки, які діляться на лінійні – обов’язкове підпорядкування по усім питанням управління організацією та на функціонального – обов’язкове підпорядкування по одній групі питань;

   3. зв’зки між вище - та нижчестоячими елементами структури. Але характер відносин між ними інший. Керуючий елемент має право давати поради, а підлеглий повинен їх вислухати та взяти до уваги в подальшій роботі;

   4. вірна відповідь відсутня.

7. До ієрархічних організаційних структур управління підприємством відноситься:

   1. проектні;

   2. матричні;

   3. лінійні;

   4. бригадні.

8. Функціональна структура ... :

   1. структури, які відображають закріплення в організаційній побудові організації двух напрямків керівництва, двух організаційних альтернатив;

   2. являється модифікацією лінійно-штабної структури. Різниця в тому, що персонал штабів фінкцілнальної структури наділений не обговорчо-виконавчими правами, а правами керівництва та прийняття відповідальних рішень;

   3. базується не за функціональними ознаками, а за продуктами, ринком або за групами споживачів, що обслуговуються.

   4. використовує одночасно різні організаційні структури управління.

9. Планування – це...:

   1. стадія виробничого управління, на якій визначаються цілі діяльності підприємства, необхідні для цього засоби виробництва, а також розробляються методи, найбільш ефективні в конкретних умовах;

   2. процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення власних цілей та цілей організації;

   3. досягнення цілей організації, яка припускає сумісну роботу співробітників даної організації, які потребують в координації цієї взаємодії встановлення певного внутрішнього порядку;

   4. вірна відповідь відсутня.

10. Роль менеджера по прийняттю рішень ...:

    1. складаєтться з того, що менеджер збирає інформацію на внутрішньому та зовнішньому рівні діяльності організації, поширює цю інформацію у вигляді нормативів та економічних рішень;

    2. виражається у тому, що менеджер визначає напрямок руху підприємства або організації, вирішує питання розподілу ресурсів, здійснює поточне управління в вирішенні різних питань;

    3. передбачає, формування управлінських відносин всередені підприємства та по всій зовнішній діяльності підприємства;

    4. вірна відповідь відсутня.

11. Інформаційна роль менеджера ...:

    1. складається з того, що менеджер збирає інформацію на внутрішньому та зовнішньому рівні діяльності організації, поширює цю інформацію у вигляді нормативів та економічних рішень;

    2. виражається у тому, що менеджер визначає напрямок руху підприємства або організації, вирішує питання розподілу ресурсів, здійснює поточне управління в вирішенні різних питань;

    3. передбачає, формування управлінських відносин всередені підприємства та по всій зовнішній діяльності підприємства;

    4. вірна відповідь відсутня.

12. Роль менеджера, як керівника ...:

    1. складається з того, що менеджер збирає інформацію на внутрішньому та зовнішньому рівні діяльності організації, поширює цю інформацію у вигляді нормативів та економічних рішень;

    2. виражається у тому, що менеджер визначає напрямок руху підприємства або організації, вирішує питання розподілу ресурсів, здійснює поточне управління в вирішенні різних питань;

    3. передбачає, формування управлінських відносин всередені підприємства та по всій зовнішній діяльності підприємства;

    4. вірна відповідь відсутня.

13. Балансовий метод планування ...:

    1. має за мету узгодження обох видів бюджетів – надходження та розподіл у межах певного періоду;

    2. базується на нормі надходжень та витрат ресурсів на одиницю продукції;

    3. засновується на використанні математичних моделей;

    4. опирається на візуальне уявлення запланованої задачі.

14. Нормативний метод планування ...:

    1. має за мету узгодження обох видів бюджетів – надходження та розподіл у межах певного періоду;

    2. базується на нормі надходжень та витрат ресурсів на одиницю продукції;

    3. засновується на використанні математичних моделей;

    4. опирається на візуальне уявлення запланованої задачі.

15. Математичний метод планування ...:

    1. має за мету узгодження обох видів бюджетів – надходження та розподіл у межах певного періоду;

    2. базується на нормі надходжень та витрат ресурсів на одиницю продукції;

    3. засновується на використанні математичних моделей;

    4. опирається на візуальне уявлення запланованої задачі.

16. Графічний метод планування ...:

    1. має за мету узгодження обох видів бюджетів – надходження та розподіл у межах певного періоду.

    2. базується на нормі надходжень та витрат ресурсів на одиницю продукції;

    3. засновується на використанні математичних моделей;

    4. опирається на візуальне уявлення запланованої задачі.

17. До вимог стуктур управління відносяться:

    1. оптимальність;

    2. забезпечення можливості оперативності управління;

    3. надійність;

    4. усі відповіді вірні.

19. Ефективність менеджменту – це:

1. результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів;

2. показник, що визначається відношенням кінцевого результату, отриманого підприємством, до витрат на управління;

3. показник який визначається по підприємству в цілому і характеризує загальний ефект (віддачу) від використання всіх наявних ресурсів та витрат;

4. показник рентабельності підприємства.

20. Для оцінювання ефективності менеджменту використовують:

1. відносні вартісні показники;

2. якісні показники системи менеджменту;

3. трудові, вартісні, інформаційні, технічні показники;

4. соціальні показники.

21. Ефективність, яка виражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів удосконалення системи управління виробництвом, називається:

1. абсолютною;

2. порівняльною;

3. відносною;

4. модульною.

22. До витрат на управління включаються:

1. собівартість продукції;

2. витрати на оплату праці управлінського персоналу з урахуванням відрахувань на соціальне страхування;

3. витрати на організацію та забезпечення виробничо-господарської діяльності, включаю чи зміни витрати виробництва;

4. сплати оренді приміщень.

23. Для оцінювання ефективності системи управління використовують:

1. загальні відносні показники фінансово-господарської діяльності підприємства;

2. показники продуктивності управлінської праці та показники економічності апарату управління;

3. правильні варіанти 1 і 2;

4. показники ефективності роботи персоналу.

24. Якщо заходи щодо удосконалення управління одночасно скорочують чисельність адміністративно-управлінського персоналу і збільшують обсяг виробництва, то ефект за обома напрямами:

1. скорочується;

2. односпрямований;

3. нівелюється;

4. не спостерігається.

25. Об’єктами оцінки ефективності управління є:

1. структурні підрозділи підприємства;

2. характер взаємовідносин з контрагентами підприємства;

3. керівники вищої ланки управління підприємством;

4. керівники технічного рівня управління.

26. Оцінити діяльність працівників апарату управління можна:

1. використовуючи кількісні показники діяльності організації;

2. використовуючи показники соціальної ефективності менеджменту;

3. використовуються якісні показники, які характеризують специфіку управлінської праці;

4. усі відповіді правильні.

27. При скороченні чисельності працівників апарату управління:

1. заощаджується фонд заробітної плати;

2. зростає величина заробітної плати промислово-виробничого персоналу;

3. показник ефективності управління не змінюється;

4. зростає рівень задоволеності працівників.

28. Результативність роботи окремих працівників організації оцінюють:

1. з урахуванням зони відповідальності кожного менеджера щодо його посадових обов’язків;

2. рівнем рентабельності активів і власного капіталу підприємства;

3. варіанти 1 і 2 правильні;

4. показниками, що визначають їх внесок у загальні результати діяльності організації.

29. Функція контролю має основні завдання, до яких відносять:

1. пристосування до змін середовища, забезпечення досягнення цілей і місії організації, обмеження нагромадження помилок, долання складних організаційних проблем, мінімізація витрат;

2. пристосування до змін середовища, оптимізація управлінських рішень, обмеження нагромадження помилок, долання складних організаційних проблем, удосконалення керівництва;

3. вплив на людей з метою досягнення деяких цілей;

4. обмеження нагромадження помилок, долання складних організаційних проблем, мінімізація витрат, атестація працівників.

30. Модель Т. Мітчела і Р. Хауса – це теорія, що розглядає:

1. поведінкові аспекти лідерства;

2. ситуаційні аспекти лідерства;

3. дії лідера, обумовлені його особистими якостями;

4. дії лідера, обумовлені його діловими якостями.

31. Неформальний лідер – це:

1. особа, яка має досвід роботи;

2. особа, яка має організаторські здібності;

3. особа, яка має повноваження здійснювати управління колективом;

4. особа, яка користується авторитетом у колег.

32. До принципів контролю не належать:

1. об'єктивність;

2. постійність та оперативність;

3. установлення стандартів;

4. масовість та гласність.

33. З точки зору змістового підходу мотивація – це:

1. певні сили (зовнішні щодо людини чи внутрішні), що змушують людину з ентузіазмом і наполегливістю виконувати задану роботу;

2. процес спонукання себе або інших до діяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей – особистих чи загальноорганізаційних;

3. дії, що спонукають людину до діяльності, задають межі і форми діяльності і спрямовують цю діяльність на досягнення певних цілей;

4. правильна відповідь відсутня.

34. Різниця між формальними і неформальними організаціями полягає в тому, що…

1. формальні виникають внаслідок реалізації певних проектів, а неформальні – внаслідок соціальної взаємодії;

2. перші створені особами, які, взаємодіючи між собою, впливають одна на одну, а в других взаємодія відбувається без взаємного впливу;

3. в основі формування формальних груп — вторинні потреби людини;

4. неформальні організації виникають тільки всередині формальної організації.

35. До ознак адаптивної культури організації належать:

1. наявність менеджерів, схильних до ризику; атмосфера довіри між співробітниками, командна праця;

2. спеціальні тренінги, семінари для ознайомлення з внутрішньофірмовими правилами поведінки;

3. підбір і набір працівників, які поділяють організаційні принципи;

4. організаційна культура, яка відображає специфіку бізнесу.

36. Цілі організації за ієрархією:

1. загальнокорпоративні, функціональні, лінійні;

2. стратегічні, довгострокові, середньострокові, оперативні;

3. економічні, організаційні, виробничі, технічні, соціальні;

4. колективні, групові, особистісні.

37. За напрямом впливу управлінські рішення класифікуються на:

1. стратегічні, тактичні, оперативні;

2. внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування;

3. планові, організаційні, регулюючі, активізованіі, контрольні;

4. директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.

38. Делегування повноважень здійснюється в напрямі:

1. уздовж діагоналі;

2. знизу догори;

3. уздовж горизонталі;

4. зверху донизу.

39. Інформація, яка має ознаки:

1. є продуктом (предметом) праці, не втрачає і має споживчі якості, має здатність накопичуватися;

2. є продуктом (предметом) праці, має здатність накопичуватися, усуває невизначеність;

3. має здатність накопичуватися, усуває невизначеність, має споживчі (джерельні) якості;

4.дозволяє вивчити стан об'єкта, є продуктом (предметом) праці, не втрачає і має споживчі якості.

40. Невербальна комунікація – це:

1. надання відправником додаткової потаємної інформації одному зі співрозмовників, яка свідчить про його справжнє ставлення до інформації, що є предметом обміну;

2. надання певних сигналів за допомогою міміки, жестів, виразу очей тощо, які свідчать про ставлення співрозмовників один до одного і до інформації, яка є предметом обміну;

3. комунікація без використання незрозумілих співрозмовникові слів;

4. комунікація з наявністю помилкової інформації.

41. Процес управління складається з наступних функцій:

1. планування, прогнозування, аналіз;

2. планування, організація, аналіз, мотивація;

3. планування, організація, мотивація, контроль;

4. організація, мотивація, контроль.

42. Стимули – це:

1.спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами;

2.спонукання до дії, викликані внутрішніми факторами;

3.спонукання до дії, викликані зовнішніми та внутрішніми факторами;

4. правильна відповідьвідсутня.

43. Планування – це:

1. вміння визначати завдання, вибирати виконавців для їх реалізації і методи досягнення поставлених цілей;

2. вміння передбачити цілі організації, результати її діяльності і ресурси, які необхідні для досягнення поставлених цілей;

3. вміння передбачити майбутні результати;

4. оцінювання можливості здійснення прогнозів за наявних ресурсів.

44. Етап поточного контролю має за мету:

1. формувати інформаційне поле;

2. здійснювати організаційні зміни;

3. забезпечувати негайну реакцію менеджера на відхилення в господарському процесі;

4. забезпечувати діяльність підприємства шляхом координації дій працівників.

45. Ключовими поняттями організаційної структури є:

1. елементи; зв'язки; рівні; повноваження;

2. підрозділи; комунікації; ієрархія; повноваження;

3. організаційні одиниці; механізми координації; повноваження;

4. рівні; елементи; зв'язки; субординація; повноваження.

46. До соціально-психологічних методів управління помилково віднесено:

1. усні розпорядження;

2. нагородження похвальною грамотою;

3. обмін досвідом;

4. управління ролевою поведінкою.

47. Теорія, яка головним інструментом впливу на поведінку людей вважає встановлення цілей і визначення шляхів їх досягнення, – це:

1. модель Фідлера;

2. модель Р. Блейка і Дж. Мутона;

3. модель Врума – Йєттона;

4. модель Т. Мітчела і Р. Хауса.

48. Модель лідерства, що висуває такі фактори впливу на поведінку менеджера, як відносини між менеджером і колективом, структуру завдання, посадові повноваження:

1. модель T. Мітчела і Р. Хауса;

2. модель Фідлера;

3. модель Д. МакГрегора;

4. модель П. Херсі і К. Бланшера.

49. Суб'єктивне оцінювання індивідом співвідношення отриманої ним винагороди і витрачених зусиль та порівняння цього з винагородою ін­ших людей, що виконують аналогічну роботу, — це основне положення те­орії:

1. очікувань;

2. справедливості;

3. ставлення цілей;

4. надбаних потреб.

50. Структура управління, у якій найвищий рівень централізації:

1. лінійна;

2. матрична;

3. мережна;

4. проектна.