114. До складу програми управління збутом та розподілом товарів входить:

1. формування замовлення для виробників;

2. планування асортиментної концепції;

3. планування та здійснення основних і додаткових послуг;

4. закупівля товарів.

116. До якісних показників, які характеризують стан ринку, відносять:

1.маркетингові стратегії, що використовуються;

2. структуру потреб;

3. регіональні особливості споживання;

4. кількість покупців.

117. Ємність ринку – це:

1. група взаємозв’язаних товарів (товарів однієї споживчої вартості), у межах якої споживач може перейти від споживання одного товару до споживання іншого;

2. регіон зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів у межах одного товарного ринку), який може бути територією держави, області, району, міста (або їх частиною);

3. ринок у межах території області, району, міста;

4. максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом певного періоду часу, який має вираз у натуральних або вартісних одиницях.

118. Ринкова частка фірми – це:

1. максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року, виражений у натуральних або вартісних одиницях;

2. питома вага товарів фірми в загальній місткості певного ринку збуту;

3. відношення зайнятої фірмою частки ринку до ринкової частки найбільшого конкурента;

4. економічна ситуація, що склалася на ринку відносно попиту, пропозиції, рівня цін, товарних запасів, становища основних фірм-конкурентів.

119. Кон’юнктура ринку – це:

1. максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року, виражений у натуральних або вартісних одиницях;

2. питома вага товарів фірми в загальній місткості певного ринку збуту;

3. відношення зайнятої фірмою частки ринку до ринкової частки найбільшого конкурента;

4. економічна ситуація, що склалася на ринку відносно попиту, пропозиції, рівня цін, товарних запасів, стану основних фірм-конкурентів.

120. Монополія – це:

1. коли кілька самостійних великих фірм монополізують виробництво та збут певного товару або виду товару;

2. угода, союз, об’єднання підприємств, що зосередили виробництво і збут значної частини певного виду продукції та мають можливість контролювати рівень цін та обсяг її пропозиції;

3. монопольне становище одного покупця, який має змогу контролювати закупівельну ціну 4. коли конкретна фірма або об’єднання є єдиним виробником певних товарів, у яких немає товарів-замінників.

122. Показниками конкурентоспроможності товарів є:

1. показники якості, цінові показники й ринкові показники;

2. наявність постійних покупців, лідерство серед конкурентів за якістю;

3. відмінні функціональні властивості товару, доступна ціна й відсутність товарів-замінників;

4. висока споживча цінність товару, велика ринкова частка.

123. Ціною споживання є:

1. ціна на ринку, за яку споживач готовий придбати товар;

2. ціна на ринку в сумі з експлуатаційними витратами в період використання товару;

3. ціна ринку в сумі з вартістю доставки товару до споживача;

4. сума витрат на транспортування, монтаж, обслуговування товару в процесі споживання.

124. Конкурентоспроможність товару – це:

1. найвищий у світі рівень якості товару;

2. здатність товару конкурувати на світовому ринку;

3. здатність товару конкурувати з аналогами на конкретному ринку в певний період часу;

4. найнижча собівартість товару.

125. Насиченість асортименту – це:

1. кількість видів товару;

2. кількість асортиментних груп товарів;

3. зіставлення асортименту в кінцевому споживанні;

4. загальна кількість товарів, їх асортиментних позицій.

128. Види, на які поділяють маркетинг за територіальною ознакою:

1. внутрішній, зовнішній;

2. зовнішній, міжнародний;

3. міжнародний, внутрішній;

4. внутрішній, зовнішній, міжнародний.

129. Товарна марка застосовується для того, щоб:

1. компенсувати товару недостатньо високу якість;

2. обґрунтувати споживачеві завищену ціну на товар;

3. диференціювати товар на ринку серед подібних собі;

4. всі відповіді правильні.

130. Основними методами збору первинної інформації є:

1. опитування, експеримент, спостереження, панель;

2. анкетування, спостереження, панель;

3. опитування, експеримент, анкетування;

4. панель, експеримент.

131. Стадія життєвого циклу товару, що є найбільш ризикованою та коштовною:

1. розробки та впровадження;

2. зростання;

3. зрілість;

4. спад.

132. Негативні наслідки, до яких може призводити використання упаковки:

1. виснажуються природні ресурси;

2. відбувається зростання цін;

3. не підтверджуються сподівання;

4. всі відповіді правильні.

133. Фактори, що впливають на прийняття рішень і є зовнішніми:

1. ранг керівника;

2. природа продукту;

3. ціна продукту;

4. нормативно-законодавча база.

134. Випадки, у яких споживачі частіше користуються прихильністю до марки:

1. придбання дорогих товарів;

2. купівля імпульсивних товарів;

3. придбання промислових товарів;

4. купівля недорогих товарів.

135. Стратегія диференціації полягає:

1. в тому, що фірма виробляє один вид товару і працює в одному вибраному напрямі;

2. в тому, що фірма виробляє різноманітні види товару, які розрізняються своїми споживчими властивостями, якістю, ціною;

3. спрямована на забезпечення конкурентоспроможності за рахунок більш низьких витрат на виробництво товарів;

4. в тому, що фірма виробляє різноманітні товари, які схожі своїми споживчими властивостями.

136. Найвища вибірковість аудиторії є перевагою:

1. реклами на телебаченні;

2. прямої поштової реклами;

3. зовнішньої реклами;

4. газетної реклами.

137. Маркетинг починається:

1. з розроблення та виробництва товару;

2. з дослідження ринку та потреб споживачів;

4. зі стимулюючих рекламних акцій.

138. Термін „комплекс маркетингу” включає:

1. товар, дослідження ринку, збут, просування;

2. дослідження ринку, ціноутворення, товар, розподіл;

3. ціноутворення, методи збуту, стратегічне планування, просування;

4. товарну, цінову, комунікаційну та збутову політики.

139. Основні типи конкурентів, які необхідно враховувати в ринковій діяльності:

1. товарно-родові конкуренти;

2. марки-конкуренти;

3.товарно-видові конкуренти;

4. усі відповіді правильні.

140. Основними недоліками первинної маркетингової інформації є:

1. можлива наявність застарілих даних;

2. можлива відсутність необхідних даних через нечіткість методології проведеного дослідження;

3. значні витрати часу та коштів на збір даних;

4. можливість отримання суперечливих даних.

141. Стратегія широкого проникнення ґрунтується:

1. на високих цінах та низькому рівні збутових витрат;

2. на високих цінах та значних витратах на стимулювання збуту;

3. на низьких цінах та високих витратах на стимулювання збуту;

4. на раціональному співвідношенні низьких витрат на стимулювання збуту з доступними цінами.

142. Модифікація товару – це:

1. політика зниження цін, використання нових форм реклами, активне стимулювання продажу;

2. сукупність дій щодо розширення контингенту покупців товару;

3. сукупність дій щодо зміни деяких властивостей товару;

4. використання нових технологій для виробництва товарів.

143. Товари, які покупець у процесі вибору та купівлі порівнює за показниками якості, ціни, зовнішнього оформлення, – це:

1. товари щоденного попиту;

2. товари попереднього вибору;

3. товари особливого попиту;

4. товари пасивного попиту.

144. Товари з унікальними характеристиками є товарами:

1. попереднього попиту;

2. особливого попиту;

3. пасивного попиту;

4. масового попиту.

145. Марки дилерів:

1. це марки, у яких фігурує назва виробника, орієнтовані на широке коло споживачів;

2. відображають назву оптової або роздрібно-збутової фірми;

3. містять назву продукції без назв виробників або дилерів;

4. використання концепції франчайзингу.

146. Пакування є засобом:

1. що зберігає споживчу цінність продукту;

2. реклами продукту;

3. що раціоналізує організацію купівлі та продажу;

4. всі відповіді правильні.

148. Відмінність стратегії ціноутворення, що спрямована на продаж товарів за зниженими цінами, від розпродажу полягає у:

1. тривалості дії;

2. розмірі ціни за якою реалізується товар;

3. нічим не відрізняються;

4. широті діапазону.

149. Найбільш значущим за своїми масштабами в маркетингу є:

1. стратегічне планування;

2. тактичне планування;

3. оперативне планування;

4. єдине планування.

151. Процеси сегментування і позиціонування, за визначенням Ф. Котлера, становлять сутність:

1. сучасного стратегічного маркетингу;

2. стратегії позиціонування;

3. стратегії сегментування;

4. стратегії розподілу.

152. Різновид просування товару, який забезпечує особистий контакт та діалог зі споживачем:

1. пропаганда;

2. реклама;

3. стимулювання продажу;

4. особистий продаж.

155. Цінова еластичність попиту на товар залежатиме від:

1. рівня цін на ресурси;

2. наявності товарів-замінників;

3. цілями ціноутворення фірми;

4. кількості споживачів.

156. Поняття «якість життя» в контексті соціально-етичного маркетингу включає:

1. достаток;

2. присутність високоякісних товарів і послуг;

3. збереження і поліпшення якості середовища проживання;

4. всі відповіді правильні.

157. Основними інструментами виробничої концепції маркетингу є:

1. стратегічні плани маркетингу;

2. методи торгівлі, мистецтво продажу, канали розподілу, посередники;

3. обсяги виробництва, собівартість, продуктивність виробництва;

4. якість, характеристики, асортимент товарів і послуг.

158. Основними інструментами товарної концепції маркетингу є:

1. стратегічні плани маркетингу;

2. методи торгівлі, мистецтво продажу, канали розподілу, посередники;

3. обсяг виробництва, собівартість, продуктивність виробництва;

4. якість, характеристики, асортимент товарів і послуг.

163. Потреба як основна категорія маркетингу – це:

1. кількість грошей, які споживач може використовувати для задоволення своїх прагнень;

2. прагнення, втілені в конкретну форму;

3. товар, який здатний задовольнити прагнення споживача;

4. товари і послуги, представлені на ринку.

164. Властивість товару, яка полягає у його спроможності задовольнити певну потребу споживача,– це:

1. цінність;

2. споживча вартість;

3. вартість споживання;

4. ціна.

165. Обсяг продажу товарів конкретній групі споживачів у визначений час – це:

1. реальна місткість ринку;

2. потенційна місткість ринку;

3. ринковий потенціал;

4. кон’юнктура товарного ринку.

168. Маркетинг, в основі якого лежать інноваційні, нестандартні рішення, що дозволяють досягати значних результатів, без кардинальних змін існуючих можливостей, називається:

1. креативним;

2. підтримувальним;

3. конверсійним;

4. стимульованим.

172. Діяльність з продажу товарів і послуг, яка передбачає використання Інтернету для оформлення замовлень і розрахунків, – це:

1. інтернет-маркетинг;

2. система-інтернет;

3. маркетингова діяльність;

4. маркетингові комунікації.

173. Сайт, який об’єднує кілька інтернет-магазинів різних компаній, називається:

1. форум;

2. мережевий супермаркет;

3. магазин;

4. компанія.

174. Орієнтація виробництва і збуту на задоволення екологічно орієнтованих потреб споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні товари:

1. концепція ситуаційного маркетингу;

2. концепція екологічного маркетингу;

3. концепція орієнтованого виробництва;

4. концепція орієнтованого збуту.

175. Товар вважається новим, якщо:

1. таким його вважає ринок;

2. виробник по-новому рекламує товар;

3. виробник застосовує сучасну технологію його виготовлення;

4. всі відповіді правильні.

176. Одним із найважливіших інструментів ринкових досліджень, спрямованих на виявлення ринкових можливостей розвитку, є:

1. додавання;

2. сегментація;

3. проектування;

4. прогнозування.

177. Проведення маркетингових досліджень дозволяє здійснити:

1. пошук потенційних покупців та детальний аналіз потреб існуючих покупців;

2. дослідження поведінки та мотивації покупців;

3. продаж товарів за ціною, нижчою за собівартість;

1. поступове захоплення цільового ринку збуту.

178. Формування загальних уявлень про аспекти та проблеми маркетингової діяльності – це мета:

1. польових досліджень;

2. кабінетних досліджень;

3. пілотних досліджень;

4. метод фокус-групи.

179. У процесі маркетингових досліджень найбільше часу і коштів витрачається на етапі:

1. аналізу інформації;

2. збирання та систематизації інформації;

3. визначення проблеми;

4. розробки дослідницького проекту.

180. Метод маркетингових досліджень, який використовується за недостатності інформації або неможливості її збирання та узагальнення, – це:

1. метод ділових контактів;

2. метод фокус-груп;

3. метод пробного продажу;

4. метод польових досліджень.

181. Спостереження – це:

1. уточнення, яка марка товару купується найчастіше;

2. реєстрація поведінки людей, яка доступна безпосередньому спостереженню і містить цікаву для дослідника інформацію;

3. дослідження зв’язку спостерігача з об’єктом спостереження;

4. техніка фіксації особливостей, елементів поведінки об’єкта спостереження.

182. Диверсифікація – це:

1. цілеспрямований напрям дій будь-якої організації з метою максимального задоволення ринкових потреб створеними або залученими споживними цінностями;

2. ефективна номенклатура товарів, які реалізуються на невеликій кількості ринків;

3. збільшення програми виробництва як результат виготовлення нової продукції для нових ринків;

4. вихід на галузеві ринки, що не має жодної подібності до традиційної виробничої та маркетингової діяльності підприємства.

185. Мета процесу управління маркетингом – визначити перспективні напрями маркетингової діяльності, які зможуть забезпечити фірмі, – це:

1. максимально широкий асортимент продукції;

2. монопольне положення на ринку;

3. максимальне завантаження виробничих потужностей;

4. конкурентні переваги на ринку.

186. Комплекс маркетингу розробляється для кожного:

1. посередника;

2. сегмента ринку;

3. конкретного конкурента;

4. ринку загалом.

187. Застосування стратегії диференційованого маркетингу допомагає компанії:

1. зекономити ресурси;

2. знизити рівень конкуренції;

3. скоротити витрати на маркетингові дослідження;

4. задовольнити загальні для багатьох сегментів ринку потреби.

188. Цінова стратегія підприємства базується на:

1. якості та унікальності;

2. витратах, унікальності, якості;

3. витратах та якості;

4. попиті, конкуренції та якості.

189. Маркетингова ревізія – це:

1. процедур, а також діяльності персоналу;

2. перевірка фінансових показників підприємства;

3. аналіз виробничо-збутової діяльності;

4. перевірка виконання бізнес-плану.

190. Компанія, дії якої здебільшого визначаються діями та реакціями конкурентів, орієнтована на:

1. споживачів;

2. ринок;

3. товар;

1. конкурентів.

191. Об’єктами контролю маркетингової діяльності можуть бути:

1. окрема марка товару;

2. окремий регіональний ринок;

3. окрема маркетингова функція;

4 усі відповіді правильні.