Екскурсія

Екскурсія — це форма організації навчальної роботи, яка до­зволяє учням сприймати і засвоювати навчальний матеріал шля­хом безпосереднього ознайомлення з предметами, процесами, яви­щами та ін., тобто в реальних умовах (природа, підприємство, пам'ятні міста...) їх існування.

Значення екскурсії в тому. Що вона дозволяє:

— реалізовувати принцип наочності навчання;

— здійснювати зв'язок з практикою, життям;

— сприяти профорієнтаційній роботі з учнями. У залежності від дидактичної мети визначають:

— вступні екскурсії, які передують вивченню матеріалу на уро­ках, їх мета — проведення спостереження, збір матеріалу, необхід­ного для уроку;

— поточні, або супроводжуючі, що проводяться одночасно з ви­вченням великих розділів програми для конкретизації окремих питань;

— підсумкові, які завершують собою вивчення конкретної теми, або розділу програми.

Визначаються види екскурсій і в залежності від навчального предмету і місця ЇЇ проведення:

— виробничі, які включаються в програму з фізики, хімії, гео­графії на виробничі підприємства;

— науково-природничі з ботаніки, зоології, анатомії. Це мо­жуть бути екскурсії в поле, ліс, до річки, в зоопарк, музей;

— історико-літературні, які пов'язані з вивченням літератури, Історії;

— краєзнавчі, основна мета яких — вивчення природи, історії рідного краю;

— комплексні, які дозволяють одночасно вирішувати декілька задач.

Методика проведення екскурсії вимагає:

1) підготовки екскурсії:

— визначення мети екскурсії;

— вибір об'єкта вивчення;

— визначення конкретних завдань для учнів;

— призначення екскурсовода (якщо не вчитель веде екскур-ію, то необхідне чітке інструктування іншої людини).

2) організації навчальної роботи під час екскурсії:

— розповідь, пояснення, бесіда;

— демонстрація об'єкта або його деталі;

— ведення учнями записів, здійснення фотографування об'єк­тів, звукозапис розповіді екскурсовода та ін.

3) підведення підсумків:

— написання звітів, доповідей, творів;

— оформлення моделей, альбомів;

— створення колекцій та ін.

Існують й інші форми позаурочної навчальної роботи: консультації¹, додаткові заняття з учнями, предметні гуртки і наукові товариства, олімпіади, конкурси, виставки за результатами учнівської творчої діяльності.

Всі вони вимагають від учителя ерудиції, творчого підходу, активності.

Способи організації навчальної діяльності школярів

Ефективність використання різних форм навчання багато в чому зизначається способами організації навчальної діяльності школя-

Див.: Подласьт И.П. Педагогика: В 2 кн. — М, 1999. — Кн.

354

Розділ 2. Дидактик.

рів. Ці способи (форми) складалися протягом століть існування школи. Домінуючими є такі способи: індивідуальна, колективна] фронтальна і групова робота школярів.

Індивідуальна робота передбачає виконання школярем навчаль-) ного завдання самостійно на рівні його навчальних можливостей і без взаємодії з іншими школярами, використовуючи допомог вчителя безпосередньо чи опосередковано (коли виконує домаш­ню роботу на основі рекомендацій вчителя). Ця форма роботи знаходить застосування за умов програмованого, комп'ютерного навчання, при перевірці знань.

Фронтальна робота передбачає одночасне виконання всіма уч­нями одного й того ж завдання під керівництвом учителя (фрон­тальна бесіда).

Колективний спосіб організації навчальної роботи передбачає спілкування, взаємодію учнів.

При колективній роботі:

— клас усвідомлює спільну мету, відповідальність за виконан­ня завдань, запропонованих учителем;

— здійснюється розподіл функцій, обов'язків, який враховує інтереси, здібності кожного учня, що дозволяє йому проявити себе в спільній діяльності;

— переважає атмосфера співробітництва і товариської взаємо­допомоги;

— існує взаємоконтроль і відповідальність кожного перед кла­сом і групою;

— підводяться підсумки виконаної роботи, дається відповідна соціальна оцінка діяльності всіх і кожного учасника окремо.

Групова робота — спосіб організації навчальних занять, при якому ставиться певне завдання для групи школярів. Позитивні результати групової роботи були одержані ще в кінці минулого століття. На початку XX століття в багатьох країнах цей спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності школярів одержав широкого застосування.

Групова робота передбачає, що:

— клас на занятті розбивається на декілька груп для розв'я­зання конкретних навчальних завдань;

— кожна група одержує певне завдання і виконує його разом під безпосереднім керівництвом лідера групи чи вчителя;

— завдання виконуються так, щоб враховувати та оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;

— склад групи набирається таким чином, щоб з максималь­ ною ефективністю для колективу могли реалізуватися можливості кожного члена групи. Для цього враховувати: |