2.6. Форми організації навчання 343

6. Якщо Ш.О. Амонашвілі відчуває, що урок пройшов невдало, то _s в кінці уроку повідомляє про це дітям, по можливості називає причину. ,, 7. Часто пропонує дітям на уроках альтернативні навчальні мате- \.. ріали, завдання і задачі (вибрати вірш, яким задачам і завданням від­ дати перевагу, пакет із завданням різного рівня складності). ,, 8. Часто звертається дітей з прохання допомогти: .] — підготовити завдання (задачі, приклади, кросворди);

— знайти розповідь, вірш на певну тему. „ 9...................................................................................................

І» 10. Іноді при написанні творів сам сідає за вільну парту і пише .,:. з ними твір, потім читає його, діти аналізують його.

11..................................................................................................

•;. 12. Заохочує в дитині:

і — сміливість розуму, вміння сумніватися;

•'"; — прагнення до самостійності, готовність захищати свою точку зору;

— творчий підхід;

— допитливість.

13, Допитливість придає суспільну значущість пізнавальним ус­піхам дитини'.

Останнім часом у педагогічній літературі широко вживається поняття «нетрадиційний урок», «нестандартний урок». До них від­носяться: інтегровані, коли вивчається матеріал декількох тем од­ним блоком; міжпредметний, який об'єднує споріднений матеріал декількох предметів; урок-есе; театралізований урок; урок-кон-курс; урок-аукціон; урок КВК; урок-телеміст; урок — прес-кон­ференція; урок-ділова гра; урок-концерт; урок-вечорниці; урок-суд; урок-практикум; урок-семінар; урок-екскурсія; урок-діалог; урок-гра «Поле чудес»; урок-брейн-ринг тощо.

Нетрадиційні форми навчання можна визначити як такі, що вже відомі в номенклатурі організаційних форм навчання, але їх актуалізація здійснюється в ті моменти, коли з'являються якісно нові соціальні завдання, а також форми, котрі відзначаються не­стандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оп-тимальність розв'язання навчально-виховних завдань.

Нетрадиційні форми навчання дозволяють урізноманітнювати форми і методи роботи з учнями, відходити від шаблонів, сприя­ють вихованню творчої особистості школяра, розширенню функ­цій учителя, дають можливість враховувати специфіку навчально­го матеріалу та індивідуальні особливості учнів.

Специфіка нетрадиційних форм навчання передбачає розроб­ку адекватної технології кожного уроку, а це, в свою чергу, вима­гає певної їх класифікації.

Амонашвшш Ш.А. Размьішления о гуманной педагогике. — М., 1995. — С. 410—414.

344____________________________________Розділ 2. Дидактика

На основі аналізу наукової літератури та досвіду проведення нетрадиційних уроків учителями можна визначити дві основні гру­пи таких уроків: 1) «пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна (урок-диспут, уроки-семі-нари, уроки-конференції); 2) «нестандартні уроки», які відзначаються оригінальністю їх організації та проведення. Вони в основному ви­никли в останні роки під впливом засобів масової інформації — телебачення, радіо (урок-КВК, урок — «Слідство ведуть знавці»).

У залежності від реалізації основних компонентів навчання при розв'язанні його дидактичних завдань визначаються наступні види уроків:

нетрадиційні уроки цілісного розв'язання завдань навчання: сприйняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплен­ня, застосування знань, умінь, здійснення контролю і самоконт­ролю (урок-змагання, урок-аукціон, бінарні, міжпредметні);

«пролонговані» уроки, які не реалізують цілісно-дидактичних за­вдань за час проведення, тому що вимагають довгої попередньої під­готовки (вечорниці, прес-конференції, театралізовані уроки тощо).

За способами організації взаємодії суб'єктів навчального про­цесу визначаються такі моделі нетрадиційних уроків:

Модель «А», яка забезпечує однобічність, вплив на учня: вчи-тель->учень, учень-»учень.

Модель «В» забезпечує взаємодію в процесі спілкування су­б'єктів навчання в умовах парної роботи, роботи в малих групах, міжгруповій роботі. В цій моделі учень не є об'єктом діяння, а рів­ноправним суб'єктом.

Модель «С», що передбачає як однобічне діяння, так і взаємо­дію суб'єктів навчання¹.

Експериментальні дослідження свідчать про вплив нетрадицій­них форм навчання на якість навчально-пізнавальної діяльності школярів при різних способах організації спілкування суб'єктів навчання.

Встановлено, що позитивні зміни основних показників якості знань (повноти, міцності, усвідомленості, глибини, системності), у формуванні загальнонавчальних умінь, рівнів пізнавальної і ко­мунікативної активності більш значущі при застосуванні нетради­ційних форм навчання моделей «В» і «С». Тим самим доведено, що взаємодія суб'єктів навчання є фактором, який суттєво впли­ває на якість навчального процесу.

Це можна пояснити тим, що застосування нетрадиційних форм сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів; учень без-

Див.: Стяглчк Н.І. Нетрадиційні форми навчання та їх вплив на якість навчаль­ного процесу в школі. Автор дис. к.п.н. — Харків, 1994. — С. 12—13.