
- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права.
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права
- •6.Джерела адміністративного права та їх загальна характеристика. Основні законопроектні роботиу галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно – правові норми: поняття, види та особливості.
- •8.Дія адміністративної норми у часі, просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавстві срср і міжнародних договорів.
- •9. Поняття,види та основні тенденції систематизації адміністративного права.
- •10.Поняття,склад та види адміністративних правовідносин.
- •11.Поняття, риси та рівні державного управління.
- •12.Функції державного управління.
- •13. Принципи державного управління.
- •14.Поняття та види методів державного управління.
- •15. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги
- •17.Адміністративні послуги: поняття,правове регулювання, класифікація
- •18. Поняття та види суб’єктів адміністративно права.
- •19.Адміністративно – правовий статус громадян України.
- •20. Адміністративно – правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21. Міністерство як суб’єкт державного управління.
- •22.Служба як суб’єкт державного управління.
- •23. Агенство як суб’єкт адміністративного права.
- •24. Інспекція як суб’єкт адміністративного права.
- •25.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом як суб’єкти державного управління.
- •26. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права
- •27. Адміністративно – правовий статус органів місцевого самоврядування
- •28. Підприємства та установи як суб’єкти адміністративного права
- •29. Об'єднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •30. Правові засади державної служби
- •31. Поняття, ознаки та види державної служби
- •32. Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права
- •33. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації
- •34. Поняття та риси адміністративної відповідальності
- •35. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика
- •36. Ознаки та склад адміністративного проступку
- •37. Колективні суб’єкти(юридичні особи) як суб’єкти адміністративної відповідальності
- •38. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •39. Поняття та особливості адміністративного примусу.
- •40. Характеристика заходів адміністративного попередження
- •41. Характеристика заходів адміністративного припинення
- •42. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика
- •43. Порядок накладення адміністративних стягнень
- •44. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика
- •45. Характеристика заходів адміністративно – процесуального забезпечення
- •46. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика
- •47. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду
- •48. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду
- •49. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні
- •50. Право громадян на звернення та механізм його реалізації. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян
- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування .
- •59. Адміністративне право і адміністративно процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •61. Організаційно-правове забезпечення управління житлово-комунальним господарством
- •62. . Організаційно-правові засади державного управління у галузі регіонального розвитку і будівництва.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі екології та природних ресурсів.
- •64. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •66. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу і продовольства.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •69.Організаційно правові засади державного управління у галузі зв’язку.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоровя.
- •75.Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •76. . Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації
- •77. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичних відносин.
- •82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у галузі юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87.Організаційно-правові засади державного управління у галузі цивільної оборони.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
Серед нормативно-правових актів, які належать до адміністративного законодавства і присвячені регламентації всього різноманіття державної служби, необхідно вирізнити:
закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу»;
закон України від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією»;
указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810-98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні»;
указ Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000 «Про стратегію реформування системи державної служби в Україні»;
указ Президента України від 5 березня 2004 р. № 278/2004 «Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу»;
указ Президента України від 20 лютого 2006 р. № 140/2006 «Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні»;
Основними завданнями Головдержслужби України є:
участь у формуванні та проведення разом з іншими державними органами єдиної державної політики у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;
забезпечення функціонального управління державною службою;
прогнозування і планування потреби державних органів та їх апарату в кадрах;
розроблення заходів щодо підвищення ефективності державної служби, координація і контроль за їх виконанням;
здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного відбору, атестації державних службовців і заходів, спрямованих на запобігання проявам корупції серед державних службовців;
організація підготування, перепідготування і підвищення кваліфікації державних службовців;
90. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
Державний кордон України становить собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також повітряний простір над нею.
Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991р. встановлено види, режим і правила охорони державного кордону. Політичну охорону державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладено на Державну прикордонну службу України, а в повітряному просторі — на війська протиповітряної оборони України.
Державна прикордонна служба України і Збройні Сили України під час виконання завдань з охорони державного кордону України керуються цим Законом, законами України "Про Державну прикордонну службу України" ,"Про оборону України" , "Про Збройні Сили України" , іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Центральним органом управління прикордонною службою є Адміністрація Державної прикордонної служби, положення про яку затверджено Указом Президента України від 4 серпня 2003 р.2. Голова адміністрації є Командувачем Державної прикордонної служби України, його призначає на посаду й звільняє з посади Президент України. Організаційна структура прикордонної служби України складається з прикордонних військових напрямів, з'єднань, частин та інших органів охорони державного кордону.
Умежах прикордонної смуги в пунктах пропуску через державний кордон, а також на спеціально визначеній території Державна прикордонна служба України має право:
розташовувати прикордонні наряди, пересуватися під час виконання службових обов'язків по будь-яких ділянках місцевості; вести дізнання в справах про порушення державного кордону, проводити оперативно-розшукову діяльність;
здійснювати адміністративне затримання осіб, які порушили державний кордон; перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон, документи на право в'їзду або виїзду з країни; здійснювати самостійно або разом з митними установами огляд вантажів та іншого майна; вилучати заборонені до ввезення в країну або вивезення з країни предмети, а також предмети контрабанди; здійснювати інші дії щодо охорони державного кордону відповідно до законодавства України та її міжнародних договорів.
Санітарну охорону кордону України здійснюють з метою запобігання занесенню небезпечних інфекційних хвороб із-за кордону на територію України й за межі України (за кордон). Організацію та порядок санітарної охорони кордону врегульовано Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.1.
Здійснення санітарної охорони кордону покладено на Державну санітарно-епідеміологічну службу України. Цій же меті слугує ветеринарна охорона кордону.