82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.

Нормативно-правовою базою державного управління у сфері оборони є положення таких документів:

1. Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1934-ХН «Про Збройні Сили України»;

2. Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1932-ХІІ «Про оборону України»;

3. Закон України від 12 грудня 1991 р. № 1975-ХІІ «Про альтер­нативну (невійськову) службу»;

4. Закон України від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ «Про загаль­ний військовий обов'язок і військову службу»;

5. Закон України від 7 березня 2002 року № 3099-ІН «Про Вій­ськову службу правопорядку у Збройних Силах України»;

6. Указ Президента України від 15 червня 2004 р. № 648/2004 «Про Воєнну доктрину України»;

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах. Загальної компетенції

Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБОУ) - це координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України Цей постійно діючий конституційний орган з питань координації та контролю діяльності органів вико­навчої влади у сфері національної безпеки і оборони утворено піс­ля прийняття Конституції України в 1996 р замість Ради оборони України та Ради національної безпеки України, які працювали у період з 1991 р до 1996 р

Функціями РНБОУ є

• внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої та зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони,

• координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мир­ний час,

Місцеві державні адміністрації, забезпечуючи на відповідній те­риторії виконання підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, посадовими особами і громадянами Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з питань оборони:

• організовують і виконують завдання територіальної оборони;

• вирішують питання організації цивільної оборони, виконання органами управління у справах цивільної оборони покладених на них завдань;

• організовують надання підприємствами, установами та орга­нізаціями комунально-побутових послуг і ресурсів, виробництво та постачання продукції, електро- і теплоенергії Збройним Силам України та іншим військовим формуванням на договірних засадах;

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують:

• підготовку громадян до військової служби, а також загальне

• військове навчання у воєнний час;

• приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік військовозобов'язаних і призовників,

• призов громадян на строкову військову службу,

2. Спеціальної компетенції

Міністерство оборони України (Міноборони України) - це центральний орган виконавчої влади і військового управління, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері оборони, у під­порядкуванні якого перебувають Збройні Сили

Основними завданнями Міноборони України є

• участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони і військового будівництва, координація діяльності держав­них органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони,

• здійснення військово-політичного та адміністративного управ­ління Збройними Силами, участь у формуванні завдань Збройних Сил,

• здійснення ресурсного забезпечення для підтримання необ­хідного рівня бойової і мобілізаційної готовності, підготовки Зброй­них Сил до виконання покладених на них функцій і завдань,

• проведення державної військової кадрової політики, розвиток військової освіти і науки,

Генеральний штаб Збройних Сил України - це головний вій­ськовий орган з планування оборони держави, управління застосу­ванням Збройних Сил України, координації та контролю за вико­нанням завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними ор­ганами, Державною спеціальною службою транспорту і Держав­ною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Основними завданнями Генерального штабу Збройних Сил України є:

• стратегічне планування застосування Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтранс-служби і Держспецзв'язку для оборони держави, організація стра­тегічного розгортання та координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони держави;

• розроблення та здійснення заходів коротко- та середньостро-кового оборонного планування у Збройних Силах;

• забезпечення узгодженості програм розвитку інших військо­вих формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв'язку в частині, що стосується оборони держави;

• оперативне управління Збройними Силами;

Військові комісаріати - місцеві органи військового управління. Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах. Завданням військових комісаріатів є підготовка та проведення мобілізації, підготовка молоді до військової служби, проведення призову на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом громадян України, забезпечення соціального і право­вого захисту військовослужбовців та призваних на збори військо­возобов'язаних, ветеранів війни, пенсіонерів із числа військово­службовців Збройних Сил та членів їхніх сімей, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

83.Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки. Нормативно-правовою базою державного управління у сфері національної безпеки є положення наступних документів:

1. Закон України від 4 листопада 1991 р. № 1777-ХІІ «Про державний кордон України»;

2. Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ «Про Служ­бу безпеки України»;

3. Закон України від 17 грудня 1993 р. № 3745-ХІІ «Про пожеж­ну безпеку»;

4. Закон України від 21 січня 1994 р. № 3855-ХП «Про держав­ну таємницю»;

5. Закон України від 4 березня 1998 р. № 160/98-ВР «Про дер­жавну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

6. Закон України від 26 грудня 2002 p. № 374-IV «Про контр-розвідувальну діяльність»;

7. Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-1V «Про основи національної безпеки України»;

8. Закон України від 23 лютого 2006 p. № 3475-1V «Про Держав­ну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»;

9. Указ Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007 «Про стратегію національної безпеки України» тощо.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах.

Загальної компетенції

Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ) – це координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України

Служба безпеки України - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує державну безпеку України.

При Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр

2. Спеціальної компетенції

Служба зовнішньої розвідки України - це державний орган, який здійснює розвідувальну діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній інформаційній та екологіч­ній сферах На Службу зовнішньої розвідки України покладається

• добування, аналітична обробка та надання розвідувальної ін­формації Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем'єр-міністрові України та іншим визначеним Президентом України споживачам,

• здійснення спеціальних заходів впливу, спрямованих на під­тримку національних інтересів і державної політики України в економічній, політичній, військово-технічній, екологічній та інфор­маційній сферах, зміцнення обороноздатності, економічного і нау­ково-технічного розвитку,

• участь у забезпеченні безпечного функціонування установ України за кордоном, безпеки співробітників цих установ та чле­нів їх сімей у країні перебування, а також відряджених за кордон

Управління державної охорони України — це центральний ор­ган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує державну охорону органів державної влади України та посадових осіб,

На Управління державної охорони України покладаються за­вдання:

• здійснення державної охорони щодо органів державної влади України;

• забезпечення безпеки посадових осіб, визначених законодав­ством, за місцем їх перебування як на території України, так і за її межами;

• забезпечення безпеки членів сімей посадових осіб, визначе­них законодавством, які проживають разом з ними або супрово­джують їх;

• охорони об'єктів, визначених законодавством;

Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України (Держспецзв'язку) - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, призначений для забезпечення функціону­вання і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптогра­фічного та технічного захисту інформації, діяльність якого спрямо­вується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Державної служби спеціального зв'яз­ку та захисту інформації України є:

• участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації;

• забезпечення в установленому порядку урядовим зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, інших посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управлін­ня, керівників підприємств, установ і організацій у мирний час, в умовах надзвичайного та воєнного стану, а також у разі виникнен­ня надзвичайної ситуації;

• забезпечення функціонування, безпеки та розвитку державної системи урядового зв'язку і Національної системи конфіденційно­го зв'язку;

Міністерство надзвичайних ситуацій України (далі - МНС) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивіль­ного захисту, керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, поводження з радіоак­тивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катаст­рофи, рятувальної справи, техногенної та пожежної безпеки, створення та функціонування системи страхового фонду докумен­тації] профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями МНС є:

• керівництво у мирний час та особливий період діяльністю єдиної системи цивільного захисту, з ліквідації наслідків Чорно­бильської катастрофи, правового, радіаційного та комплексного медико-санітарного захисту громадян, які постраждали від радіа­ційних аварій і катастроф або брали участь у ліквідації їх наслід­ків, а також реабілітації радіоактивно забруднених унаслідок Чор­нобильської катастрофи територій, проведення пошуково-ряту­вальних робіт, забезпечення техногенної і пожежної безпеки;

• ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, реабіліта­ція радіоактивно забруднених територій і забезпечення захисту на­селення від впливу іонізуючого випромінювання, організація і ко­ординація робіт та здійснення заходів щодо комплексного розв'я­зання проблем, пов'язаних із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворенням об'єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему тощо (постанова Кабінету Міністрів України від 2 листо­пада 2006 р. № 1539 Про затвердження