
- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права.
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права
- •6.Джерела адміністративного права та їх загальна характеристика. Основні законопроектні роботиу галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно – правові норми: поняття, види та особливості.
- •8.Дія адміністративної норми у часі, просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавстві срср і міжнародних договорів.
- •9. Поняття,види та основні тенденції систематизації адміністративного права.
- •10.Поняття,склад та види адміністративних правовідносин.
- •11.Поняття, риси та рівні державного управління.
- •12.Функції державного управління.
- •13. Принципи державного управління.
- •14.Поняття та види методів державного управління.
- •15. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги
- •17.Адміністративні послуги: поняття,правове регулювання, класифікація
- •18. Поняття та види суб’єктів адміністративно права.
- •19.Адміністративно – правовий статус громадян України.
- •20. Адміністративно – правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21. Міністерство як суб’єкт державного управління.
- •22.Служба як суб’єкт державного управління.
- •23. Агенство як суб’єкт адміністративного права.
- •24. Інспекція як суб’єкт адміністративного права.
- •25.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом як суб’єкти державного управління.
- •26. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права
- •27. Адміністративно – правовий статус органів місцевого самоврядування
- •28. Підприємства та установи як суб’єкти адміністративного права
- •29. Об'єднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •30. Правові засади державної служби
- •31. Поняття, ознаки та види державної служби
- •32. Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права
- •33. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації
- •34. Поняття та риси адміністративної відповідальності
- •35. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика
- •36. Ознаки та склад адміністративного проступку
- •37. Колективні суб’єкти(юридичні особи) як суб’єкти адміністративної відповідальності
- •38. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •39. Поняття та особливості адміністративного примусу.
- •40. Характеристика заходів адміністративного попередження
- •41. Характеристика заходів адміністративного припинення
- •42. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика
- •43. Порядок накладення адміністративних стягнень
- •44. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика
- •45. Характеристика заходів адміністративно – процесуального забезпечення
- •46. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика
- •47. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду
- •48. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду
- •49. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні
- •50. Право громадян на звернення та механізм його реалізації. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян
- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування .
- •59. Адміністративне право і адміністративно процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •61. Організаційно-правове забезпечення управління житлово-комунальним господарством
- •62. . Організаційно-правові засади державного управління у галузі регіонального розвитку і будівництва.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі екології та природних ресурсів.
- •64. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •66. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу і продовольства.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •69.Організаційно правові засади державного управління у галузі зв’язку.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоровя.
- •75.Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •76. . Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації
- •77. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичних відносин.
- •82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у галузі юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87.Організаційно-правові засади державного управління у галузі цивільної оборони.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
75.Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
Нормативно-правовою базою адміністративного-правового регулювання у сфері культури є положення наступних документів;
Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р №2117 XII,
Закон України від 16 листопада 1992 р № 2782-ХІІ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»,
Закон України від 21 грудня 1993 р № 3759-ХП «Про телебачення і радіомовлення»,
Закон України від 24 грудня 1993 р № 3814-ХІІ «Про Національний архівний фонд та архівні установи»,
Закон України від 27 січня 1995 р № 32/95-ВР «Про бібліотеки і бібліотечну справу»,
Закон України від 29 червня 1995 р № 249/95-ВР «Про музеї та музейну справу»,
Закон України від 5 червня 1997 p. № 318/97-ВР «Про видавничу справу»;
Закон України від 13 січня 1998 р. № 9/98-ВР «Про кінематографію»;
Закон України від 31 травня 2005 p. № 2605-IV «Про театри і театральну справу»;
Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах.
Міністерство культури України - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у сфері культури, туризму, а також державної
мовної політики, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України
Основними завданнями Міністерство культури України є
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері культури, туризму, діяльності курортів, а також державної мовної політики;
участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту суспільної моралі;
координація здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до його компетенції;
сприяння створенню умов для задоволення національно-культурних потреб громадян України та українців, які проживають за межами України, збереженню і популяризації культурних надбань Українського народу; здійснення міжнародного співробітництва з питань, що належать до компетенції Міністерства (постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1566 «Про затвердження Положення про Міністерство культури і туризму України»).
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) - це конституційний, постійно діючий колегіальний орган, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також: здійснення регуляторних повноважень, передбачених законодавством.
участь у розробці і реалізації державної політики у сфері телерадіомовлення,
розробка і затвердження Плану розвитку національного телерадіол-інформаційного простору,
здійснення каналу стану телерадіомовлення в Україні,
прийняття рішень про створення та розвиток каналів мовлення, мереж мовлення, телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу,
Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в інформаційній та видавничій сферах, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Основними завданнями Держкомтелерадіо України є:
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної політики у сфері захисту суспільної моралі;
міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань діяльності інформаційної та видавничої сфер;
здійснення управління в інформаційній та видавничій сферах;
Державний комітет архівів України (Держкомархів України) - це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства, Основними завданнями Держкомархіву України є:
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері архівної справи і діловодства;
здійснення в межах повноважень, визначених законом, нормативно-правового регулювання відносин у сфері архівної справи і діловодства;
Академія мистецтв України - це державна наукова організація, яка діє відповідно до законодавства України на самоврядній основі з метою забезпечення розвитку українського мистецтва, відродження національних традицій, проведення фундаментальних досліджень з історії становлення і розвитку художньої культури України.
Національна рада з питань культури і духовності - це консультативно-дорадчий орган при Президентові України, основними завданнями якого є розроблення пропозицій з питань формування та реалізації державної політики у сфері культури і духовності, сприяння відродженню самобутності українського народу як важливого фактора утвердження єдності та міжнаціональної злагоди в суспільстві, сталого розвитку України, створення її гідного іміджу у світовому співтоваристві.
Рада з питань інформаційної політики при Президентові України - це консультативно-дорадчий орган при главі держави, який створений з метою повнішого забезпечення права громадян на інформацію, поліпшення координації діяльності органів державної влади у процесі розроблення і реалізації державної інформаційної політики
Міжвідомча рада з питань кінематографії - це консультативно-дорадчий орган, що діє на громадських засадах при Міністерстві культури і туризму України з метою розгляду пропозицій щодо забезпечення виконання законодавства України про розвиток національної кіноіндустрії