
- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права.
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права
- •6.Джерела адміністративного права та їх загальна характеристика. Основні законопроектні роботиу галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно – правові норми: поняття, види та особливості.
- •8.Дія адміністративної норми у часі, просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавстві срср і міжнародних договорів.
- •9. Поняття,види та основні тенденції систематизації адміністративного права.
- •10.Поняття,склад та види адміністративних правовідносин.
- •11.Поняття, риси та рівні державного управління.
- •12.Функції державного управління.
- •13. Принципи державного управління.
- •14.Поняття та види методів державного управління.
- •15. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги
- •17.Адміністративні послуги: поняття,правове регулювання, класифікація
- •18. Поняття та види суб’єктів адміністративно права.
- •19.Адміністративно – правовий статус громадян України.
- •20. Адміністративно – правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21. Міністерство як суб’єкт державного управління.
- •22.Служба як суб’єкт державного управління.
- •23. Агенство як суб’єкт адміністративного права.
- •24. Інспекція як суб’єкт адміністративного права.
- •25.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом як суб’єкти державного управління.
- •26. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права
- •27. Адміністративно – правовий статус органів місцевого самоврядування
- •28. Підприємства та установи як суб’єкти адміністративного права
- •29. Об'єднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •30. Правові засади державної служби
- •31. Поняття, ознаки та види державної служби
- •32. Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права
- •33. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації
- •34. Поняття та риси адміністративної відповідальності
- •35. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика
- •36. Ознаки та склад адміністративного проступку
- •37. Колективні суб’єкти(юридичні особи) як суб’єкти адміністративної відповідальності
- •38. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •39. Поняття та особливості адміністративного примусу.
- •40. Характеристика заходів адміністративного попередження
- •41. Характеристика заходів адміністративного припинення
- •42. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика
- •43. Порядок накладення адміністративних стягнень
- •44. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика
- •45. Характеристика заходів адміністративно – процесуального забезпечення
- •46. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика
- •47. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду
- •48. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду
- •49. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні
- •50. Право громадян на звернення та механізм його реалізації. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян
- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування .
- •59. Адміністративне право і адміністративно процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •61. Організаційно-правове забезпечення управління житлово-комунальним господарством
- •62. . Організаційно-правові засади державного управління у галузі регіонального розвитку і будівництва.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі екології та природних ресурсів.
- •64. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •66. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу і продовольства.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •69.Організаційно правові засади державного управління у галузі зв’язку.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоровя.
- •75.Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •76. . Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації
- •77. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичних відносин.
- •82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у галузі юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87.Організаційно-правові засади державного управління у галузі цивільної оборони.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
Нормативно-правовою базою адміністративного-правового регулювання у сфері науки є положення таких документів:
Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність»;
Закон України від 25 червня 1993 р. № 3322-ХІІ «Про науково-технічну інформацію»;
Закон України від 10 лютого 1995 р. № 51/95-ВР «Про наукову і науково-технічну експертизу»;
Закон України від 11 липня 2001 р. № 2623-Ш «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»;
Закон України від 4 липня 2002 p. № 40-IV «Про інноваційну діяльність»;
Указ Президента України від 30 грудня 2005 р. № 1873/2005 «Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій»;
постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. № 1717 «Про Державний фонд фундаментальних досліджень» тощо.
Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах.
1. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту відіграє провідну роль у сфері як освіти, так і науки. До основних завдань указаного міністерства у сфері науки належать:
участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
забезпечення розвитку наукового та науково-технічного потенціалу України;
визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації;
2. ВАК України у сфері науки реалізує такі основні завдання:
формування та забезпечення функціонування системи атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;
керівництво роботою з присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
проведення атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (Указ Президента України від 25 лютого 1999 р. № 216/99 «Про Положення про Вищу атестаційну комісію України»).
3. Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій України) - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що формує та забезпечує реалізацію державної інвестиційної та інноваційної політики, робота якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Правовий статус Держінвестицій України визначається тим, що він:
вживає заходів щодо залучення інвестицій в економіку України;
формує інформаційні бази даних про інвестиційні та інноваційні програми і проекти;
готує відповідно до законодавства пропозиції щодо запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності;
здійснює державну реєстрацію інноваційних проектів і веде Державний реєстр інноваційних проектів;
4. Національна академія наук України (далі - НАН України) - це вища наукова організація України, яка організує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях незалежно від форм власності
Також необхідно вказати на існування державних галузевих академій наук їх на сьогодні п'ять
Українська академія аграрних наук.
Академія медичних наук України. Академія педагогічних наук України. Академія правових наук України. Академія мистецтв України.
Консультативно-дорадчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері науки.
1. Національна рада з інноваційного розвитку України – це консультативно-дорадчий орган, утворений при Президентові України з метою сприяння формуванню та реалізації єдиної державної інноваційної політики в Україні.
2. Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України - це консультативно-дорадчий орган при главі держави, який виробляє пропозиції щодо державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності й трансферу технологій
3. Координаційні ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки - це консультативно-дорадчі органи при МОН України, до складу яких входять провідні вчені, а також фахівці академій наук, науково-дослідних і науково-технічних установ, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, метою діяльності яких є участь у формуванні науково-технічної політики з пріоритетного напряму розвитку науки і техніки
4. Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень - консультативно-дорадчий орган при НАН України, метою діяльності якого є сприяння розвитку фундаментальних досліджень в Україні і координації діяльності Національної та галузевих академій наук, громадських наукових організацій, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері.