57. Основні напрямки реформування інституту державної служби.

58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування .

Особливості форм і методів цієї кодифікації зумовлені специфічною природою галузі адміністратив­ного права.

Від інших фундаментальних галузей (зокрема, конституційного, ци­вільного, кримінального) адміністративне право принципово відрізняєть­ся тим, що воно не будується структурно як моноцентрична галузь, тобто як галузь, що має єдиний системотворчий центр. Адже на цей час уже існують Кодекс про адміністративні правопорушення, Митний кодекс, створено проекти Адміністративного процесуального кодексу, Адмініст­ративно-процедурного кодексу, Кодексу правил поведінки державного службовця. І це, очевидно, далеко не останні приклади кодифікованих актів у складі адміністративного законодавства.

Зокрема, слід визнати об’єктивну неможливість проведення суцільної кодифікації норм адміністративного права за аналогією з більшістю пра­вових галузей, тобто шляхом створення якогось єдиного узагальнюючого кодифікованого акта «Адміністративний кодекс».

Адже адміністративне законо­давство, хоча і є величезним за обсягом і розгалуженістю, тим не менше, потребує певного базового документа, який хоч якоюсь мірою виконував би системотворчі функції. Ця необхідність підтверджується тим, що, попри свою істотну специфіку, адміністративне право – це цілісне нормативне утворення, яке має всі формально-логічні ознаки «системи» норм.

Тому має бути зрозумілим, що в адміністративному законодавстві все ж таки потрібен узагальнюючий акт, який зафіксував би справді базові, засадничі положення механізму адміністративно-правового регулювання, що мають універсальне значення для всіх підгалузей та інститутів адмі­ністративного права. Ці положення мали б визначити:

джерела, межі та принципи адміністративно-правового регулювання;

види суб’єктів публічної адміністрації, принципи їхньої діяльності;

вимоги щодо забезпечення інформованості населення та доступності

органів публічної адміністрації, прозорості їхньої діяльності;

види повноважень суб’єктів публічної адміністрації, основи їх розме­

жування і деконцентрації, децентралізації та делегування;

правові форми діяльності органів публічної адміністрації, їх посадових осіб;

види та основні умови адміністративних договорів;

вимоги до адміністративних актів та їх види;

засади застосування та особливості адміністративно-правових режимів;

поняття, види й умови надання органами публічної адміністрації по­

слуг приватним особам;

об’єкти і засоби правового захисту прав приватних осіб у сфері публіч­

ного управління;

завдання та межі зовнішнього і внутрішнього контролю щодо органів

публічної адміністрації;

правові гарантії забезпечення законності в адміністративно-правових відносинах.

59. Адміністративне право і адміністративно процесуальне право: проблеми співвідношення.

Адміністративно-процесуальне право - це сукупність встановлених обов'язкових правил, які визначають процедури розгляду, вирішення конкретних адміністративних справ у сфері державного управління, адміністративної юрисдикції та інших галузей суспільних відносин.

Як правило, адміністративно-процесуальні норми реалізуються у формі і методами адміністративного процесу, яким є визначений законом порядок просування дій, спрямованих на досягнення певного юридичного ефекту. Ці дії офіційно встановлюються нормами адміністративно-процесуального права і групуються у окремі провадження. Кожне провадження у складі адміністративно-процесуального права - це сукупність процесуальних норм, об'єднаних спільною для них функцією.

За допомогою норм процедури вводяться до адміністративного процесу як окремі провадження. Під процедурою необхідно вважати офіційно встановлений або прийнятий за звичаєм порядок ведення, обговорення, розгляду, оформлення, виконання справ управлінського чи юрисдикційно-го характеру.

Тобто, можна прийти до висновку, що поняття "адміністративно-процесуальне право" ширше поняття "адміністративний процес", який є формою реалізації цього права у вигляді окремих проваджень. Співвідношення між адміністративно-процесуальним правом, нормою, процедурою та провадженням можна відобразити схемою: процедура - процесуально-правова норма - провадження (все разом) є не що інше як адміністративно процесуальне право.

Адміністративне право - самостійна галузь правової системи України, яка регулює суспільні відносини, що виникають у сфері державного регулювання і контролю, з приводу здійснення органами державного управління управлінських функцій, у сфері економіки, соціально-культурного будівництва, адміністративно-політичного устрою.

Понят­тя адміністративне походить від слова «адміністрація» (латинською мо­вою — управління). Тому адміністративне право інколи називають пра­вом управління. Норми адміністративного права забезпечують реалізацію соціально-економічних і політичних прав громадян, зафік­сованих у Конституції (наприклад, норми адміністративного права визначають порядок прийому у вузи). Адміністративне право регулює суспільні відносини в сфері управління народним господарством, осві­тою, охороною здоров'я, наукою, культурою і т. д.

60. Організаційно-правові засади державного управління у сфері економічного розвитку і торгівлі. Серед законів України, положення яких присвячені регулюванню питань захисту економічної конкуренції, необхідно назвати такі

1. від 26 листопада 1993 р № 3659-ХІІ «Про Антимонопольний комітет України»,

2. від 7 червня 1996 р № 236/96-ВР «Про захист від недобро­совісної конкуренції»,

3. від 20 квітня 2000 p. № 1682-Ш «Про природні монополії»;

4. від 1 ] січня 2001 р. № 2210-Ш «Про захист економічної кон­куренції».

5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р ,

6. Закон України від 13 жовтня 1992 р № 2673-ХІІ «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»,

7. постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 р № 1119 «Деякі питання ввезення (пересилання) товарів у спеціальні (вільні) економічні зони»,

Виконавчо-розпорядчі органи як суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.

Верховна Рада України є суб'єктом регулювання економіки України за рахунок того, що до її повноважень належать:

• прийняття законів (зокрема у сфері економіки);

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

• затвердження загальнодержавних програм економічного роз­витку;

Також необхідно вказати, що з метою забезпечення необхід­них умов для здійснення повноважень глави держави, згідно з чинним законодавством, функціонує Секретаріат Президента України, у складі якої діє Головна служба соціально-економіч­ного розвитку.

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади реалізує свій вплив на регулювання економіки України за рахунок того, що до його повноважень належать:

• забезпечення державного суверенітету і економічної само­стійності України;

• забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;

• розроблення і здійснення загальнодержавних програм еко­номічного розвитку України;

Основними завданнями Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є:

• підготування пропозицій щодо формування державної промислової політики, а також розроблення механізмів її реалі­зації;

• розроблення та реалізація державних програм розвитку про­мисловості України;

• Серед інших центральних органів виконавчої влади, які віді­грають значну роль у системі державного управління економікою України, є такі:

а) Державна податкова адміністрація України – центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики. Саме через опо­даткування держава має змогу суттєво впливати на економічні процеси в середині країни, забезпечувати розвиток спеціальних (вільних) економічних зон, підтримувати невиробничі сфери;

б) Державна митна служба України - центральний орган ви­конавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реаліза­цію державної політики у сфері митної справи.

в) Державний комітет України з питань регуляторної політи­ки та підприємництва (Держпідприємництво України) - централь­ний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забез­печує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Держ­підприємництво України є спеціально уповноваженим органом із питань ліцензування, державної регуляторної політики та дозвіль­ної системи у сфері господарської діяльності;

г) Антимонопольный комітет України — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого само­врядування здійснюють регулювання у сфері економіки за раху­нок головних управлінь економіки, як структурних одиниць від­повідних обласних чи Київської міської державної адміністрації (у Севастополі функціонує управління економіки) та управлінь економіки районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій.

Органи місцевого самоврядування також беруть участь у регу­люванні сфери економіки на відповідних територіях. це здійснюється за рахунок сільських, селищних, міських рад (представницьких органів місцевого самоврядування) та їхніх виконавчих органів (комітети, відділи, управління).