
- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права.
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права
- •6.Джерела адміністративного права та їх загальна характеристика. Основні законопроектні роботиу галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно – правові норми: поняття, види та особливості.
- •8.Дія адміністративної норми у часі, просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавстві срср і міжнародних договорів.
- •9. Поняття,види та основні тенденції систематизації адміністративного права.
- •10.Поняття,склад та види адміністративних правовідносин.
- •11.Поняття, риси та рівні державного управління.
- •12.Функції державного управління.
- •13. Принципи державного управління.
- •14.Поняття та види методів державного управління.
- •15. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги
- •17.Адміністративні послуги: поняття,правове регулювання, класифікація
- •18. Поняття та види суб’єктів адміністративно права.
- •19.Адміністративно – правовий статус громадян України.
- •20. Адміністративно – правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21. Міністерство як суб’єкт державного управління.
- •22.Служба як суб’єкт державного управління.
- •23. Агенство як суб’єкт адміністративного права.
- •24. Інспекція як суб’єкт адміністративного права.
- •25.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом як суб’єкти державного управління.
- •26. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права
- •27. Адміністративно – правовий статус органів місцевого самоврядування
- •28. Підприємства та установи як суб’єкти адміністративного права
- •29. Об'єднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •30. Правові засади державної служби
- •31. Поняття, ознаки та види державної служби
- •32. Поняття і види державних службовців. Їхні обов’язки і права
- •33. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації
- •34. Поняття та риси адміністративної відповідальності
- •35. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика
- •36. Ознаки та склад адміністративного проступку
- •37. Колективні суб’єкти(юридичні особи) як суб’єкти адміністративної відповідальності
- •38. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •39. Поняття та особливості адміністративного примусу.
- •40. Характеристика заходів адміністративного попередження
- •41. Характеристика заходів адміністративного припинення
- •42. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика
- •43. Порядок накладення адміністративних стягнень
- •44. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика
- •45. Характеристика заходів адміністративно – процесуального забезпечення
- •46. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика
- •47. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду
- •48. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду
- •49. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні
- •50. Право громадян на звернення та механізм його реалізації. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян
- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування .
- •59. Адміністративне право і адміністративно процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •61. Організаційно-правове забезпечення управління житлово-комунальним господарством
- •62. . Організаційно-правові засади державного управління у галузі регіонального розвитку і будівництва.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі екології та природних ресурсів.
- •64. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •66. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу і продовольства.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •69.Організаційно правові засади державного управління у галузі зв’язку.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоровя.
- •75.Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •76. . Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації
- •77. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичних відносин.
- •82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у галузі юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87.Організаційно-правові засади державного управління у галузі цивільної оборони.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
4.Метод адміністративного права.
У загальній теорії права під методом правового регулювання розуміють прийоми юридичного впливу (точніше: поєднання цих прийомів), які в концентрованому вигляді виражені в правовому становищі суб'єктів.Виходячи з цього, теорія права визнає існування двох первинних (найпростіших) прийомів регулювання: методу субординації і методу координації. Саме вони виражають особливості юридичних режимів, які створюються тією чи іншою галуззю права.Метод субординації формує централізоване, імператив не регулювання, яке зверху до низу здійснюється на влад но-імперативних засадах. Юридична енергія надходить тільки зверху, від компетентних державних органів. Тому статус суб'єктів, їхнє становище в правовідносинах насамперед характеризується субординацією або підпорядкованістю.Метод координації формує децентралізоване, диспозитивне регулювання. За такого регулювання джерелом юридичної енергії рівною мірою є будь-які суб'єкти правовідносин. Тому статус суб'єктів характеризується, у першу чергу, рівноправним їх становищем у правовідносинах.Регулювання відносин у сфері державного управління здійснюється за допомогою адміністративно-правового методу. Під цим методом слід розуміти сукупність прийомів (способів, засобів), впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, на відносини в сфері державного управління, за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридичне підвладне становище суб'єктів у правовідносинах.Аналіз прийомів (способів, засобів) впливу, які містить у собі адміністративно-правовий метод регулювання, показує, що їх зміст складається з трьох компонентів: приписів, заборон, дозволів.
Приписи — покладення прямого юридичного зобов'язання чинити ті чи інші дії в умовах, які передбачені нормою.
Заборони — це також фактично приписи, але іншого характеру, а саме: покладення прямих юридичних обов'язків не чинити тих чи інших дій в умовах, передбачених правовою нормою.
Дозволи — юридичний дозвіл чинити в умовах, передбачених нормою, ті чи інші дії, або утриматися від їх вчинення за своїм бажанням.
5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права
Система адміністративного права — це сукупність адміністративно-правових норм та інститутів, об'єднаних єдиним предметом і методом, принципами й цілями та розташованих у певній логічній послідовності. Вона складається з двох частин: загальної і особливої.Норми загальної частини адміністративного права мають універсальний характер і розраховані на застосування в усіх галузях і сферах функціонування органів виконавчої влади, інших уповноважених здійснювати управлінську діяльність суб'єктів. Ці норми закріплюють принципи здійснення державного управління; правове становище суб'єктів адміністративного права; форми й методи управлінської діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування; спеціальні адміністративно-правові режими; засоби забезпечення законності й дисципліни в сфері управління, а також регламентують адміністративний процес і відповідальність за адміністративним правом.Приписи загальної і особливої частин взаємозалежні й представляють єдине ціле — систему адміністративного права. Це підтверджує той факт, що норми загальної частини застосовують до всіх інститутів особливої частини. Наприклад, загальні правила, що регулюють порядок підготовки, видання, набрання чинності й дію правових актів управління реалізуються в усіх галузях (сферах) управління з урахуванням їх специфіки.
Підгалузь адміністративного права — це сукупність правових норм, що регулює суспільні відносини в певній сфері, котра виокремлюється в межах загального предмета адміністративного права.
Відповідно до такого поділу відбувається і поділ правових норм, з допомогою яких здійснюється правове регулювання у відповідній галузі державного управління. Звідси можуть виділятися такі підгалузі адміністративного права, як будівельне право, транспортне право, енергетичне право тощо.Водночас у системі адміністративного права існують певні сукупності норм, які використовуються для регулювання державного управління незалежно від його конкретних сфер, але за умови достатнього рівня однорідності регульованих суспільних відносин. Такі сукупності норм дістали назву інститутів адміністративного права. Про них йшлося у попередньому параграфі, зокрема, при характеристиці змісту загальної частини адміністративного права. Крім інститутів, практичне значення мають такі нормативні утворення, котрі виступають як допоміжні “будівельні конструкції” для інститутів і підгалузей адміністративного права. Такі утворення можна умовно назвати субінститутами. Відповідно до структури суспільних відносин у сфері державного управління серед субінститутів адміністративного права можна виділити групи норм, що визначають:
- правовий статус суб'єктів — носіїв владних повноважень;
- правовий статус суб'єктів, котрі не мають владних повноважень;
- методи державного управління;
- форми державного управління;
- процедури державного управління;
- механізм забезпечення режиму законності в державному управлінні..
У свою чергу, субінститут центральних органів виконавчої влади являє собою сукупність адміністративно-правових норм, що визначають правовий статус міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких поширюється на всю територію країни. Оскільки субінститути адміністративного права самостійного значення не мають, то вони завжди перебувають під вирішальним впливом структурних елементів системи адміністративного права — його інститутів і підгалузей. Це підтверджує тезу про внутрішню єдність, цілісність системи адміністративного права.