39. Поняття та особливості адміністративного примусу.

В адміністративній науці даються різні визначення поняття адмі-ністративного примусу. На думку Д. Н. Бахраха, адміністративний примус — це особливий вид державного примусу, який полягає у зас¬тосуванні суб'єктами функціональної влади передбачених нормами адміністративного права примусових заходів у зв'язку з неправомір¬ними діями1.

Ю. П. Битяк визначає адміністративний примус як систему засобів психологічного або фізичного впливу на свідомість і поведінку лю¬дей з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов'язків, розвитку суспільних відносин у рамках закону, забезпечення право¬порядку і законності2.

Адміністративний примус є видом державного примусу, а отже, йому притаманні ті ж риси, що й останньому. Водночас, слід зазначи¬ти, що адміністративний примус характеризується і своїми власними рисами, які дають можливість відрізнити його від кримінально-пра¬вового, дисциплінарно-правового, цивільно-правового та інших видів державного примусу.

1. Як правило, адміністративний примус використовується у сфері дер-жавного управління, для охорони державно-управлінських відносин.

2. Застосовувати заходи адміністративного примусу уповноважене досить широке коло державних органів і посадових осіб.

3. Адміністративний примус, на відміну від кримінально-правового, застосовується як до фізичних, так і до юридичних осіб.

4. Адміністративний примус, на відміну від дисциплінарно-право¬вого, застосовується в рамках позаслужбового підпорядкування, за відсутності організаційної підпорядкованості між сторонами правовідносин.

5. Застосування заходів адміністративного примусу регулюється нор-мами адміністративного права.

Досить важливим є питання співвідношення заходів адміністратив¬но-правового примусу і примусових заходів, передбачених нормами адміністративного права. При цьому слід відмітити, що адміністратив¬но-правовий примус повністю регулюється нормами адміністративного права. Водночас, до примусових заходів адміністративного характеру відноситься, окрім вище зазначених, заходи дисциплінарного примусу і дисциплінарної відповідальності, які регламентуються нормами адмі-ністративного права (дисциплінарна відповідальність державних служ-бовців, військовослужбовців, студентів та ін.), а також відшкодування матеріальних збитків, яке регулюється нормами адміністративного права.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що адміністра¬тивний примус — вид держаного примусу, який застосовується право¬мочними державними органами (посадовими особами) з метою попе¬редження та припинення адміністративного проступку, а також забез¬печення притягнення винного до адміністративної відповідальності.

Щодо видів адміністративного примусу, слід зазначити, що в ад-міністративно-правовій науці немає єдиної точки зору з цього приво¬ду. Більшість вчених вважають, що можна виділити такі види: заходи адміністративного запобігання (попередження), заходи адміністратив-ного припинення, адміністративні стягнення.

В адміністративній науці прийнято виділяти такі заходи адмініст-,ративного запобігання, як: •

* перевірка документів, які засвідчують особу;

* огляд речей та особистий огляд;

* здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими місць позбавлення волі;

* реквізування майна;

* введення карантину при епідеміях та епізоотіях;

* закриття ділянок державного кордону;

* контроль і наглядові перевірки;

* профілактичні медичні огляди працівників окремих професій;

* обмеження або заборона руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів при виникненні загрози громадській безпеці тощо.

Заходи адміністративного припинення на відміну від попередніх, пов'язані із вчиненням адміністративного проступку і застосовують¬ся з метою припинення подальшого його скоєння, недопущення нас¬тання більш важких протиправних наслідків і забезпечення мож-ливості притягнення винної особи до адміністративної відповідаль¬ності.

Адміністративне припинення здійснюється як в інтересах суспільства, держави, так і в інтересах самого правопорушника, оскільки не дає йому можливості продовжувати протиправне діяння і поглибити свою вину.

Заходи адміністративного припинення слід відрізняти від адміністративних стягнень. Фактичною підставою останніх є адміністративний проступок, тобто винне діяння. Адміністративне припинення може зас-тосовуватися як до винних діянь, так і до об'єктивно протиправних невинних діянь (вчинених неосудною особою або особою до 16 років). В ряді випадків, адміністративне припинення застосовується при ско¬єнні злочину. Окрім того, заходи адміністративного припинення мо¬жуть застосовуватися до осіб, які наділені депутатським, дипломатич¬ним імунітетом, працівників органів внутрішніх справ, військовослуж¬бовців (які за скоєне правопорушення притягуються до дисциплінар¬ної відповідальності за нормами адміністративного права).

Єдиного нормативного акту, який регулював би систему заходів адміністративного припинення немає, і їхнє застосування регламен¬тується багаточисельними законами і підзаконними нормативними актами, що створює певні труднощі щодо їх реалізації.

В адміністративній науці заходи адміністративного припинення прий-нято класифікувати на види, зокрема: загальні, спеціальні, процесуальні.

До загальних заходів адміністративного припинення можна віднес¬ти: примусове лікування, призупинення робіт, тимчасове відсторонен¬ня від управління транспортними засобами; відсторонення від робо¬ти, навчання; заборона експлуатації механізмів та ін. Окремі з назва¬них заходів можуть застосовуватися і до юридичних осіб.

Спеціальні заходи, на відміну від загальних, застосовуються тільки до фізичних осіб. Такими заходами є: заходи фізичного впливу; спе¬ціальні заходи (наручники, сльозоточивий газ); вогнепальна зброя.

Процесуальні заходи адміністративного припинення спрямовані на забезпечення можливості притягнення особи, яка скоїла адмініст¬ративний проступок, до адміністративної відповідальності. Дані за¬ходи передбачені статтями 260—267 КпАП: адміністративне затри¬мання, особистий огляд, огляд речей, вилучення предметів і докумен¬тів, відсторонення.