6. Личкувальні матеріали для виробництва меблів.

Личкування - це наклеювання на основу деталей і складальних одиниць шпону чи плівкових листових матеріалів з метою облагородження цих поверхонь і підвищення формостійкості деталей. В структурі виробництва меблів, стадії личкування передує підготовка основи і личкувального матеріалу для личкування. Личкують окремі деталі та щити для надання привабливого виду меблям виготовленим з деревини малоцінних порід.

Матеріали для личкування меблів повинні добре з’єднуватися з деревиною і міцно утримуватися на ній, мати високу адгезію, утворювати еластичне і стійке до впливу тепла, світла і вологи покриття. Личкувальні матеріали підбирають в залежності від призначення меблів, умов її експлуатації, а також міцності, кольору і текстури деревини.

Личкувальні матеріали поділяють на дві групи: матеріали для підготовки поверхні до нанесення покриття (до них відносяться – мастики і грунти, заповнювачі пор, відбілюючи речовини, барвники та ін.) і матеріали для кінцевої обробки поверхні (лаки, фарби, пасти, поліруючі суміші, текстурований папір, різноманітні прозорі і непрозорі плівки, шаруваті пластики, рулонні матеріали).

7. Металеві конструкційні меблеві матеріали.

У виробництві меблів металеві матеріали застосовують у вигляді труб, прутів і кутової сталі, погонажних елементів з алюмінієвих сплавів (для несучого каркаса), пружин, толевих і шпалерних цвяхів, шурупів, болтів і фурнітури (ручок, петель та ін.).

Труби, прутки і кутову сталь застосовують для несучого каркаса меблів. Меблі з них відрізняється легкістю і портативністю.

Пружини використовують для виготовлення окремих елементів м'яких меблів, а іноді і сіток для металевих ліжок. Вони повинні володіти високою міцністю і пружністю, добре чинити опір стисненню, розтягування і крученню. Пружини бувають різноманітної форми: циліндричні, конічні, двоконусні, безперервного плетіння і зигзагоподібні.

Використовують метали і для виготовлення розкладок, шарнірних пристосувань для трансформованих меблів, фурнітури. Застосовують як чорні, так і кольорові метали, які для поліпшення зовнішнього вигляду і захисту від корозії піддають поліруванню, оксидуванню, анодуванню, нікелюванню, хромуванню та іншій обробці в залежності від їх природи і призначення.

8. Характеристика споживних властивостей меблів.

Для задоволення різних потреб споживачів меблі повинні мати комплекс споживних властивостей, таких як: функціональні, ергономічні, естетичні і за ступенем надійності.

Функціональні (властивості, які забезпечують відповідність виробу його призначенню).

Серед них найважливішими є: відповідність форми і розмірів конкретних меблевих виробів їх призначенню; широта функцій, які виконує кожен виріб; формостійкість окремих частин меблевого виробу, які знаходяться під навантаженням.

Ергономічні (відповідність фізіологічним,гігієнічним,психологічним особливостям людини). Властивості, які забезпечують належний рівень гігієнічності меблів, формують гігієнічність умов життєдіяльності і працездатності споживача при його взаємодії з виробом або середовищем. Для меблів це такі властивості:- хіміко-гігієнічних, які пов'язані з можливістю виділення у довкілля матеріалами, використаними у виробництві меблів, біологічно активних шкідливих речовин; - фізико-гігієнічних, які пов'язані із здатністю до забруднення, легкістю очищення та створенням певного мікроклімату.

Естетичні властивості меблів характеризують їх відповідність естетичним потребам людини. Естетичними властивостями меблів, як і переважної кількості інших ужиткових товарів, є цілісність композиції, раціональність форми, інформативність, досконалість виробничого виконання.

Надійність меблів найчастіше розуміють як властивість меблевих виробів виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників в заданих межах протягом необхідного проміжку часу. є комплексною характеристикою, складовими якої традиційно вважають довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність, здатність до зберігання.