1. Матеріали на основі деревини

_{Основними матеріалами для виробництва меблів із деревини є пиломатеріали (пилопродукція, пиляна продукція) - вироби, отримані поздовжнім розпилюванням колод на частини та поздовжнім і поперечним розкроюванням утворених частин.}

Найпоширеніші види пиломатеріалів:

• брус - пиломатеріал, товщина та ширина якого понад 100 мм;

• брусок - пиломатеріал завтовшки до 100 мм, що має ширину не більшу за потрійну товщину;

• дошка - пиломатеріал, що має товщину до 100 мм, і ширину, що більша за потрійну товщину

• обапіл - пилопродукція, одержувана з бічної частини колоди, яка має одну пропиляну, а другу непропиляну або частково пропиляну поверхню.

За характером обробки розрізняють пиляний пиломатеріал, якщо його поверхні утворені пилами, і струганий, у якого принаймні одна частина чи обидві окрайки оброблені струганням чи фрезеруванням.

За якістю деревини пиломатеріали поділяють на сорти. Сортність визначається сукупністю вад деревини та дефектів обробки.

До прогресивних матеріалів відносять:

Фанера - цс листовий матеріал, склеєний з листів шпону, які розміщують так, щоб напрями волокон у суміжних листах були взаємно перпендикулярними.

Деревостружкові плити (ДСП) — це плитковий матеріал, виготовлений гарячим пресуванням маси із стружки деревини і полімерних смол.

Плити деревоволокнисті (ДВП) отримують формуванням з волокнистої маси, отриманої механічним подрібненням неділової деревини, соломи, льняної і конопляної костри мокрим способом на сітці формувальної машини і ущільненням при температурі 240°С

Клеєні дерев ’яні конструкції (КДК) виготовляють на спеціальному устаткуванні склеюванням невеликих дерев’яних заготовок у великорозмірні елементи за допомогою високоміцних та водостійких полімерних клеїв.

Плити столярні виготовляють у вигляді щитів з рейок (серединок), склеєних з обох сторін клеєною фанерою (сорочками). Якщо сорочки личковані струганим шпоном, то такі плити називаються личкувальними.

Плити меблеві (ПМ) - це рамки, личковані з обох боків клеєним шпоном або фанерою з заповненням внутрішнього простору деревною стружкою або смужками шпону, поставленими на ребро (їх називають коміркуватореберні).

2. Деревина. Недоліки. Шляхи їх усунення.

Властивості деревини:

• Значна міцність при розтягуванні та стиску

• Незначна густина

• Технологічність при обробці

• Гарний зовнішній вигляд

Недоліки деревини:

• Неоднорідність(анізотропія) будови

• Гідроскопічність

• Займистість

• Здатність до гниття та ураження шкідниками

Шляхи усунення недоліків:

• антисептики підвищують гнилостійкість деревини,

• антипірени - вогнестійкість;

• виготовлення клеєних дерев’яних конструкцій зменшує чи повністю усуває усихання й короблення деревини, підвищує гнилостійкість, зменшує займистість;

• просочування полімерами зменшує гігроскопічність і водопоглинання, короблення, гниття, збільшує здатність до полірування, покращує зовнішній вигляд.

Вадами і дефектами вважають недоліки (хиби) окремих ділянок деревини, що знижують її якість та обмежують можливості її використання.

Вади поділяють на групи, види і різновиди.

Групи вад:

• сучки,

• тріщини,

• вади форми стовбура,

• вади будови деревини,

• хімічні забарвлення,

• грибні ураження,

• біологічні пошкодження,

• сторонні включення,

• механічні пошкодження,

• недоліки обробки.