- •Тема 1. Суть та значення проектів в управлінні туристичною діяльністю
- •Тема 2. Система менеджменту туристичних проектів
- •Тема 1. Сутність та значення проектів в управлінні туристичною діяльністю
- •Поняття туристичних проектів та їх риси.
- •Класифікація проектів
- •Класифікація проектів
- •Критерії успішності проектів
- •1.4. Історичні передумови виникнення і розвитку проектного менеджменту.
- •Критерії успішності проектів.
- •Тема 2. Система менеджменту туристичних проектів
- •2.1. Сутність системи управління туристичними проектами та її елементи
- •Питання для обговорення
- •Функції та принципи управління проектами.
- •2.3. Процеси управління туристичним проектом
- •Мал. 2.1.1 Взаємозв’язок процесів управління проектами
- •Підходи до управління проектами.
- •Питання для обговорення
- •Тема 3. Обґрунтування доцільності та життєздатності проекту
- •Тема 4. Оцінка ефективності туристичного проекту
- •Тема 3. Обґрунтування доцільності та життєздатності проекту
- •3.1. Значення передінвестиційного аналізу туристичного проекту.
- •Ініціація туристичного проекту
- •3.2.1. Визначення ідеї та цілей туристичного проекту
- •3.2.2. Проведення попереднього аналізу проекту
- •Заключний аналіз проекту та розробка його концепції
- •3.2.4. Розробка статуту проекту.
- •Питання для обговорення
- •Тема 4. Оцінка ефективності туристичного проекту
- •4.1. Показники та методи оцінки ефективності проекту
- •4.2. Вартість грошей у часі
- •4.3. Чиста теперішня вартість проекту
- •4.4. Внутрішня норма рентабельності
- •4.5. Термін окупності інвестицій та індекс прибутковості інвестицій
- •Питання для обговорення
- •Тема 5. Методологічні основи планування туристичного проекту
- •Тема 5. Методологічні основи планування туристичного проекту
- •Суть та процеси планування проекту
- •Основні процеси планування
- •Додаткові процеси планування проекту
- •Принципи планування.
- •Основні етапи процесу планування проекту:
- •2. Планування цілей.
- •1. Крок. Планування цілей проекту.
- •Мал.5. Оргструктура проекту.
- •Матриця відповідальності
- •Мал. 12. План проекту по віхах.
- •Тема 6. Сіткове і календарне планування проекту
- •2. Методи сітьового планування робіт проекту.
- •6.2.1. Метод критичного шляху(– Critical Path Method )
- •Мал. 6.2.1 Приклад визначення критичного шляху
- •6.2.2. Метод оцінки і перегляду планів (pert – Program Evaluation and Review Technique).
- •3. Порядок побудови та обчислення параметрів графіків передування.
- •4. Особливості побудови стрілчастих графіків
- •5. Календарне планування робіт проекту
- •1) За типами робіт:
- •Тема 7. Технології управління і планування ресурсів, витрат та бюджету проекту ( 4 год.)
- •1. Управління ресурсами
- •Оптимальне планування ресурсів.
- •Управління матеріально-технічним забезпеченням, зокрема:
- •3. Планування витрат
- •4. Поняття та порядок складання проектного бюджету
- •Тема 8. Технологіі мінімізації ризику при підготовці та реалізації туристичних проектів ( 4 год. )
- •1. Поняття ризику та невизначеності. Класифікація ризиків проекту
- •2. Причини виникнення та чинники впливу на динаміку ризиків
- •3. Основні методи аналізу ризиків
- •Аналіз чутливості реагування.
- •2. Аналіз сценарію.
- •Ринковий ризик (або бета-ризик).
- •Визначення точки беззбитковості
- •Дерево рішень.
- •10.4. Способи зниження ризиків проектів
- •Основні поняття
- •Вимоги до системи контролю
- •Процеси контролю
- •Методи контролю фактичного виконання проекту
- •Управління змінами
- •Тема 13. Формування і розвиток проектної команди
- •1. Формування команди проекту
- •Стадія реорганізації.
- •Стадія розформування.
- •2. Управління конфліктами в проектах
- •3. Лідерство і мотивація в команді
- •4. Розвиток команди
1.4. Історичні передумови виникнення і розвитку проектного менеджменту.
Розвиток цивілізації неможливо уявити без успішної реалізації певних проектів. Від багатьох історичних проектів залишилися лише імена їх авторів і творців та згадки у підручниках з історії. Про більшість історичних проектів нині забули (чудесні архітектурні творіння Антики - чуда світу). Інші проекти стали культурною цінністю світового співтовариства і внесені в спеціальний список ЮНЕСКО. А деякі результати проектів XIX ст. ми використовуємо ще й сьогодні. Наприклад, щоб дізнатися, хто побудував перший локомотив в Англії, потрібно подивитися в енциклопедію. У XIX ст. будівництво кожної приватної залізниці вимагало унікального проекту. Усі проекти приватних залізниць відрізнялися один від одного. У 1846 р. в Англії існувало 200 різноманітних залізничних товариств. Основні форми проектної організації були обґрунтовані в той час у СІЛА в зв'язку з будівництвом трансконтинентальних залізниць. За останніх 100 років проекти і проектний менеджмент стали складовою частиною суспільного прогресу. Проекти мали різноманітний вплив на життя людей. Одні страждали (від наслідків військових походів), інші - були задоволені (досягнутими результатами та винагородами за успішну реалізацію проекту), а хтось не помітив їх зовсім (проекти часто впливали тільки на певне коло людей).
Серед яскравих прикладів історичних проектів можна виділити такі всесвітньо відомі будівельні проекти: Піраміди у Єгипті та Мексиці, Ноїв ковчег,
Велика Китайська стіна, історичні замки дворянства. Серед військових проектів – війни старого Риму, походи хрестоносців. Найвідомішими історичними технічними проектами є прокладання залізниці в Америці, споруда Ейфелевої вежі в Парижі, будівництво мостів через великі ріки.
Зародження управління проектами як самостійної дисципліни припадає на 30-і роки минулого століття і пов'язане з розробкою спеціальних методів координації інжинірингу великих проектів у США: авіаційних в US Аіr Соrроrаtion та нафтогазових у відомій фірмі Еххоn. Початок сучасної концепції управління проектами (УП) сформувався в середині 50-х років в США і в 60-х роках почав розвиватися на Заході. Саме в силу історичної необхідності за останні 70 років управління проектами або проект-менеджмент (анг. Ргоject Маnagment) сформувалось як самостійна професійна сфера, як комплексна дисципліна, яка дозволяє здійснювати проекти різного роду та масштабів за допомогою спеціальних методів.
Коротко в історію. В 1937 році американським вченим Гуликом була здійснена перша розробка по матричній організації для керівництва та здійснення складних проектів. Практичне застосування вона вперше отримала в 1953-54 рр. в Офісі спільних проектів Повітряних сил СІЛА та в Офісі спеціальних проектів з озброєння, а далі в 1955 р. — в Офісі спеціальних проектів морського флоту США.
У 1956 році компанія "Дюпон де Немур" утворила групу для розробки методів та засобів Управління проектами. В 1957 році до цих робіт приєднується дослідний центр UNIVAS та фірма Ramington Rand. До кінця 1957 року був розроблений метод критичного шляху (СРМ) з програмною реалізацією на ЕОМ та з успіхом апробований на заводі хімічного волокна в м. Луісвіллі, штат Кентуккі. Слідом за СРМ для програми "Поларис"(US Navy) протягом 1957-58 рр. була розроблена та апробована система сіткового планування. Вже з 1958 р. РЕRТ та СРМ використовувалась для планування робіт, оцінки ризику, контролю вартості та управління ресурсами для великих військових та цивільних проектів в США. Системний підхід до управління проектами за стадіями життєвого циклу був сформульований в 1959 році комітетом Андерсена. З'явилась перша узагальнююча стаття з управління проектами в Gaddis в Нагrvard Business Review.
У 60-х роках поширюється сфера застосування сіткових методів. Розробляються методи та засоби оптимізації вартості для РЕRТ та СРМ. Фірма ІВМ розробляє пакет програм на базі РЕRТ/ СОSТ як систему для управління проектами, створюються перші системи контролю проектів на основі сіткової техніки. Сіткові методи поширюються і в Європу, розвитку набуває організаційна інтеграція. В 1966 році розробляється цілісна система матеріально-технічного забезпечення та система СЕКТ. В 70-х роках СРМ отримує законодавчу підтримку, техніка сіткового аналізу та її комп'ютерні складові вперше вводяться в навчальних закладах США. В 1977 році розробляються методи управління конфліктами, проблеми керівника проекту та команди проекту (1971 р.), організаційні структури управління проектами (1977-1979 рр.).
У 80-х роках Петер Левене зводить проблеми Управління проектами та забезпечення проектів (фінанси та інші ресурси) до єдиного цілого. В практику входять методи управління змінами та управління якістю проектів, що дозволило краще управляти інноваційними проектами. Управління ризиком виділяється в окрему дисципліну в сфері Управління проектами. Четверте покоління комп'ютерів та нові інформаційні технології дали широкі можливості простіше та ефективніше використовувати методи та засоби управління проектами, такі, як планування, складання графіків робіт, контроль та аналіз часу, вартості, ресурсів та ін. Ці методи почали використовувати не тільки великі, але й малі та середні фірми. В США була опублікована колективна праця інституту Управління проектами. Управління проектами сформувалось як самостійна міждисциплінарна сфера професійної діяльності. В 1990 році на Всесвітньому конгресі з УП обговорювалась проблема її подальшого розвитку. В 1991 році вийшла у світ колективна праця — підручник та практичні рекомендації з УП, підготовлена національною асоціацією ІНТЕРНЕТ Німеччини, в якій узагальнено багаторічний досвід з управління проектами в Німеччині з урахуванням світових досягнень у цій сфері. В 90-х роках продовжується розвиток нових напрямків УП: початок трансферту знань та досвіду УП в посткомуністичні країни та країни третього світу, усвідомлення можливостей та корисності застосування УП в нетрадиційних сферах, таких, як соціальні та економічні проекти, великі міжнародні проекти, вивчення можливостей використання УП як методів та засобів управління реформами тощо.
Сьогодні ефективне управління проектами неможливе без використання сучасних програмних засобів, оскільки зростають розміри проектів, частота їх виконання, обсяги інформації. У світі розроблено кілька сотень систем, які реалізують функції календарного планування і контролю проектів. Найпоширенішими системами на сьогодні є: Місrosoft Project, Open Plan Professional, Spider Project, Sure Trek Manager та ін.. У всьому світі існують свої національні, а також міжнародні об’єднання та організації [Тарасюк, с.7-8]
