1.4. Історичні передумови виникнення і розвитку проектного менеджменту.

Розвиток цивілізації неможливо уявити без успішної реалізації певних проектів. Від багатьох історичних проектів залишилися лише імена їх авторів і творців та згадки у підручниках з історії. Про більшість історичних проектів нині забули (чудесні архітектурні творіння Антики - чуда світу). Інші проекти стали культурною цінністю світового співтовариства і внесені в спеціальний список ЮНЕСКО. А деякі результати проектів XIX ст. ми використовуємо ще й сьогодні. Наприклад, щоб дізнатися, хто побудував перший локомотив в Англії, потрібно подивитися в енциклопедію. У XIX ст. будівництво кожної приватної залізниці вимагало унікального проекту. Усі проекти приватних залізниць відрізнялися один від одного. У 1846 р. в Англії існувало 200 різноманітних залізничних товариств. Основні форми проектної організації були обґрунтовані в той час у СІЛА в зв'язку з будівництвом трансконтинентальних залізниць. За останніх 100 років проекти і проектний менеджмент стали складовою частиною суспільного прогресу. Проекти мали різноманітний вплив на життя людей. Одні страждали (від наслідків військових походів), інші - були задоволені (досягнутими результатами та винагородами за успішну реалізацію проекту), а хтось не помітив їх зовсім (проекти часто впливали тільки на певне коло людей).

Серед яскравих прикладів історичних проектів можна виділити такі всесвітньо відомі будівельні проекти: Піраміди у Єгипті та Мексиці, Ноїв ковчег,

Велика Китайська стіна, історичні замки дворянства. Серед військових проектів – війни старого Риму, походи хрестоносців. Найвідомішими історичними технічними проектами є прокладання залізниці в Америці, споруда Ейфелевої вежі в Парижі, будівництво мостів через великі ріки.

Зародження управління проектами як самостійної дисципліни припа­дає на 30-і роки минулого століття і пов'язане з розробкою спеціальних методів координації інжинірингу великих проектів у США: авіаційних в US Аіr Соrроrаtion та нафтогазових у відомій фірмі Еххоn. Початок суча­сної концепції управління проектами (УП) сформувався в середині 50-х років в США і в 60-х роках почав розвиватися на Заході. Саме в силу іс­торичної необхідності за останні 70 років управління проектами або проект-менеджмент (анг. Ргоject Маnagment) сформувалось як самостійна професійна сфера, як комплексна дисципліна, яка дозволяє здійснювати проекти різного роду та масштабів за допомогою спеціальних методів.

Коротко в історію. В 1937 році американським вченим Гуликом була здійснена перша розробка по матричній організації для керівництва та здійснення складних проектів. Практичне застосування вона вперше отримала в 1953-54 рр. в Офісі спільних проектів Повітряних сил СІЛА та в Офісі спеціальних проектів з озброєння, а далі в 1955 р. — в Офісі спеціальних проектів морського флоту США.

У 1956 році компанія "Дюпон де Немур" утворила групу для розробки методів та засобів Управління проектами. В 1957 році до цих робіт приєднується дослідний центр UNIVAS та фірма Ramington Rand. До кінця 1957 року був розроблений метод критич­ного шляху (СРМ) з програмною реалізацією на ЕОМ та з успіхом апро­бований на заводі хімічного волокна в м. Луісвіллі, штат Кентуккі. Слідом за СРМ для програми "Поларис"(US Navy) протягом 1957-58 рр. була розроблена та апробована система сіткового планування. Вже з 1958 р. РЕRТ та СРМ використовувалась для планування робіт, оцінки ризику, контролю вартості та управління ресурсами для великих військо­вих та цивільних проектів в США. Системний підхід до управління про­ектами за стадіями життєвого циклу був сформульований в 1959 році ко­мітетом Андерсена. З'явилась перша узагальнююча стаття з управління проектами в Gaddis в Нагrvard Business Review.

У 60-х роках поширюється сфера застосування сіткових методів. Роз­робляються методи та засоби оптимізації вартості для РЕRТ та СРМ. Фірма ІВМ розробляє пакет програм на базі РЕRТ/ СОSТ як систему для управління проектами, створюються перші системи контролю проектів на основі сіткової техніки. Сіткові методи поширюються і в Європу, розвитку набуває організаційна інтеграція. В 1966 році розробляється ці­лісна система матеріально-технічного забезпечення та система СЕКТ. В 70-х роках СРМ отримує законодавчу підтримку, техніка сіткового аналі­зу та її комп'ютерні складові вперше вводяться в навчальних закладах США. В 1977 році розробляються методи управління конфліктами, про­блеми керівника проекту та команди проекту (1971 р.), організаційні структури управління проектами (1977-1979 рр.).

У 80-х роках Петер Левене зводить проблеми Управління проектами та забезпечення проектів (фінанси та інші ресурси) до єдиного цілого. В практику входять методи управління змінами та управління якістю про­ектів, що дозволило краще управляти інноваційними проектами. Управ­ління ризиком виділяється в окрему дисципліну в сфері Управління про­ектами. Четверте покоління комп'ютерів та нові інформаційні технології дали широкі можливості простіше та ефективніше використовувати ме­тоди та засоби управління проектами, такі, як планування, складання графіків робіт, контроль та аналіз часу, вартості, ресурсів та ін. Ці методи почали використовувати не тільки великі, але й малі та середні фірми. В США була опублікована колективна праця інституту Управління проек­тами. Управління проектами сформувалось як самостійна міждисциплі­нарна сфера професійної діяльності. В 1990 році на Всесвітньому кон­гресі з УП обговорювалась проблема її подальшого розвитку. В 1991 році вийшла у світ колективна праця — підручник та практичні рекомендації з УП, підготовлена національною асоціацією ІНТЕРНЕТ Німеччини, в якій узагальнено багаторічний досвід з управління проектами в Німеччи­ні з урахуванням світових досягнень у цій сфері. В 90-х роках продовжу­ється розвиток нових напрямків УП: початок трансферту знань та досві­ду УП в посткомуністичні країни та країни третього світу, усвідомлення можливостей та корисності застосування УП в нетрадиційних сферах, таких, як соціальні та економічні проекти, великі міжнародні проекти, вивчення можливостей використання УП як методів та засобів управлін­ня реформами тощо.

Сьогодні ефективне управління проектами неможливе без викори­стання сучасних програмних засобів, оскільки зростають розміри проек­тів, частота їх виконання, обсяги інформації. У світі розроблено кілька сотень систем, які реалізують функції календарного планування і кон­тролю проектів. Найпоширенішими системами на сьогодні є: Місrosoft Project, Open Plan Professional, Spider Project, Sure Trek Manager та ін.. У всьому світі існують свої національні, а також міжнародні об’єднання та організації [Тарасюк, с.7-8]