1.3. Синтаксичні властивості займенників

За синтаксичними властивостями займенник схожий на іменні частини мови, але має й свої особливості. Займенники в реченні виконують функцію усіх членів речення: — підмета: Він їм тугу розганяє, хоть сам. світом нудить (Т. Шевченко); Хто його не знає (Т. Шевченко); присудка: Ти хто такий?; Я твоя!;  — означення: Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину (Т. Шевченко); — додатка: Виростав вас, доглядав вас, де ж мені вас діти (Т. Шевченко); Один він міме ними (Т. Шевченко); Думи мої, лихо мені з вами (Т. Шевченко); — обставини: В Україну ідіть, діти, ... а я — тут загину. Там знайдете щире серце і слово ласкаве (Т. Шевченко). У словосполученні займенники можуть бути головним і залежним компонентом: мій на віки, свій до смерті, наш назавжди; Думи мої; Чи довго їй на сім світі без милого жити? (Т. Шевченко). Займенники здатні самостійно утворювати семантично і структурно завершені однослівні або багатослівні речення: Ти хто така?; Чого тобі?; Скільки тобі?; Я твій!; Хто?; Куди?; Що таке? та ін. Специфічною синтаксичною функцією займенника, якої не мають іменники, прикметники, числівники, є функція сполучення підрядної частини складного речення з головною: Там, де Ятрань круто в'ється, з-під каміння б'є вода, там дівчина воду брала (Нар. творчість); Бодай нікому не знать того, що я знаю (Т. Шевченко); Перед нею лежав не той козак, якого вона бачила (І. Цюпа). Отже, займенники в складнопідрядному реченні виконують функцію сполучних і співвідносних слів (такий — який, тоді — коли, там — де, такий — як, той — який, той — що, хто — той і под.), напр.: Джаміля була не така, якою мала бути невістка (Ч. Айтматов); Я опритомнів тоді, коли хтось міцно стиснув мою руку (Ч. Айтматов); Це був той самий шофер, який взяв мене в машину (Ч. Айтматов); Сьогодні здійснилося те, про що думала ночами (І. Цюпа). Займенникові суфікси. На відміну від іменників і прикметників займенники не мають розвинутої системи суфіксів. Це кореневі слова, які формувалися на базі коренів і за допомогою коренів: ніхто — корінь частки ні- і корінь -хто, якийсь — займенниковий корінь як- і займенниковий корінь -сь (одна з форм займенника себе), щось — займенникові корені що- і -сь. До займенникових суфіксів можна віднести лише морфи -еб-, -об- у займенникових словоформах т-об-і, тобою, т-еб-е, про тебе, с-еб-е, с-об-і, про с-еб-е. Отже, суфіксами займенник відрізняється від іменників і прикметників.

 

Перехід різних частин мови в займенники (прономіналізація)

Перехід різних частин мови в займенники називають и р о н о м і її а л і з а ц і г ю . (Прономіналізація - від. лат. займенник.)

Повністю переходить у займенники лише незначна кількість слів.

Числівники один, другий, їх прономіналізація найчастіше спостерігається в усталених зворотах: один одному, один другому та ін. Наприклад: Рік працювали на одному підприємстві і не зустрічали один одного,

Прономіналізація числівника один виявляється в пестливо-зменшувальних формах: ...одно-однісіньке під тином сидить собі в старій ряднині (Т. Шевченко). Тут одно-однісіньке означає саме-самісіньке; у поєднанні із заперечною підсилюючою часткою ні, шо виступає в значенні заперечних займенників ніхто, жоден, ніякий: ні один (ніхто) не відставав у поході.

З прикметників і дієприкметників у значенні займенників найчастіше виступають такі слова: окремий, відомий, цілий, повний, різний, даний, останній, різноманітний, перший-ліпший. Наприклад: У вихідний ми цілий день спілкувалися з природою.

Тут слово цілий в обох реченнях вжите в значенні весь.

Втратили своє лексичне значення і перейшли в розряд займенників деякі іменники: факт, річ, справа, діло, чоловік,людина. Наприклад: Давайте нам побільше тканини; колір - діло другорядне.

У функції особових займенників першої й другої особи однини та множини вживаються словосполучення наш брат, ваш брат, ваша сестра. Наприклад: Знаємо ми вашого брата.

Т. К. МОЛОДІД

НАГОЛОС ЗАЙМЕННИКІВ ТА СЛІВ ЗАЙМЕННИКОВОГО ПОХОДЖЕННЯ

Український рухомий і різномісний, — можна сказати, свавільний, — наголос завдає

багато клопоту тим, хто прагне досконало оволодіти майстерністю усного мовлення.

Функції українського наголосу різноманітні, від нього великою мірою залежить

точність, недвозначність висловлюваної думки, бо він здатний змінювати значення слова і

його граматичну форму; він відіграє величезну роль у ритмізованих текстах.

Порушення літературних норм наголошення буває з різних причин: вплив діалектів

української мови, вплив інших близько споріднених слов’янських мов, вплив професійних

жаргонізмів, суб’єктивне сприйняття деяких слів мовцями і т. ін. Багато помилок

трапляється зокрема в наголошуванні займенників. Часто сплутуються займенники із

словами займенникового походження, які мають інший наголос.

Наголос займенникових форм в одних випадках залежить від прийменників, в

інших — від процесу субстантивації, а ще в інших — від реального значення відмінкових

форм. Діють ці чинники в різних групах займенників по-різному.