
- •А. С. Громадський, ю. Г. Горбачов, о. С. Ліфенцов Машини підготовчих процесів переробки руд
- •Передмова
- •Машини й устаткування для усереднення гірничої маси
- •Контрольні питання
- •Машини для дроблення гірничої маси
- •Контрольні питання
- •2.1. Щокові дробарки
- •Технічні характеристики щокових дробарок з простим рухом щоки
- •Технічні характеристики щокових дробарок зі складним рухом щоки
- •Контрольні питання
- •2.2. Конусні дробарки крупного дроблення
- •Конструктивні особливості конусних дробарок крупного дроблення.
- •Експлуатація конусних дробарок крупного дроблення
- •Технічні характеристики конусних дробарок
- •Контрольні питання
- •2.3. Конусні дробарки середнього та дрібного дроблення
- •Технічні характеристики конусних дробарок дрібного дроблення
- •Контрольні питання
- •2.4. Валкові дробарки
- •Технічні характеристики двохвалкових дробарок з гладкими валками
- •Технічні характеристики валкових дробарок із зубчастими валками
- •Контрольні питання
- •2.5 Дробарки ударної дії
- •Технічні характеристики нереверсивних однороторних молоткових дробарок
- •Технічні характеристики реверсивних (дмрэ, дмриэ) та самоочищуваних (дмнп, дм, дмн) однороторних молоткових дробарок
- •Технічні характеристики роторно-бильних дробарок
- •Контрольні питання
- •Машини для подрібнення гірничої маси
- •3.1. Кульові й стержневі млини
- •Технічні характеристики кульових млинів з центральним розвантаженням для мокрого подрібнення
- •Технічні характеристики кульових млинів з розвантаженням через решітку для мокрого подрібнення
- •Технічні характеристики стержневих млинів для мокрого подрібнення
- •Контрольні питання
- •6. Експлуатація кульових і стержневих млинів.
- •3.2. Млини рудного самоподрібнення та рудногалькового подрібнення
- •Технічні характеристики млинів рудного самоподрібнення (ммс) і рудногалькового подрібнення
- •Контрольні питання
- •3.3. Вібраційні млини
- •Технічні характеристики однокамерних вібраційних млинів серії свм
- •Контрольні питання
- •Машини для грохочення гірничої маси
- •Контрольні питання
- •4.1. Просівальні поверхні грохотів
- •Параметри сіток з рифленого дроту
- •Контрольні питання
- •4.2. Нерухомі грохоти
- •Технічні характеристики дугових грохотів
- •Контрольні питання
- •4.3. Барабанні й валкові грохоти
- •Технічні характеристики барабанних промивальних грохотів та гравієсортувальників
- •Основні параметри валкових грохотів
- •Контрольні питання
- •4.4. Коливальні й напіввібраційні (гіраційні) грохоти
- •Основні параметри гіраційних грохотів
- •Контрольні питання
- •4.5. Вібраційні грохоти з круговими коливаннями сита
- •Технічні характеристики вібраційних (інерційних) грохотів середнього та важкого типів
- •Контрольні питання
- •4.6. Вібраційні грохоти з прямолінійними коливаннями сита
- •Параметри горизонтальних резонансних грохотів
- •Технічні характеристики самобалансових грохотів
- •Контрольні питання
- •4.7. Експлуатація грохотів Монтаж грохотів.
- •Список використаної літератури
- •А. С. Громадський, ю. Г. Горбачов, о. С. Ліфенцов Машини підготовчих процесів переробки руд
- •50027, Кривий Ріг, вул. XXII Партз‘їзду, 11
Технічні характеристики щокових дробарок зі складним рухом щоки
Показники |
ЩДС 4х6 |
ЩДС 4х9 |
ЩДС 6х9 |
ЩДС 12х15 |
Розмір приймального отвору, мм: ширина В довжина L
|
400 600 |
400 900 |
600 900 |
1200 1500 |
Ширина розвантажувальної щілини, мм |
20–50 |
40–100 |
75–200 |
150
|
Продуктивність, м3/г
|
10–25 |
19,8–48 |
35–120 |
250–300 |
Розмір максимальних шматків, мм |
340 |
340 |
510 |
1000 |
Кут захоплення, град.
|
18 |
18 |
22 |
22 |
Хід щоки, мм
|
10 |
10 |
24 |
31 |
Ексцентриситет вала, мм
|
12 |
12 |
19 |
26 |
Частота обертання ексцентрикового вала, об/хв.
|
325 |
290 |
250 |
180 |
Приводний електродвигун: потужність, кВт частота обертання ротора, об/хв. |
28
1450 |
40
980 |
75
1460 |
200
590 |
Маса дробарки, т |
6,75 |
9,51 |
14,65 |
120 |
Розрахунок основних параметрів.
Основними технологічними характеристиками щокових дробарок є кут захоплення α, швидкість обертання ексцентрикового валу n, продуктивність Q та споживана потужність електроприводу Nп.
Кутом захоплення називається кут між нерухомою та рухомою щоками (при наближених щоках). Його максимальна величина визначається обов’язковою умовою повного урівноваження виштовхувальної сили силами тертя, що виключає викидання матеріалу з дробарки.
Величина максимального кута захоплення визначається з умови рівноваги шматка матеріалу, затисненого щоками дробарки (рис. 2.11):
.
P1=P, тому
Рис. 2.11.Схема рівноваги шматка матеріалу,
затисненого щоками дробарки
або
,
де f – коефіцієнт тертя ковзання між матеріалом та щоками.
Якщо виразити f через tg φ, отримаємо α = 2φ.
Таким чином, максимальний кут захоплення α має бути менше подвійного кута тертя φ. Практично величина α не перевищує 25о.
На рис. 2.12 показана схема розвантаження подрібне-ного матеріалу з щокової дробарки. Припустимо, що при відході рухомої щоки під дією сили тяжіння вільно розвантажуються шматки матеріалу, що розташовані нижче площини DCFE.
Рис. 2.12. Схема розвантаження дробленого
продукту з щокової дробарки
Для
визначення оптимальної частоти обертання
валу дробарки n
будемо вважати, що час відходу рухомої
щоки у крайнє ліве положення
(с)
має бути достатнім для опускання
матеріалу при розвантаженні на глибину
h.
З умови вільного падіння
.
Звідси маємо
,
об/хв.
Глибину h можна виразити через довжину хода рухомої щоки біля розвантажувального отвору l = S2 - S1 й тангенс кута захоплення α
.
Ця швидкість відповідає максимальній продуктивності дробарки.
Об’єм матеріалу, що розвантажується за один оберт валу дробарки, дорівнює об’єму призми ABCDEFGM
,
де L - довжина робочого простору дробарки.
Підставимо значення h у попередню формулу
.
Тоді об’ємна продуктивність дробарки складе
,
м3/г,
де S2, S1 та L в м.
Вагова продуктивність дробарки при tg α = 0,4 (α =22о)
,
т/г,
де k – коефіцієнт розпушення матеріалу при виході з дробарки; δ – густина матеріалу, т/м3, n - число хитань щоки за хвилину.
Вагова продуктивність може бути визначена за такою емпіричною формулою
,
т/г,
де L та S2 беруться у см.
Потужність двигуна дробарки також може бути визначена емпірично
,
кВт,
де
L
і B
– розміри приймального отвору, см; c
– коефіцієнт, що залежить від цих
розмірів. Наприклад, для дробарок, у
яких B
x L
= 900 x 1200 мм та більше,
.
Деякі інші експлуатаційні та конструктивні параметри щокової дробарки:
- ширина розвантажувальної щілини (м) у фазі розкриття профілів (при максимальному віддаленні щік)
середній розмір кусків матеріалу в кінцевому про-
дукті (м)
- максимальне і розрахункове зусилля дроблення (т)
де
- ширина розвантажувальної щілини при
макси-
мальному зближенні щік (відстань між виступа-
ми однієї щоки та западинами іншої), м;
Н - висота нерухомої щоки, м (залежить від ширини
завантажувального отвору дробарки: при значен-
нях В, що дорівнюють 0,4; 0,9 и 1,5 м, висота Н
відповідно 1,1; 2,7 и 3,6 м).
Експлуатація та шляхи удосконалення щокових дробарок.
На збагачувальних фабриках щокові дробарки застосовуються для крупного дроблення. Ці дробарки не можуть працювати під завалом і тому для прийому руди, що прибуває на фабрику, споруджують приймальні лійки або бункери невеликої ємкості (рис. 2.13). З приймального пристрою в дробарку руда подається рівномірно пластинчастим живильником. Інколи перед дробаркою встановлюється колосниковий грохот. Пластинчастий живильник подає руду на грохот, і в дробарку надходить лише надрешітний продукт. Роздроблений продукт зазвичай розвантажується з дробарки на стрічковий конвеєр, який транспортує його в наступну стадію дроблення.
Щокові дробарки встановлюються на фундаментах, не пов'язаних з фундаментами будівлі. Вібрації та струси дробарки, неминучі при її роботі, не повинні передаватися будівельним конструкціям.
Максимальний ступінь дроблення, який можна досягти в щокових дробарках, не перевищує 8. Зазвичай же дробарки працюють при ступенях дроблення від 3 до 4. Для дробарок, що забезпечують ступінь дроблення 6, витрати електроенергії на дроблення коливаються від 0,3 до 1,3 кВт·г/т.
Частини дробарок, що зношуються, підлягають періодичній заміні або відновленню. Для щокових дробарок це футерувальні та розпірні плити, вкладиші в гнізда для розпірних плит, вкладиші підшипників ексцентрикового вала та осі рухомої щоки, вкладиші або заливка головки шатуна.
Середні терміни служби цих деталей (у місяцях): футерувальні плити – 6; змінні наконечники розпірних плит – 5; сухарі в гніздах розпірних плит – 12; вкладиші підшипників колінчастого вала та осі рухомої щоки – 12; вкладиші й заливка головки шатуна – 12.
Рис. 2.13. Установка щокової дробарки:
1 – приймальна лійка; 2 – пластинчастий живильник; 3 – стрічковий конвеєр для просипів; 4 – щокова дробарка; 5 – стрічковий конвеєр для роздробленого продукту
Витрати сталі при дробленні в щокових дробарках визначаються стиранням футерувальних плит і залежать від стійкості матеріалу, з якого зроблені плити, а також від твердості дробленого матеріалу. При використанні плит з марганцевистої сталі витрати її коливаються від 0,02 до 0,08 кг, а із загартованого чавуну – від 0,03 до 0,1 кг на 1 т роздробленого продукту.
Запускаються щокові дробарки за відсутності дробленого матеріалу в камері дроблення. Перед запуском необхідно перевірити кількість рідкого масла в баку-відстійнику та густого мастила в резервуарі відповідної змащувальної станції. Спочатку включається масляний насос і система охолоджування (якщо вона є). Через 3–5 хвилин, коли масло потрапить до всіх частин, що труться, вмикається електродвигун дробарки. Перед увімкненням електродвигунів щокових дробарок старої конструкції та дробарок великих розмірів необхідно за допомогою мостового крану повернути маховик дробарки в положення, відповідне кінцю робочого ходу, тобто найбільшому зближенню щік. У цьому положенні запуск дробарки відбувається легше, оскільки важка рухома щока під дією своєї маси на початку обертання ексцентрикового вала починає відхід від нерухомої щоки, що полегшує роботу двигуна при пуску. Дроблений матеріал подається в дробарку після того, як дробарка попрацює на холостому ходу 1–2 хвилини.
Під час роботи щокової дробарки треба стежити за рівномірністю подачі до неї матеріалу, не допускаючи завалів камери дроблення та потрапляння в дробарку великих недроблених предметів, а також контролювати наявність мастила й температуру масла та води. Нормальна температура масла при роботі дробарки становить 30–35°С.
Дробарка зупиняється в порядку, зворотному пуску. Припиняється подача матеріалу, переробляється продукт, що залишився в камері дроблення, і зупиняється електродвигун дробарки. Лише після зупинки дробарки вимикається маслонасос і припиняється подача охолоджуючої води.
Проста схема автоматичного регулювання дробарки заснована на контролі рівня матеріалу в камері дроблення. Для контролю рівня застосовують електроконтактний датчик (наприклад, ланцюг, підвішений в камеру дробарки) або радіоактивний рівнемір (гамма-реле), що встановлюється на граничному рівні камери дроблення. При переповнюванні камери дроблення датчик автоматично вимикає електродвигун живильника або переводить його на знижену частоту обертання зі зменшенням кількості руди, що подається. У складнішій системі автоматичного регулювання використовуються два параметри. Основний параметр – навантаження приводного електродвигуна. Навантаження двигуна характеризує умови дроблення: зі збільшенням розмірів шматків і міцності руди зростає споживана потужність і величина струму, зменшується продуктивність. Система автоматичного регулювання стабілізує споживану потужність шляхом впливу на робочі параметри живильника. Другий параметр – рівень матеріалу в камері дроблення.
В якості рідкого мастила для щокових дробарок застосовують: улітку – масла індустріальні (машинне З або СУ), узимку – машинне Л (ГОСТ 20799–75). В якості густого мастила – мастило індустріальне ІП 1–3 (ГОСТ 3257–74). Рідке мастило періодично повинне замінюватися (приблизно через 5 місяців). Витрата рідкого мастила для великих дробарок розміром від 900х1200 до 1500х2100 мм при регенерації складає в середньому 2 т/рік, витрата густого мастила – приблизно 2000 кг на одну дробарку.
Безперебійна робота щокових дробарок забезпечується систематичними планово-запобіжними ремонтами та оглядами. Періоди між ремонтами в годинах: технічний огляд – 540, поточний ремонт I – 3240, поточний II – 16200 та капітальний – 32400.
Удосконалення конструкцій щокових дробарок йде шляхом модернізації окремих вузлів і деталей. Проте якісної зміни процесу дроблення можна досягти лише вживанням інерційних конструкцій, особливістю яких є використання для приводу щік дебалансних віброприводів.
Одна з можливих конструктивних схем таких машин представлена на рис. 2.14.
Рис. 2.14. Принципова схема інерційної щокової дробарки
Інерційна дробарка з верхньою підвіскою щік складається із симетрично розташованих відносно її вертикальної осі ресор 1, на кінцях яких закріплені рухливі щоки 2 і 5. Нижні їх кінці з’єднані пружинами 4. У коливальні рухи щоки приводяться одновальними дебалансними вібраторами 3, що мають здатність самосинхронізуватися.
Інерційний зв'язок дебалансного приводу зі щоками виключає його поломку при потраплянні в камеру дроблення металевих предметів, робить можливим запуск машини під завалом, причому саме такий режим запуску є оптимальним.
Такі дробарки поєднують переваги традиційних щокових (пристосованих для дроблення високоміцних і абразивних матеріалів) та ударних (що відрізняються ефективнішим характером прикладення навантажень). Значна частота коливань щік не допускає налипання часток в'язких матеріалів на дробильні плити, є можливість створення повністю урівноважених конструкцій, що не потребують масивних фундаментів. Машини мають високу ступінь дроблення й можуть замінити декілька стадій дроблення.