Контрольні питання
1. Відмітні ознаки вібраційних грохотів з круговими коливаннями сита.
2. Принцип дії грохота з простим дебалансним вібратором.
3. Способи регулювання параметрів коливань короба вібраційного грохота.
4. Грохоти, що центруються: відмітні ознаки та принцип роботи.
5. Віброприводи із самоустановними дебалансами та їх переваги.
4.6. Вібраційні грохоти з прямолінійними коливаннями сита
До вібраційних грохотів з прямолінійними вібраціями короба відносяться резонансні грохоти з ексцентриковим і електромагнітним приводом і грохоти із самобалансним вібратором.
Резонансні грохоти з ексцентриковим приводом.
Застосовуються для попереднього й остаточного грохочення вугілля при сухій і мокрій класифікації, для знешламлювання та зневоднення, а також для відділення суспензій від продуктів розділення у важких середовищах. Розглянемо дві найбільш поширені конструкції.
Резонансний грохот з врівноважуючою рамою (рис. 4.34) є коливальною системою з двох мас – короба 4 та рами 1, зв'язаних між собою плоскими ресорами 5 і пружинними опорами 6. Рама 1 установлена на амортизаторах 8. На коробі та рамі укріплені буфера 7. Ексцентриковий приводний механізм 2, установлений на рамі 1, живиться за допомогою клинопасової передачі 11 від електродвигуна 10. Шатун приводу пружно сполучений з коробом за допомогою гумових елементів 3. При обертанні вала приводу шатун передає коливання коробу та реактивній рамі. Робоча частота вимушених коливань призначається близькою до частоти власних коливань системи.
Оскільки рама 1 установлена на еластичних опорах, а привод знаходиться на рамі, то маємо систему з двох мас, що вільно коливається під дією лише внутрішніх сил. Тому центр мас системи повинен залишатися нерухомим у просторі, а амплітуда коливань короба та рами визначається співвідношенням їх мас. Рама грохота робиться в 1,5–3 рази важчою за короб, тому при амплітуді короба близько 10 мм рама має малий розмах коливань. Плоскі ресори 5 забезпечують направлені, прямолінійні коливання рами та короба під кутом α до площини сита. Амортизатори 8 погашають динамічні навантаження, що передаються на опори. Підтримуючі пружини 9 потрібні при похилій установці грохота (можна встановлювати під кутом до горизонту до 5°).
Рис. 4.34. Схема двохмасного резонансного грохота
Режим коливань грохота регулюється зміною частоти обертання вала (зміною шківів клинопасової передачі) і зміною зазору між буферами 7. Зазвичай частота коливань короба знаходиться в межах 550–620 об/хв. При пониженні числа обертів вала амплітуда зменшується. Прискорення, що передаються ситу, періодично змінюються за величиною від нуля до максимуму та за напрямком за синусоїдальним законом. Унаслідок цього матеріал переміщається по ситу з підкиданням, чим забезпечується ефективне просіювання.
При роботі грохота в резонансному режимі енергія витрачається лише на подолання опорів коливанням, а не на повідомлення кінетичної енергії рухомим масам. Тому резонансні грохоти порівняно з коливними вимагають меншої потужності приводу. Резонансний режим коливань дає можливість за допомогою простого приводу здійснити рух великих за площею коробів грохота та інтенсифікувати режими грохочення забезпеченням необхідної частоти й амплітуди коливань. Резонансні грохоти з врівноважуючою рамою виготовляються великих розмірів із ситом площею 10–20 м2. Головні їх недоліки – складність конструкції (багато шарнірів, пружин, гумових пружних елементів) і велика металоємність. Наприклад, грохоти резонансні легкого типу (ГРЛ) мають металоємність 1400–1700 кг/м2 порівняно з металоємністю 600–900 кг/м2 для самобалансних грохотів.
Деякі параметри горизонтальних резонансних грохотів наведені у табл. 4.7.
Таблиця 4.7