2.3. Аналіз і інтеграція результатів.

Таким чином, ми бачимо, що стиль є важливою характеристикою педагогічного спілкування. Необхідно підкреслити, що стиль спілкування педагога з дітьми - це категорія соціальна і моральна. Оволодіння основами педагогічного спілкування - це творче завдання вчителя. Він повинен вирішувати її, знаходячи свій індивідуальний стиль спілкування.

Таблиця 3.1.

Показник рівня найбільш застосованих стилів спілкування серед вчителів

Стиль спілкування	По колективі			Чоловіки			Жінки
	Всього	%	Всього		%	Всього		%
авторитарний	19	45	2		4	17		41
ліберальний	3	7	0		0	3		7
демократичний	5	10	0		0	5		10

Мал. 3.1. Показник рівня найбільш застосованих стилів спілкування

Таблиця 3.2.

Аналіз

вчителем особливостей індивідуального стилю своєї педагогічної діяльності

Стиль спілкування	По колективі		Чоловіки			Жінки
	Всього	%		Всього	%		Всього	%
Розмірковуючо-імпровізаційний стиль (РІС)	4	7		0	0		4	7
Розмірковуючо-методичний стиль (РМС)	6	10		2	3		4	7
Емоційно-методичннй стиль (ЕМС)	10	25		0	0		10	25
Емоційно-імпровізаційний стиль (ЕІС)	9	20		0	0		9	20

Мал. 3.2. Аналіз вчителем особливостей індивідуального стилю своєї педагогічної діяльності

Висновки

Метою даного дослідження було здійснення широкого психологічного аналізу стилів педагогічної діяльності, умов ефективного спілкування педагога та учнів, його компетентності та основних вимог до культури спілкування. Для досягнення мети була вирішена низка завдань. Насамперед було визначено сутність поняття професійного педагогічного спілкування та розглянуто особливості та види професійного педагогічного спілкування, врезультаті чого визначено, що професійне педагогічне спілкування — це комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків. Педагогічне спілкування є поліфункціональним явищем, яке забезпечує обмін інформацією, співпереживання, пізнання особистості, самоутвердження, продуктивну взаємодію.

Крім того мною було досліджено підходи до визначення основних стилів педагогічної діяльності у психологічній літературі та важливих функцій, що виконує спілкування. Більшість класифікацій функцій спілкування пов'язана з обміном інформацією, взаємодією та сприйняттям людьми одне одного. На думку Б.Ломова, існують такі функції спілкування: інформаційно-комунікативна; регуляційно-комунікативна; афективно-комунікативна.

В процесі аналізу вивчено основні умови успішного спілкування та подолання «бар’єрів», що виникають в процесі спілкування та визначено сутність вплив стилю педагогічного спілкування на ефективність навчальної діяльності учнів та вирішення конфліктів у навчальному процесі в результаті взаємодії учень-вчитель, учень-учень.

В результаті вище зазначеного можна зробити висновок, що вчитель зобов'язаний бути не тільки компетентним фахівцем з високою науковою і діловою кваліфікацією, виконавською дисципліною; не лише духовно багатою особистістю, що несе моральну відповідальність за свою навчальну і виховну діяльність у школі; педагог має бути водночас комунікабельною особистістю з високою культурою спілкування, вмінням вести діалог, дискутувати, забезпечувати позитивний моральний та емоційний настрій у педагогічній взаємодії. Зрозуміло, педагогічна і комунікативна діяльність педагога має бути творчою. Вчитель, у якого наявна певна модель взаємодії з учнями, у процесі педагогічної діяльності мусить постійно коригувати власну програму дій, максимально узгоджуючи її з конкретною комунікативною ситуацією і можливостями школярів як партнерів зі спілкування. У ході педагогічного спілкування вчитель не просто кількісно збільшує свій комунікативний досвід, він обирає певну стратегію спілкування з властивими їй нормами, прийомами і засобами. Саме обстоювана педагогом у ході навчальної взаємодії комунікативна стратегія монологічна чи діалогічна - визначає характер педагогічної діяльності і фахового спілкування. Визначальною рисою діалогічної взаємодії є гуманістична позиція вчителя щодо учня у процесі навчання і навчального спілкування, що дозволяє школяреві задовольнити потребу в розумінні та співчутті і подолати почуття хвилювання та страху, супутні сприйняттю і засвоєнню нового матеріалу.