Розділ II. Емпіричне дослідження особливочтей індивідуального стилю педагогічної діяльності.

2.1. Організація дослідження.

У продуктивних стилях спілкування реалізується логіка спілкування, cказано свого часу А.С. Макаренко: я не стільки педагог, скільки старший, який керує життям своїх вихованців при їх же участі. Такий підхід, природно, передбачає дружнє спілкування вчителя з учнями на основі захопленості спільною діяльністю.

Стиль спілкування безпосередньо впливає на атмосферу емоційного благополуччя в колективі, яка, у свою чергу, багато в чому визначає результативність навчально-виховної діяльності. Найбільш плідний процес виховання і навчання забезпечується саме надійно вибудуваною системою взаємовідносин.

Об’єкт дослідження – стилі педагогічної діяльності.

Предмет дослідження – психологічні особливості прояву стилів педагогічної діяльності.

Мета дослідження – розкрити особливості прояву стилів педагогічної діяльності, визначити сприятливі умови та засоби для ефективного застосування в процесі роботи стилів педагогічної діяльності.

В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, стилі педагогічної діяльності відображають усталені способи діяльності певного типу людини; мають тісний зв'язок із психологічними особливостями її мислення, прийняття рішень, вияву комунікативних властивостей тощо. Він формується й розвивається у процесі взаємодії. Особливості стилю спілкування зумовлюють соціально-економічні, політичні, соціально-психологічні чинники, культурні цінності, традиції.

Завдання дослідження:

• Виявити психологічні особливості прояву стилів педагогічної діяльності;

• Розробити рекомендації щодо ефективного застосування стилів педагогічної діяльності.

Дослідження здійснювалось поетапно.

На першому етапі (проводився аналіз стану розробки проблеми застосування та прояву найбільш ефективних стилів педагогічної діяльності, уточнювались мета, завдання та гіпотеза дослідження.

На другому етапі проводилось експериментальне вивчення психологічних особливостей прояву(застосування) стилів педагогічної діяльності викладачами під час роботи з учнями.

На третьому етапі аналізувались результати дослідження і розроблялись рекомендації, спрямовані збільшення проявів ефективного застосування стилів педагогічної діяльності з позитивним впливом на учнів під час навчального процесу.

Дослідження проводилось серед викладацького складу на базі ЗОШ І-ІІІ ступеня смт. Люблинець. Вибірка становить 11 вчителів, з яких 2 – чоловіки і 9 – жінки.

2.2. Обгрунтування методики дослідження.

Під час проведення дослідження ми використали анкету «Як визначити стиль педагогічного спілкування?» і методику дослідження стилів, запропоновану А.К. Маковою та А.Я.Никоновою.

Анкета «Як визначити стиль педагогічного спілкування?» включає 10 запитань і дає змогу визначити індивідуальний стиль спілкування педагога: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Методика А.К. Макової та А.Я. Никонової в основу відмінності стилю кладе такі підстави: змістовні характеристики стилю (переважна орієнтація вчителя на процес або результат своєї праці, розгортання вчителем орієнтовного та контрольно-оціночного етапів у своїй праці); динамічні характеристики стилю (гнучкість, стійкість, переключення і ін); результативність (рівень знань і навичок навчання у школярів, а також інтерес учнів до предмету). На основі цього ними було виділено 4 стилю педагогічного спілкування:

1. Емоційно - імпровізаційний стиль (ЕІС). Вчителі з відрізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, проте в процесі пояснення у нього часто відсутній зворотний зв'язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великого числа учнів, в основному

- Сильних, що цікавлять його, опитує їх у швидкому темпі, задає неформальні питання, але мало дає їм говорити, не чекає, поки вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу. Для відпрацювання на уроці він вибирає найбільш цікавий навчальний матеріал; менш цікавий матеріал, хоча й важливий, він залишає для самостійного розбору учнями. У діяльності вчителя з ЕІС недостатньо представлені закріплення і повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Вчителі з ЕІС відрізняє висока оперативність, використання великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлювання учнів. Для вчителя з ЕІС характерна інтуїтивність, що виражається в частому невмінні проаналізувати особливості та результативність своєї діяльності на уроці.

2. Емоційно-методичний стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяке переважання інтуїтивності над рефлексивністю. Орієнтуючись як на процес, так і на результати навчання, такий вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно стежить за рівнем знань усіх учнів (як сильних, так і слабких), в його діяльності постійно представлені закріплення і повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Такого вчителя відрізняє висока оперативність, він часто змінює види роботи на уроці, практикує колективні обговорення. Використовуючи настільки ж багатий арсенал методичних прийомів при відпрацюванні навчального матеріалу, що і вчитель із ЕІС, вчитель з ЕМС на відміну від останнього прагне активізувати дітей не зовнішньої краси, а міцно зацікавити особливостями самого предмета.

3. Розмірковуюче-імпровізаційний стиль (РІС). Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу. У порівнянні з вчителями емоційних стилів вчитель з РІС виявляє меншу винахідливість у підборі і варіюванні методів навчання, не завжди здатний забезпечити високий темп роботи, рідше практикує колективні обговорення, відносний час спонтанної мови його учнів під час уроків менше, ніж у вчителів з емоційним стилем. Вчитель з РІС менше говорить сам, особливо під час опитування, вважаючи за краще впливати на учнів непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень і т.д.), даючи можливість відповідають детально оформити відповідь.

4. Розмірковуюче -методичний стиль (РМС). Орієнтуючись переважно на результати навчання і адекватно плануючи навчально-виховний процес, учитель з РМС проявляє консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичність закріплення, повторення навчального матеріалу, контролю знань учнів) поєднується з малим, стандартним набором використовуваних методів навчання, перевагою репродуктивної діяльності учнів, рідкісним проведенням колективних обговорень. У процесі опитування вчитель з РМС звертається до невеликої кількості учнів, даючи кожному багато часу на відповідь, особливу увагу приділяючи слабким учням. Для вчителя з РМС характерна в цілому рефлексивність.