Висновки

Розглянувши тему «Правочини» можемо зробити певні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.

Зі змісту визначення правочину можна виділити такі основні ознаки: правочин є юридичним фактом, оскільки внаслідок його вчинення виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки; це вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи; правочин породжує правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права; правочин завжди має бути правомірною дією.

За класифікаційними ознаками виділяють правочини: односторонні, двосторонні, багатосторонні, реальні та консенсуальні, відплатні та безвідплатні, каузальні та абстрактні, строкові та безстрокові, фідуціарні, алеаторні, біржові, дрібні побутові тощо.

Основними умовами дійсності правочинів є:

• законність змісту;

• наявність у суб’єктів певного обсягу дієздатності;

• відповідність встановленої форми;

• відповідність внутрішньої волі волевиявленню сторін;

• спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

• правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Укладач:

Доцент кафедри

цивільного права і процесу,

к. ю. н., доцент С.А. Пилипенко