18. Принцип автономії волі (lex voluntatis) має неабияке значення в мПрП, оскільки саме в ньому відображається диспозитивність регулювання приватних відносин.

Генеза цього принципу має витоки з принципу свободи договору в класичному приватному праві. Про волевиявлення щодо застосовуваного права, в літературі зазначено, що одним з перших концепцію вибору застосованого права сформулював французький правник Шарль Дюмулен (1500-1566). Франція у ті часі складалася з багатьох провінцій, у кожній з яких діяли свої, як правило, звичаєві норми ("кутюми"), тому не існувало єдиного цивільного права. Виникала необхідність у подоланні "міжпровінційних" колізій для регулювання приватноправового обігу. Для вирішення цієї проблеми Шарль Дюмулен запропонував теорію "автономії волі", згідно з якою сторони могли домовлятися про застосування до своїх відносин обраних ними кутюмів.

19. Протягом тривалого часу автономія волі застосовувалася виключно до сфери міжнародних договірних відносин. З удосконаленням механізмів здійснення вибору застосовуваного права автономія волі поступово почала переходити до інших сфер приватноправових відносин. Тепер ми можемо зустріти прояви автономії волі в регулюванні абсолютних майнових відносин, недоговірних зобов'язаннях (зокрема, сторони можуть здійснити вибір права суду для регулювання деліктних зобов'язань), у спадкових відносинах (спадкодавець у заповіті може обрати для регулювання спадкових відносин право країни, громадянином якої він є), в сімейних відносинах (подружжя може здійснити вибір права, яке буде застосовуватися до регулювання їх відносин, до шлюбного договору, що правда, з певного кола правопорядків) тощо.

У проекті ЦК (який містив восьму книгу - "Міжнародне приватне право") пропонувалося поширити принцип автономії волі і на регулювання трудових відносин. При цьому передбачався дуже цікавий механізм колізійного регулювання. Зрозуміло, що попри юридичну рівність сторін трудового договору, фактично існує більш слабка сторона цих відносин, якою є робітник. Це створює загрозу, що здійснений вибір може бути невигідним для робітника. Тому в проекті пропонувалося, що сторони трудового договору можуть здійснити вибір застосовуваного права, але обране право не повинно погіршувати стан робітника порівняно з тим правом, яке застосовувалося б за відсутності здійсненого вибору (наприклад, право країни місця виконання роботи). Таким чином, у цій нормі одночасно дістали відображення основні принципи регулювання у міжнародному приватному праві - принцип автономії волі, принцип тісного зв'язку та принцип застосування права, сприятливого для слабкої сторони у відносинах. На наше переконання, рано чи пізно законодавець повернеться до цієї ідеї, оскільки такий механізм є абсолютно виваженим і повністю відображає сучасні тенденції розвитку міжнародного приватного права.

20. В українському праві принцип автономії волі, але тільки для зовнішньоекономічних угод, з'явився ще у ЦК УРСР 1963 р. Щоправда, при цьому залишалися неврегульованими механізми реалізації цього принципу. Згодом Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" 1991 р. також закріпляв цей принцип у сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ст. 6).

Сучасне нормативне закріплення принципу автономії волі міститься у ст. 5 Закону про МПрП, яка встановлює, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Правове регулювання автономії волі в Законі України про МПрП сприйняло основні положення Римської конвенції 1980 р. про право, що застосовується до договірних зобов'язань, Гаазької конвенції 1986 р. про право, що підлягає застосуванню до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, інших актів міжнародно-правового характеру та досвід національних кодифікацій у сфері МПрП.