6. Визначаючи предмет мПрП законодавець веде мову не про відносини, а про "правовідносини". Дехто вбачає в цьому помилку або неуважність законодавця. Проте це не так.

Поняття міжнародного приватного права

У світі існує 214 правових систем.

Універсального визначення поняття міжнародного приватного права немає.

Міжнародне приватне право виникло досить давно. До 1834 року ця галузь права називалась "Conflict of Law” (конфлікт законів або права). Тут виникала суперечка щодо вірного розуміння цього терміну – розуміти його як "конфлікт законів” або як "конфлікт права”.

В міжнародному приватному праві може виникнути конфлікт двох або більше правових систем щодо врегулювання окремої справи. В історичному аспекті деякі з таких конфліктів призводили до війни між конфліктуючими державами.

В 1834 році американський суддя Джозеф Старрі увів термін "International Private Law” ("Public” встановлює межі розповсюдження "private”).

Приклад, громадянин однієї держави позичає гроші у громадянина іншої держави. Але в певний час гроші не повертає (тоді застосовується сфера регулювання "public”). "Public” виникає тоді, коли виникають певні правовідносини. При позичці грошей правовідносини не виникають і, тоді – це сфера регулювання "private”.

Міжнародне приватне право – галузь права, що регулює правовідносини, ускладнені іноземним елементом, які виникають змінюються та припиняються у цивільно-правовій сфері(цивільні, сімейні, спадкові та трудов)і, коли хоча б однією зі сторін таких правовідносин є особа (і фізична й юридична).

Міжнародне приватне право – це система колізійно-правових та уніфікованих матеріально-правових (та двосторонні договори), що регулюють цивільно-правові відносини, ускладнені іноземним елементом.

Отже, об’єктом міжнародного приватного права є врегулювання правовідносин, ускладнених іноземним елементом. Коли правовідносини не ускладнені іноземним елементом застосовується цивільне право, коли правовідносини ускладнені іноземним елементом застосовуються приватне право.

Міжнародність полягає у тому, що цивільно-правові відносини перестають регулюватися виключно одним (національним) правом, оскільки вони містять іноземний елемент, відносини виходять „за межі свого” права, тобто вони лежать поза сферою юрисдикції однієї держави. На регулювання таких відносин починаю претендувати ще, щонайменше, один правопорядок. На шляху регулювання таких відносин, ускладнених іноземним елементом, вирішується проблема вибору компетентного правопорядку, або правової системи за допомогою якої можна об’єктивно, з урахуванням міжнародного характеру врегулювання.

Предмет міжнародного приватного права

Функції міжнародного приватного права:

знаходження засобів, за допомогою яких конфлікт між двома правовими системами не викликав би публічно-правовий конфлікт між двома державами;

полягає у наданні засобів (рекомендацій) щодо врегулювання транснаціональних відносин.

Предмет МЧП є майнові та особисті відносини громадян і організацій, які складаються у результаті міжнародного спілкування.

Предметом міжнародного приватного права є цивільно-правові відносини,  ускладнені іноземним елементом.

Цивільні відносини у широкому змісті – диференціація на галузі цивільного, трудового, господарського, банківського, фінансового, екологічного права, такий перелік невичерпний. (Нп.: шлюбно-сімейні відносини).

Цивільні відносини у вузькому змісті – виключно цивільні відносини.

Термін „іноземний елемент” введений у МЧП штучно, щоб підкреслити міжнародність характеру відносин. „Іноземний елемент” вказує на те, що відносини стосуються інтересів та просторової сфери юрисдикції декількох (більше ніж одна) держав: правову систему держави, де розглядається спір та правову систему держави до якої належить іноземний елемент.

Іноземний елемент у правовідносинах може мати три форми (ускладнені правовідносини):

суб’єкту – іноземний елемент може стосуватися громадянства (його відсутності), місця проживання, місця перебування, місця знаходження фізичної чи юридичної особи. (а також інколи держава, міжнародні організації, ТНК. При правовідносинах держава прирівнюється до юридичних осіб);

об’єкту – певне благо, оспорювана річ знаходиться за кордоном, або права захищаються за кордоном. (річ, авторське право). Наприклад, коли майно заповідано громадянинові іншої держави;

юридичного факту – конкретні життєві обставини, що передбачені нормами права, на підставі якого відповідні відносини виникають, змінюються або припиняються. Види: юридична дія – життєві обставини, що залежать від волі суб’єкта. Юридична подія – не залежить від волі суб’єкта, наприклад настання повноліття. (іноземний елемент у вигляді факту, наприклад, автопригода іноземного елементу в державі така Подія тягне деліктну відповідальність);

всілякі комбінації вищенаведених трьох форм.

Система міжнародного приватного права

Виділяють два різновиди системи міжнародного приватного права:

дисциплінарна – включає загальну, особливу й спеціальну частини (міжнародний приватний процес, але процес є сферою регулювання публічного права, тому спеціальна частина розглядає питання міжнародного цивільного процесу);

наукова система ставить певні проблема (завдання), які вирішуються правом. Серед таких завдань згадаються наступні:

захист прав і законних інтересів громадян однієї держави закордоном;

правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб у міжнародному цивільному обороті;

участь держави, міжнародних організацій, а також їхніх представників й посадових осіб у цивільно-правових відносинах;

підстави виникнення й порядок здійснення речових прав;

договірні та їм подібні відносини (зобов’язання);

виключні права на наслідки інтелектуальної діяльності;

відносини, пов’язані зі спадщиною;

сімейні відносини, трудові відносини;

відносини, що виникають у процесі здійснення всіх вищезгаданих проблем.

Обставини, які актуалізують інтерес до міжнародного приватного права у наш час

Виділяють три головні обставини:

об’єктивний процес інтернаціоналізації суспільного життя – спочатку була інтернаціоналізована торгівля, пізніше через колоніальні шлюби, торгівлю послугами, еру промислового співробітництва (спільні підприємства);

різке посилення процесу міграції населення – внаслідок війн, збройних конфліктів (у публічному); з метою працевлаштування (у приватному);

науково-технічний прогрес – світ став ближче (причина зі знаком "+”), виникло питання про постачання товарів (причина зі знаком "-”);

у світі, де всі грають за правилами потрібно грати за правилами.

Співвідношення міжнародного приватного права й міжнародного публічного права

Міжнародне приватне право є складовою національного права (частиною національної правової системи). Виникає питання – яким чином повинна врегульовуватися конкретні правовідносини? В публічному праві треба шукати конкретну міжнародно-правову норму, у приватному – шукати право якої держави треба застосовувати.

Виділяють три відмінності приватного права від публічного:

-    за джерелами права – національне законодавство (у приватному), міжнародно-правові акти (у публічному);

-    за предметом врегулювання – економічні, торгові відносини (публічному), домовленість між державами, але реалізують цю домовленість приватні особи;

-    норми публічного права звужують дію норм приватного права й навпаки – наприклад, держави уклали договір про торгівлю на суму в 2 млн. дол., але приватні особи згідні на більшу суму. Але вони не мають права це робити. Публічне право наглядає за приватним шляхом демпінгу.

-    За учасниками – фізичні та юридичні особи є центральними суб’єктами МЧП, тоді коли МПП не визнає їх суб’єктами.

№ 3 Методи правового регулювання міжнародного приватного права