
- •Європейський вибір України як невід'ємна складова її подальшого розвитку (історичні, економічні та соціальні чинники цього вибору, їхня сутність).
- •3. Мета і завдання стратегії єс щодо України, схваленої Європейською Радою п. 12.1999 р.
- •5.Адаптація законодавства України до законодавства єс – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
- •Мета й основні завдання Закону України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 27.11.2003 р.
- •8.Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн
- •9.3. Особливості системи вищої освіти Італії.
- •9.4. Особливості системи вищої освіти Німеччини.
- •9.5. Особливості системи вищої освіти Польщі.
- •9.6. Особливості системи вищої освіти Росії.
- •9.7. Особливості системи вищої освіти сша.
- •9.8. Особливості системи вищої освіти в Франції.
- •9.9. Особливості систем вищої освіти Японії
- •10. Болонський університет: минуле і сьогодення.
- •11. Передісторія формування загальноєвропейської системи вищої освіти (Зони європейської вищої освіти)
- •11.1.Основні періоди в розвитку Болонського процесу.
- •12. Основні цілі Болонського процесу (шість ключових позицій щодо створення єдиного Європейського освітнього і наукового простору).
- •13. Зміст Сорбонської декларації від 25 травня 1998 р. (Париж).
- •14. Сутність болонської конвенції від 18-19 червня 1999 р.
- •15. Зміст документів конеренції вищих навчальних закладів і освітніх організацій від 29-30 березня 2001 р. (саламанка)
- •16. Головні положення комюніке зустрічі європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту (18-19 травня 2001 р., м. Прага)
- •17. Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту (19-20 вересня 2003 р., м. Берлін)
- •17.1. Зміст комюніке конференції європейських міністрів освіти «загальноєвропейський простір освіти – досягнення мети ( Берген, 19-20 травня 2005 року)
- •17.4 Зміст Будапештсько-Віденської декларації “Про створення європейського простору вищої освіти ” ( м. Будапешт (Угорщина), м. Відень (Австрія) 12 березня 2010 р. )
- •18. Кредитно-модульна система організації навчального процесу: загальна характеристика
- •19. Сутність Європейської кредитно-трансферної системи (естs).
- •20. Загальна характеристика кредитів естs.
- •21. Призначення кредитів естs.
- •23. Присвоєння студентам кредитів естs
- •24.Інформаційний пакет, його головні елементи.
- •26. Європейський зразок додатка до диплома та його основні складові.
- •26.1. Форми організації навчання в умовах кмсонп
- •27. Стратегічні завдання розвитку освіти України.
- •28. Завдання щодо вдосконалення вищої освіти у контексті вимог Болонського процесу
- •29. Формування інноваційного освітнього середовища у вищих навчальних закладах України у світлі вимог Болонського процесу.
- •30. Сучасні підходи до формування змісту підготовки фахівців у закладах вищої освіти України.
- •31. Освітньо-кваліфікаційні рівні (ступенева освіта) в Україні
- •Організація та науково-методичне забезпечення навчального процесу в закладах вищої освіти України.
9.4. Особливості системи вищої освіти Німеччини.
Сьогодні систему німецької освіти можна схематично показати таким чином: початкова школа (4 роки) – середня школа (8-річне реальне училище або 9-річна гімназія) – вища школа (університети, педагогічний ВНЗ, вища школа мистецтв або вищий технічний навчальний заклад).
Усі заклади вищої освіти поділяються на такі групи:
- університети (класичні, технічні, загальноосвітні та спеціалізовані заклади університетського рівня – вищі педагогічні, теологічні та медичні школи). Більшість університетів мають класичну структуру. У них готують і докторів наук;
- вищі фахові школи зі спеціалізованою фаховою підготовкою, готують спеціалістів з інженерії, бізнесу, менеджменту;
- вищі школи (коледжі) мистецтв і музики.
Основою системи вищої освіти є університети. Вони мають, зазвичай, класичну структуру і завдання: несуть відповідальність за наукові дослідження, навчання, підготовку кадрів вищої кваліфікації, готують докторів наук, наділені правом присуджувати габілітацію (докторат-2) для заміщення посад завідувачів кафедрами. Навчання триває щонайменше чотири роки.
Навчання у державних закладах освіти безкоштовне (крім плати за гуртожиток, користування спортивними спорудами і т. ін.). Для біднішої категорії студентів на певний час призначається державна стипендія, половину якої необхідно протягом певного часу повернути. 54
Організація навчання, академічний рік та іспити. Тривалість навчання в університетах традиційно становить 12 семестрів, в окремих – 8 семестрів.
Екзаменами закінчується і кожен предмет. Після завершення програми виконуються письмові роботи, а також складаються усні чи письмові екзамени з головних дисциплін. Знання студентів оцінюється за 6-бальною системою: дуже добре (1); добре (2); задовільно (3); достатньо (4); недостатньо (5); незадовільно (6).
У навчальному процесі застосовують різні види занять: лекції, семінари, контрольні роботи, практичні заняття та екскурсії. Під час семінарів, контрольних і практик вимагаються усні чи письмові роботи, за які студент отримує курсовий сертифікат, необхідний як під час заключного іспиту, так і під час переходу на наступний рівень навчання. Він є головним засобом контролю якості навчання упродовж навчального року. Розширюється залучення старших студентів до різного виду тьюторської роботи з молодшими студентами (оплачуваної).
Ступеневість освіти. Випускникам вищих навчальних закладів після складання державного іспиту присвоюють титул дипломованого спеціаліста, а в університетах – магістра, що дає право на державну службу, відповідну фахову діяльність та аспірантуру.
Кваліфікації. Категорія завершального документа (диплом чи магістерська робота) залежить від виду програми (спеціалізації). Отриманням диплома закінчуються курси інженерії, економіки, соціальних і природничих наук, магістерською роботою – мистецькі та гуманітарні. Диплом чи магістерське посвідчення видають і після 1-2 років поглибленого додаткового навчання, яке відбувається після оволодіння програмою другого циклу.
Навчання студентів-іноземців. Для навчання на університетському рівні запит слід зробити за рік до початку навчання. Для цього потрібно звернутися до німецької амбасади за вступною інформацією, служби академічних обмінів DAAD або Інституту Ґете. Для вступу потрібен національний атестат про середню освіту, який дає право здобувати університетську. З приводу його визнання звертаються до того освітнього закладу, який цікавить.
Німеччина підписала основні конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про визнання закордонних кваліфікацій. Країна має двосторонні угоди з усіма сусідами. Визнання освітніх документів для представників цих країн здійснюється автоматично.
За умови недостатності атестата складається спеціальний тест для вступників (Feststellungspufung) і мовний тест. Найчастіше тестування здійснюється після виконання програми двох семестрів у спеціальних Studienkollegs. Навчання у цих коледжах необов’язкове, але рекомендоване тим, хто вирішив навчатися в Німеччині.