- •Європейський вибір України як невід'ємна складова її подальшого розвитку (історичні, економічні та соціальні чинники цього вибору, їхня сутність).
- •3. Мета і завдання стратегії єс щодо України, схваленої Європейською Радою п. 12.1999 р.
- •5.Адаптація законодавства України до законодавства єс – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
- •Мета й основні завдання Закону України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 27.11.2003 р.
- •8.Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн
- •9.3. Особливості системи вищої освіти Італії.
- •9.4. Особливості системи вищої освіти Німеччини.
- •9.5. Особливості системи вищої освіти Польщі.
- •9.6. Особливості системи вищої освіти Росії.
- •9.7. Особливості системи вищої освіти сша.
- •9.8. Особливості системи вищої освіти в Франції.
- •9.9. Особливості систем вищої освіти Японії
- •10. Болонський університет: минуле і сьогодення.
- •11. Передісторія формування загальноєвропейської системи вищої освіти (Зони європейської вищої освіти)
- •11.1.Основні періоди в розвитку Болонського процесу.
- •12. Основні цілі Болонського процесу (шість ключових позицій щодо створення єдиного Європейського освітнього і наукового простору).
- •13. Зміст Сорбонської декларації від 25 травня 1998 р. (Париж).
- •14. Сутність болонської конвенції від 18-19 червня 1999 р.
- •15. Зміст документів конеренції вищих навчальних закладів і освітніх організацій від 29-30 березня 2001 р. (саламанка)
- •16. Головні положення комюніке зустрічі європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту (18-19 травня 2001 р., м. Прага)
- •17. Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту (19-20 вересня 2003 р., м. Берлін)
- •17.1. Зміст комюніке конференції європейських міністрів освіти «загальноєвропейський простір освіти – досягнення мети ( Берген, 19-20 травня 2005 року)
- •17.4 Зміст Будапештсько-Віденської декларації “Про створення європейського простору вищої освіти ” ( м. Будапешт (Угорщина), м. Відень (Австрія) 12 березня 2010 р. )
- •18. Кредитно-модульна система організації навчального процесу: загальна характеристика
- •19. Сутність Європейської кредитно-трансферної системи (естs).
- •20. Загальна характеристика кредитів естs.
- •21. Призначення кредитів естs.
- •23. Присвоєння студентам кредитів естs
- •24.Інформаційний пакет, його головні елементи.
- •26. Європейський зразок додатка до диплома та його основні складові.
- •26.1. Форми організації навчання в умовах кмсонп
- •27. Стратегічні завдання розвитку освіти України.
- •28. Завдання щодо вдосконалення вищої освіти у контексті вимог Болонського процесу
- •29. Формування інноваційного освітнього середовища у вищих навчальних закладах України у світлі вимог Болонського процесу.
- •30. Сучасні підходи до формування змісту підготовки фахівців у закладах вищої освіти України.
- •31. Освітньо-кваліфікаційні рівні (ступенева освіта) в Україні
- •Організація та науково-методичне забезпечення навчального процесу в закладах вищої освіти України.
17.1. Зміст комюніке конференції європейських міністрів освіти «загальноєвропейський простір освіти – досягнення мети ( Берген, 19-20 травня 2005 року)
Міністри освіти країн-учасниць Болонського процесу, зустрілися для обговорення поточного прогресу і визначення пріоритетів на період до 2010 року. До Болонського процесу приєдналися Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдова та Україна.
Ми приймаємо загальну рамку кваліфікацій в ЗПВО (ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИ ПРОСТІР ВИЩОЇ ОСВІТИ), що складається з трьох рівнів, включаючи можливість проміжних кваліфікацій з урахуванням національних контекстів. Ми приймаємо зобов'язання до 2010 року розробити національні рамки кваліфікацій, зіставні із загальноєвропейською рамкою кваліфікацій, робота над якими почнеться у 2007 році.
Ми приймаємо стандарти і принципи забезпечення якості в ЗПВО, запропоновані Європейською мережею із забезпечення якості.
Ми відзначаємо, що 36 з 45 країн, що беруть участь у Болонському процесі, ратифікували Лісабонську конвенцію про визнання. Ми закликаємо країни, що не ратифікували її, не відкладати ратифікацію.
Ми виражаємо підтримку текстів, що доповнюють Лісабонську Конвенцію про визнання, і закликаємо всі національні влади та інших учасників визнати подвійні дипломи, що присуджуються в двох або більше країнах ЗПВО.
Ми закликаємо університети забезпечити розвиток міждисциплінарної підготовки через докторські програми і розвиток навичок з тим, щоб забезпечити можливість ширшого працевлаштування. Соціальне вимірювання Болонського процесу є складовою частиною ЗПВО і необхідною умовою підвищення його привабливості та конкурентоспроможності.
Соціальне вимірювання включає заходи, що вживаються урядами з фінансової та економічної допомоги студентам, особливо тим, що знаходяться в соціально несприятливих умовах. Ми вважаємо, що мобільність студентів та викладачів в країнах- учасницях залишається одним з ключових завдань Болонського процесу.
Ми укріпимо наші зусилля з подолання перешкод до мобільності через спрощення візових процедур та процедур по отриманню дозволів на роботу, а також сприяючи участі в програмах мобільності. Ми закликаємо інституції та студентів повністю використовувати можливості програм мобільності, підтримуючи повне визнання періодів навчання в рамках таких програм.
Спираючись на досягнуте, ми маємо намір створити Загальноєвропейський простір вищої освіти, заснований на принципах якості та прозорості.
17.2. Головні положення Комюніке конференції європейських країн, відповідальних за сферу вищої освіти ( м. Лондон 16-19 травня 2007 р. ) “На шляху до європейського простору вищої освіти : відповіді на вимоги глобалізації”
- приєднання Республіки Чорногорія до Болонського процесу;
- «…Спираючись на багату та різноманітну європейську культурну спадщину, ми створюємо ЄПВО, що базується на інституційній автономії, академічній свободі, рівних можливостях та демократичних принципах, які сприятимуть мобільності, підвищуватимуть можливості працевлаштування, а також привабливість та конкурентоспроможність Європи…»;
- аналітичний звіт разом із звітом Асоціації європейських університетів (EUA) “Тенденції V ” (Trends V) , оглядом “ Болонья очима студентів ” , звітом Евридики “Погляд на структуру вищої освіти в Європі” свідчать про чималий прогрес за останні два роки;
- мобільність викладацького складу, студентів і випускників є одним з основних положень Болонського процесу, що створює можливості для особистісного розвитку, розвитку міжнародної співпраці між фізичними особами й установами, покращення якості вищої освіти і наукової діяльності та сприяння Європейському виміру;
- багато успішних кроків робиться на шляху до досягнення нашої цілі - ЄПВО, що базується на трицикловій системі ступенів - як на рівні країни, так і на рівні навчальних закладів. Значно зросла кількість студентів, які були зараховані на навчальні курси перших двох циклів, а також спостерігається зменшення кількості структурних перешкод при переході з циклу до циклу. Подібним чином зросла кількість структурованих докторських програм;
- було досягнуто певних успіхів у запровадженні положень ЛКВ, європейської кредитно-трансферної системи ( ECTS) і додатку до диплома, проте підходи до визнання як на державному рівні, так і на рівні навчальних закладів мають бути більш послідовними;
- системи кваліфікацій є важливим інструментом досягнення порівнянності та прозорості в межах ЄПВО і покращення переміщення студентів як всередині, так і між системами вищої освіти. Ці системи кваліфікацій також допомагатимуть вищим навчальним закладам у розробці модулів та навчальних програм, що базуються на результатах навчання та кредитах, а також сприятимуть визнанню як кваліфікацій, так і попереднього навчання, включаючи неформальне та неофіційне навчання;
- вища освіта має відігравати важливу роль у сприянні соціальній єдності, зменшенні нерівності, підвищенні рівня знань, умінь та компетентності у суспільстві.
17.3 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОМЮНІКЕ КОНФЕРЕНЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МІНІСТРІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ «БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС У ПЕРІОД ДО 2020 Р. – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ВИЩОЇ ОСВІТИ У НОВОМУ ДЕСЯТИЛІТТІ» (28-29 КВІТНЯ, ЛЬОВЕН, ФРАНЦІЯ)
Зустрівшись вперше на цьому Болонському Стратегічному Форумі, який відбувся у ЛЬОВЕНІ 29 квітня 2009 року, ми, Міністри вищої освіти, голови делегацій 46 Європейських країн-учасниць Болонського процесу, та представники з Австралії, Бразилії, Канади, Народної Республіки Китай, Єгипту, Ефіопії, Ізраїлю, Японії, Казахстану, Киргизстану, Мексики, Марокко, Нової Зеландії, Тунісу, США, а також Міжнародної асоціації університетів та інших міжнародних і неурядових організацій, взяли участь у конструктивному обговоренні питань глобальної співпраці і партнерства у вищій освіті з метою розвитку партнерства між 46 країнами-учасницями Болонського процесу і країнами з усього світу.
Ми підкреслюємо ключову роль, яку вища освіта відіграє у розвитку наших суспільств, в основі якої лежить навчання впродовж життя для усіх та справедливий (рівний) доступ до навчальних можливостей на усіх рівнях суспільства.
Ми підкреслюємо важливість публічного інвестування у вищу освіту і наполягаємо, щоб вона залишалася пріоритетом, незважаючи на поточну економічну кризу, з метою підтримки сталого економічного відновлення і розвитку.
Ми підтримуємо стратегічну роль вищої освіти у здобутті і покращенні знань і, отже, виступаємо за глобальний обмін знаннями через багатонаціональні дослідження і освітні проекти, та програми обміну студентів і викладачів, з метою стимулювання інновацій і креативності.
Ми переконані, що справедливе визнання періодів навчання і кваліфікацій є ключовим елементом для сприяння мобільності, і ми, таким чином, розпочинаємо діалог з питань політики визнання і вивчення положень різноманітних рамок кваліфікацій з метою подальшого взаємного визнання кваліфікацій.
Ми вважаємо, що транснаціональні обміни у вищій освіті мають керуватися академічними цінностями, і ми виступаємо за збалансований обмін викладачів, науковців (дослідників) і студентів між нашими країнами і сприятимемо справедливому та плідному «обігу мізків».
Ми прагнемо розпочати конкретну співпрацю, яка б сприяла кращому розумінню і довготривалому співробітництву шляхом організації спільних семінарів з окремих тем, таких як, наприклад, забезпечення якості.
