49. Співпраця редактора й автора під час шліфувального читання. Правка як вид редакторської діяльності. Основні завдання правки.

Завдання редактора – підготувати текст до друку. Цей процес складається з двох операцій – професійного читання рукопису та виправлення.

Ознайомлювальне читання нічим не відрізняється від, наприклад, швидкого перегляду газети. Можна читати просто окремі слова або речення, можна читати по діагоналі, щоб побачити загальний сенс.

Аналітичне читання потребує від редактора граничної концентрації уваги, уміння ділити його на значеннєві частини, зіставляти їх між собою. Починаючи з аналізу форми тексту, редактор усе глибше проникає в сенс значеннєвих частин, їхні взаємини, відзначає помилки, значеннєві неясності, робить замітки на полях.

Шліфувальне читання. Після аналітичного читання йде виправлення (зміна тексту задля вдосконалювання його форми та змісту). Потім редактор ще раз перечитує текст – «шліфує». Завдання такого читання – визначити, наскільки виправлення вдалася, чи не стало гірше, ніж було. При шліфувальному читанні редактор аналізує вже власну роботу, перевіряє себе.

Варто пам’ятати, що редакторський варіант тексту має право на життя тільки тоді, коли він кращий від авторського. Один з важливих принципів редагування – не захоплюйся!

Виправлення-вичитування – останній етап роботи, що здійснюється безпосередньо перед здачею матеріалу до друку. Є два види вичитування – коректорське й редакторське. При коректорському вичитуванні використаються два варіанти тексту – робочий, що правлять, і оригінал-рукопис. Мета коректорського вичитування – звірити аж до знака оригінал і робочий текст. Крім того, перевіряються заголовки, ілюстрації, фотографії та підписи до них. Редактор при вичитуванні має дуже уважно прочитати текст, виявити значеннєві й стилістичні недоліки.

Виправлення-скорочення. Його мета – зменшити обсяг тексту. У техніці скорочення відрізняють два прийоми: скорочення частинами, коли з тексту забирають більш-менш розгорнуті фрагменти, що представляють єдине значеннєве ціле (це може бути підтема, подробиці, довгі ряди однорідних даних тощо); внутрішньотекстове скорочення – коли за рахунок перебудови речень, викреслювання непотрібних деталей, слів, характеристик обсяг зменшується, але зміст зберігається повністю.

Виправлення-обробка застосовується, коли авторський варіант прийнятний за формою й змістом, але має потребу в численних виправленнях. При виправленні-обробці вдосконалюються логічна та фактична основа тексту, композиція, стиль викладу.

Виправлення-переробка – найскладніший вид виправлення, що застосовується тоді, коли текст містить цікаву інформацію, але абсолютно неприйнятний літературно.

50. Професійні прийоми перевірки точності й достовірності фактичного матеріалу. Якісна і кількісна характеристика фактів.

Розробка теми пов’язана з вибором фактів, утворенням фактологічної системи твору, а також розташуванням фактів (розробкою композиції).

З одного боку, за фактом справді стоїть якийсь об’єкт дійсності, що протистоїть знанню людини. З другого боку, факт це вже частково пізнаний об’єкт, про який існує знання. Редактор повинен усвідомлювати відносний характер якості фактів: правдивість, достовірність факту, типовість, політична значимість, точність, правильність, логіка їх відбору – речі відносні. З одного боку, редактор не повинен бути категоричним в оцінці фактів, якщо щодо тих фактів він не має знань і позиції; з іншого, – редактор повинен відстоювати факти (їхнє тлумачення, право на викори­стання у матеріалі), коли редактор мас чітку позицію відносно певного кола фактів.

Фактичний матеріал твору – це числа, імена, назви, дати. Факт – поняття ширше, ніж просто цифра, дата, назва, прізвище. Під фактом необхідно розуміти не тільки реальні, що були або є, а й прогностичні, гіпотетичні, імовірнісні явища, процеси, події, які ще будуть, але вже існують у психічній дійсності, уяві людей.

З поняттям факту пов’язане одне із важливих питань редак­торського фактологічного аналізу – поділ змісту на факти. Критерієм поділу змісту на факти є поняття-тема. Оскільки будь-яке поняття є ієрархічно організованою системою ознак-понять, то система фактів твору теж має ієрархічну ор­ганізацію. Фактами першого рівня будуть факти, що ілюструють ознаки, які становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки, які й забезпечуються фактами другого рівня.

Редактор повинен розмежовувати поняття – «тематичний фактоподіл» і «реальний фактоподіл». Реаль­ний фактоподіл завжди зумовлений формою існування фактів. Кожен факт у творі має якісну характеристику. Основні якісні характеристики фактів такі: правдивість, або до­стовірність, типовість, соціально-політична значущість, ідейність, точність і доречність.

Окрім якісної характеристики фактів, редактор повинен опе­рувати й поняттям обсягу фактажу. Кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.

Роль фактичного матеріалу в темоорганізації твору неодна­кова. За своєю функцією факти діляться на чотири великі групи: факти, що кладуться в основу теми твору, – вхідні факти; факти, які ілюструють, пояснюють, уточнюють зміст твору, — деталізуючі факти; факти, що є результатом авторсь­ких міркувань, факти, до яких автор приходить на основі вхідних і деталізуючих фактів, – вихідні факти; факти, на які автор покликається в тексті, примітках, – покликальні факти. Деталізуючі факти поділяються на ілюстративні та аргументативні.

За джерелом використання факти поділяють на авторські й факти-цитати. Авторським фактом називається той факт, який використа­ний автором як вхідний, вихідний чи деталізуючий без покликан­ня на джерело його отримання. Факти-цитати, на відміну від авторських, обов’язково мають покликання на джерело отримання.

Існує три способи включення фактів-цитату зміст матеріалу. Якщо факт-цитата виступає у ролі ілюстративного факту, вона повинна усім своїм змістом ілюструвати сказане. Надлишковий зміст у цитатах відвертає увагу читача від основного змісту ма­теріалу.

Порушення в сфері вхідних фактів трапляються дуже часто; вони пов’язані з тематичною неоднорідністю фактів, багато­темністю. Матеріал може мати надмірний чи недостатній обсяг фактажу через замовчування певних фактів.

Основне питання фактологічного аналізу, що проводить ре­дактор, є аналіз означених вище фактів із погляду логіки відбору їх автором у межах теми. Журналіст завжди повинен дотриму­ватися комунікативної логіки формування фактажу матеріалу.