43. Літературне редагування як суспільно-професійна діяльність. Структура редакторської діяльності та її мотиваційно-цільова сфера.

Літературне редагування – це професійна діяльність, спрямована на аналіз і вдосконалення мовного твору у зв’язку з підготовкою його до друку. Це своєрідний вид інтелектуального випробування рукопису, в основі якого лежить редакторський аналіз, що допомагає оцінювати рукопис, визначати причини недоліків, підказувати автору шляхи і засоби їх усунення, разом з автором удосконалювати рукопис.

Досить часто літературне редагування ототожнюють з мовною правкою твору і коректурою, хоч обидва процеси є лише складовими частинами редакторської праці. Літературне редагування – це всебічний багатоаспектний аналіз твору, проникнення у творчу лабораторію автора. Редакторська праця з підготовки до друку текстового матеріалу, яка містить такі складові:

1) аналіз тематичної організації твору (визначення головної і побічних тем, робота над тематичними відхиленнями);

2) аналіз композиційної структури твору, перевірка її логічності;

3) роботу з фактологічним матеріалом, перевірку його точності і достовірності;

4) виявлення і виправлення порушень логічних зв’язків у тексті;

5) мовну правку;

6) редакційно-технічну обробку (робота із зверстаним текстом (виправлення порушень технічних правил набору і верстання).

Літературне редагування необхідно вивчати в системі інших видів редакторської діяльності – технічного і художнього редагування, оскільки історично всі ці три види були нероздільними.

У цій системі літературне редагування виділяється насамперед як робота над композицією матеріалу, компонентами змісту і тими первинними формами вираження змісту, поза якими він не існує. Хоч літературний редактор не займається макетуванням видань, він аналізує текст, виходячи з передбачуваного розташування його на полосі, а іноді й надає рекомендації щодо доцільності його розташування й оформлення. А відтак знання основ технічного і художнього редагування, правил верстання стає необхідною умовою ефективної роботи літературного редактора в сучасній видавничій справі. Послідовність роботи редактора над оригіналом залежить від: вигляду і складності оригіналу, міри його підготовленості, досвідченості редактора, організації видавничого процесу в конкретній редакції або видавництві.

Етапи редагування:

перше, наскрізне, читання;

доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності;

робота над структурою (композицією);

визначення єдиного стилю представлення тексту;

робота з допоміжною або службової частинами видання;

робота над заголовками;

редакційна правка (із застосуванням різних видів редагування).

44. Механізми редакторської праці та їх теоретичне обґрунтування (мотивація, редакторський аналіз, прийняття рішення, правка, контроль)

Системно-структурна організація редакторської діяль­ності має бути системою пев­них дій, операційно забезпечених. Літературне редагування за своєю природою не може бути здійснене у формі однієї дії. Для його протікання необхідна система дій, підпорядкована науковій і виробничій логіці.

Підготовка матеріалу до друку на рівні літературного редактора включає за необхідністю роботу з авто­ром й обов’язково редакторську правку. Редактор через автора або найчастіше самостійно здійснює: актуалізацію (корекцію) теми, селекцію фактичного матеріалу, корекцію композиційно-архітектонічної організації матеріалу, мовно-правописну правку.

На відміну від багатьох інших видів діяльності літературне редагування не може бути здійснене без підготовчого етапу ро­боти редактора, пов’язаної з формулюванням редакторського висновку щодо якості поданого матеріалу і необхідності редак­торського втручання в нього. Редакторський же висновок може бути зроблений тільки на основі редакторського аналізу ма­теріалу. Редакторський аналіз є проблема критичного оцінювання матеріалу і швидше належить до сфери журналістикознавчої критики, а глибше – до сфери текстологічної діагностики. Редакторський аналіз є окремим видом діяльності, тобто системою дій, спрямованих на вироблення редакторського висновку.

Редакторський аналіз передбачає такі дії: визначення авторської теми й аналіз тематичної організації матеріалу,аналіз визначеної авторської теми на актуальність, – аналіз розробки теми автором, аналіз розкриття теми автором, редакторський висновок. У систему редакторської діяльності часто включають бесіду з автором. Робота з автором як дія є бажаною, але не завжди можливою.

Мотив, мета, умови – це ті фактори, що визначають системно-структурну організацію виробничої діяльності редактора, а також її зміст. Фактори діяльності диференціюють механізми редакторської праці за характе­ром і змістом.

Мотиваційний аспект виробничої діяльності має суспільний зміст. У сфері літературного редагування відбувається опредметнення комунікативно-інформаційних потреб суспільства. На рівні мотивів особисте тісно переплітається з суспільним. Якщо робота редактора над текстом твору приносить редакторові добрий заробіток й дає належний соціальний захист, якого потребує редактор як людина, то суспільно-виробнича діяльність від того тільки виграє і відбувається природне задоволення суспільних потреб. Якщо ж особисті потреби й мотиви не збігаються з суспільними, то наяв­ний конфлікт між людиною як особистістю і людиною як вироб­ником, фахівцем. Безперечно, будь-яке суспільство, будь-яка соціальна група, будь-яке виробництво вимагає від лю­дини уміння швидко адаптуватися до суспільно-виробничих потреб, самопожертви заради спільної справи, оскільки гармонія власних і суспільних потреб та мотивів – річ більшою мірою бажана, ніж очевидна. Відправною точкою аналізу мотиваційної сфери діяльності редактора, окрім предметного змісту мотиву його праці, є і здатність редактора піднятися над своїми власними інтересами, уміння «вживатися» у суспільну мотивацію, прой­матися суспільно значущими потребами задля успішного реда­гування журналістського матеріалу як продукту діяльності авто­ра.

Мотиваційний аспект діяльності редактора – найбільш ідеологізована сфера його праці. Саме на цьому етапі роботи, коли спрацьовують механізми мотивації, проявляються ідеологічні погляди редактора, його ставлення до своєї праці. Мотивація – це той ланцюг, який поєднує редактора з суспільством і робить його виразником суспільних ідей.

У проблемі мотивації суспільної праці важливим є питання змісту виробничих мотивів – того предмета діяльності, який задовольняє суспільні потреби. Таким предметом для літредактора є реальний журналістський матеріал, що має прогностичний характер.

Недопустимою є надмірна ідеологічна упередженість, що ве­де часто до необ’єктивних правок змісту твору. Ця упередженість найчастіше зумовлена суспільними потребами й установками ідеологічного плану: редактор, не прочитавши твір, уже вважає його ідеологічно недосконалим або таким, що має ідейні збо­чення. Ідеальний твір не в уявленні редактора, а в уявленні автора – принцип, яким повинен керуватися редактор. Такий редакторський підхід пов’язаний з глибоким аналізом журналістського матеріалу в системі авторських мовленнєвих факторів і подальшим синтезом пізнаного на етапі прийняття рішення.

Редакторський аналіз – вид мисленнєвої активності редак­тора, спрямованої на формування об’єктивного уявлення про зміст твору і зумовленої впливами соціально-виробничої ситу­ації, в якій працює редактор.

Редакторський аналіз полягає в розчленуванні твору на час­тини, що дозволяє виявити його структуру, виділити суттєве і несуттєве, закономірне і помилкове.

Аналіз охоплює дві сфери: 1) розуміння твору з позицій читацького сприймання; 2) його наукову інтерпретацію в сис­темі авторських факторів.

Розуміння твору – це робота над його змістом у плані тема­тичної організації (перший вид аналізу), фактологічного забез­печення (другий вид аналізу) і вираження змісту (третій вид аналізу). Щоб вільно і правильно оперувати текстом, як цього вимагає редакторський аналіз, редакторові насамперед необхідно глибоко і тонко опанувати його зміст і форму, адекватно визначити для себе значення і смисл тексту. Глибоке розуміння твору в плані тематичної організації є процес декодування його – від поверхневої структури змісту до задуму, мотиву, які твір породили. Аналіз тексту для його глибокого розуміння – перший вид редакторського аналізу, редакторського дослідження тексту. На цей вид спираються всі його інші види.

Для успішного здійснення редакторського аналізу необхідні професійні знання, володіння мовою та іншими засобами вира­ження змісту і розвинені мисленнєві механізми.