- •40.Основні принципи роботи редактора з текстом
- •41. Художній аспект редагування. Вимоги до оригіналів ілюстрацій. Обробка ілюстрацій з позицій їх сприймання.
- •42. Загальні риси та ознаки оформлення періодичних видань. Постійні елементи періодичного видання.
- •43. Літературне редагування як суспільно-професійна діяльність. Структура редакторської діяльності та її мотиваційно-цільова сфера.
- •44. Механізми редакторської праці та їх теоретичне обґрунтування (мотивація, редакторський аналіз, прийняття рішення, правка, контроль)
- •45. Елементарні стилі мовлення. Стильова характеристика деяких журналістських жанрів, які враховуються редактором.
- •46. Поняття актуальності теми тексту. Методика наукової інтерпретації актуальної теми.
- •48. Місце редактора в комунікативному акті. Загальна схема роботи редактора над текстом.
- •49. Співпраця редактора й автора під час шліфувального читання. Правка як вид редакторської діяльності. Основні завдання правки.
- •50. Професійні прийоми перевірки точності й достовірності фактичного матеріалу. Якісна і кількісна характеристика фактів.
- •51. Своєрідність роботи редактора з письмовими й усними цитатами. Умови внесення змін у цитований уривок тексту.
- •52. Логічні вимоги до тексту. Логічний аналіз у структурі редакторського опрацювання тексту.
- •53. Закон тотожності й різні аспекти його дії. Закон суперечності.
- •54. Закон виключення третього й помилки, пов’язані з його порушенням. Закон достатньої підстави та його практичне використання під час редагування тексту.
- •55. Вимоги до оформлення вихідних відомостей. Норми редагування змісту видань.
- •56. Редакторське опрацювання завершальної частини видання. Редакційні вимоги до приміток і коментарів.
- •57. Основні навички редакторського аналізу композиції видання. Методика роботи редактора з композицією тексту.
- •58. Техніка мовностилістичної правки. Вимоги до проведення мовностилістичного аналізу авторського тексту. Причини виникнення та способи виникнення лексичних помилок.
58. Техніка мовностилістичної правки. Вимоги до проведення мовностилістичного аналізу авторського тексту. Причини виникнення та способи виникнення лексичних помилок.
Стилістичне виправлення – це останній етап редакторської роботи, що надає тексту цілісність, що приводить його у відповідність із мовною нормою, стилем, жанром і задумом автора. Але здійснюватися вона має в останній момент, після того, як виправлена композиція в цілому, перевірені способи викладу та факти.
Основні принципи та критерії стилістичного виправлення. Науковою базою стилістичного виправлення служать знання закономірностей культури мови, функціональної стилістики та літературної норми. Літературна норма – це прийняті в мовній практиці правила вживання мовних одиниць будь-якого рівня. Найважливіша особливість норми – її стилістична ц історична мінливість. Це значить, що в конкретний період у мові можуть співіснувати значеннєві та стилістичні варіанти, пов’язані з конкуренцією старої й нової норми (адже мові властиво постійно змінюватися). У таких випадках утвориться зона нестійкої норми та з’являється свобода дій для різного роду мовних помилок.
Робота редактора в таких умовах актуальна та важка одночасно. Завдання редактора – знайти золоту середину між нормою та припустимим відхиленням від неї. Відхилення від норми припустимо в тому випадку, коли з його допомогою можна красномовніше розкрити мислення, естетичні переваги особистості. Найскладніше в такому випадку – відрізнити мотивований відхід від норми та помилку, адже те, що сприймається авторами й редакторами як спосіб виразності, читачами часто оцінюється як вульгарність, брутальність або помилка.
Також редактор має пам’ятати про цільову аудиторію, на яку розрахований текст. У багатьох текстах, розрахованих на молодіжну аудиторію, сполучається стандарт і експресія, що часто порушує мовні норми. Вона може досягатися як лексично, так і граматично. Завдання редактора – визначити, наскільки виправдана експресія.
