58. Техніка мовностилістичної правки. Вимоги до проведення мовностилістичного аналізу авторського тексту. Причини виникнення та способи виникнення лексичних помилок.

Стилістичне виправлення – це останній етап редакторської роботи, що надає тексту цілісність, що приводить його у відповідність із мовною нормою, стилем, жанром і задумом автора. Але здійснюватися вона має в останній момент, після того, як виправлена композиція в цілому, перевірені способи викладу та факти.

Основні принципи та критерії стилістичного виправлення. Науковою базою стилістичного виправлення служать знання закономірностей культури мови, функціональної стилістики та літературної норми. Літературна норма – це прийняті в мовній практиці правила вживання мовних одиниць будь-якого рівня. Найважливіша особливість норми – її стилістична ц історична мінливість. Це значить, що в конкретний період у мові можуть співіснувати значеннєві та стилістичні варіанти, пов’язані з конкуренцією старої й нової норми (адже мові властиво постійно змінюватися). У таких випадках утвориться зона нестійкої норми та з’являється свобода дій для різного роду мовних помилок.

Робота редактора в таких умовах актуальна та важка одночасно. Завдання редактора – знайти золоту середину між нормою та припустимим відхиленням від неї. Відхилення від норми припустимо в тому випадку, коли з його допомогою можна красномовніше розкрити мислення, естетичні переваги особистості. Найскладніше в такому випадку – відрізнити мотивований відхід від норми та помилку, адже те, що сприймається авторами й редакторами як спосіб виразності, читачами часто оцінюється як вульгарність, брутальність або помилка.

Також редактор має пам’ятати про цільову аудиторію, на яку розрахований текст. У багатьох текстах, розрахованих на молодіжну аудиторію, сполучається стандарт і експресія, що часто порушує мовні норми. Вона може досягатися як лексично, так і граматично. Завдання редактора – визначити, наскільки виправдана експресія.