57. Основні навички редакторського аналізу композиції видання. Методика роботи редактора з композицією тексту.

Предметом композиційного редагування є система організації літературного матеріалу. Проте останнім часом у фаховій літературі питання композиційного редагування трансформуються у проблеми комплектації композиції видання чи оцінки основних складових видавничого оригінал-макета. В авторському оригіналі міститься предмет композиційного редагування і в остаточному підсумку – структури книги. В узагальненому вигляді можна визначити кілька етапів композиційного редагування. Перший полягає у редакторському аналізі плану-проекту майбутнього авторського оригіналу. Загальновідомі правила логічного поділу понять мають стати основою оцінки якості першого формату композиції. Фахівці вважають зазначену структуру рубрикаційною. З цим можна погодитися із певними застереженнями. Адже будь-яка рубрика має бути інформаційно забезпечена. В іншому разі поділ у родово-видовій підпорядкованості неможливий. Оскільки план-проект має складати автор, то ця обставина перебуває в його компетенції.

Другий етап композиційного редагування полягає в комунікативному оформленні плану-проспекту. Ідеться про визначення заголовків. Фахівці дають чимало їх класифікаторів за інформаційною ознакою. Усталених схем не існує, їх важко уявити у творчому процесі, що має високу питому вагу імпровізацій. Головне за допомогою заголовків, що розкривають потенційний зміст рубрик, дати вичерпну відповідь на запитання «про що йтиметься в авторському оригіналі?», що перебуває на стадії створення.

На третьому етапі відбувається порівняльний аналіз плану-проспекту з авторським оригіналом. На цій стадії можлива трансформація заголовків, пов’язана зі зміною комунікативних функцій рубрик від інформаційних (за відсутності тексту в плані-проспекті) до контактних (при наявності авторського тексту).

Також важливим є питання співвідношення інформативності рубрики із власне оригіналом. Майже неминучими стають питання упорядкування фактичного матеріалу щодо його повноти, доцільності й достовірності. Саме робота редактора над фактичним матеріалом у визначених напрямах становить зміст завершального етапу композиційного редагування. Результативність його часто формує заключну частину композиції видання. Адже в авторському оригіналі цієї частини може не бути в принципі. Композиційне редагування уможливлює здійснення своєрідного вичленування окремих фрагментів тексту з основного тексту в заключну частину книги. Фахове опрацювання посторінкової бібліографії, реалізація ідеї створення коментарів, покажчиків тощо, покликаних до життя самим характером, текстологічними особливостями авторських оригіналів, завершають функціонально складний процес композиційного редагування.

Працю над композицією рукопису редактор зазвичай розпочинає з аналізу структурних особливостей тексту Вивчаючи методику оціню­вання композиції рукопису, варто ознайомитися з правилами побудови твору, з основними вимогами до композиції рукопису, з прийомами роботи редактора над композицією твору. Основні правила побудови твору такі: послідовність частин має бути вмотивованою, частини співмірними, а прийоми композиції визначає зміст і характер твору. Міцності конструкції публіцистичного твору досягають виокремленням центральної проблеми, вмінням відібрати потрібне й відмовитися від усього зайвого, гармонійністю поєднання частин. Композиційна повнота, необхідність і єдність − вимоги спільні для побудови всіх творів.

Композиція журналістського твору залежить від екстралінгвістичних і від власне лінгвістичних чинників, під впливом яких перебуває автор як суб’єкт дії. Тут виразно розрізняють два аспекти: зовнішній − кон­флікт і внутрішній − проблема. Перший лежить на поверхні, другий редактор має виявити. У плані змісту важливу роль відіграють такі композиційні вузли: а) опис і аналіз події, яка спричинила проблему (констатація фактів); б) аналіз причин виникнення проблеми; в) характеристика учасників події; г) загальна оцінка конфліктної ситуації, соціальної проблеми, яка стоїть за конфліктом; ґ) шляхи до практичного вирішення проблеми.

Заголовок є необхідним компонентом тексту, має бути тісно пов’язаним із текстом, становити з ним ціліс­ність. Вимоги до інформаційного заголовка: він має бути гранично простим і зрозумілим, становити найпростішу синтаксичну конструкцію; бути максимально коротким. Функції заголовка»: 1) заголовок дозволяє читачеві зробити вибір, що саме він читатиме; 2) заголовок спонукає прочитати текст; 3) заголовок дозволяє структурувати полосу; 4) заголовок працює на імідж видання.