2. Елементи податку та їх загальна характеристика.

Кожен податок включає сукупність взаємопов’язаних елементів, що утворюють його внутрішню конструкцію. Лише визначеність цих елементів забезпечує визначеність податку Тому щоб встановити податок як правовий інститут, необхідно встановити (визначити і зафіксувати в законі) його елементи, які називаються елементами юридичного складу податку.

У податковому праві розмежовують обов'язкові й факультативні елементи податку. Обов'язковими вважаються елементи, абсолютно необхідні для забезпечення визначеності кожного податку і на цій основі — податкового зобов'язання платника. До них належать: суб'єкт, об'єкт, база оподаткування, податкова ставка, податковий період, порядок розрахунку податку, порядок і терміни сплати податку. Ці елементи підлягають обов'язковій регламентації податковим законодавством.

Елементи, що не є обов'язковою складовою конструкції кожного податку, називаються факультативними. Серед них можна зазначити такі, як податкові пільги, відповідальність за несплату чи несвоєчасну сплату податків, порядок примусового стягнення податків.

Суб'єкт оподаткування — особа, на яку покладено податкове зобов'язання перед державою і яка несе на собі тягар зі сплати податку. До суб'єктів оподаткування відносять платників і носіїв. Платник — особа, яка перераховує суму податкових зобов'язань до бюджету держави. Носій — особа, на яку покладається тягар зі сплати податку в результаті процесу перекладання податків. Залежно від участі в загальній системі утворення та сплати податку всі носії податку поділяються на 3 типи:

• особи, які безпосередньо утворюють базу оподаткування (виробники і споживачі);

• посередники, тобто ті особи, які здійснюють посередницькі дії між виробниками та споживачами;

• кінцеві споживачі, або особи, які сплачують податок вже після кінцевого споживання.

Суб'єкт оподаткування — юр чи фіз особа, на яку законом покладено обов'язки сплачувати (платник) чи нараховувати, утримувати та перераховувати податки до бюджетів (податковий агент, у ролі якого при утриманні ПДФО осіб може виступати, наприклад, бухгалтерія за місцем роботи платника). Отже, термін «платник податку» є вужчим від терміну «суб'єкт оподаткування», оскільки в ролі останнього можуть виступати не лише платники, а й податкові агенти. Необхідно розрізняти формальних (законодавчо визначених) і реальних платників (носіїв) податку, на яких у кінцевому підсумку податки перекладаються.

У ролі платників можуть виступати як фіз, так і юр особи. За податковим статусом платники поділяються на резидентів і нерезидентів. Резиденти несуть повну податкову відповідальність, тобто повинні сплачувати податки з усіх своїх доходів, у тому числі отриманих за кордоном. Нерезиденти несуть обмежену податкову відповідальність, тобто зобов'язані сплачувати податки лише з доходів, отриманих із джерел у даній державі.

Об'єкт оподаткування — предмет або дія (подія, стан) суб'єкта оподаткування, що оподатковується певним податком. Об'єктами оподаткування є доходи, майно, операції з поставки товарів, робіт, послуг та об'єкти, визначені в законодавчому порядку. Об'єкт оподаткування має відповідати вимогам: бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його вплив наданий об'єкт.

Ставка податку — офіційно встановлений розмір податку, що забезпечує обчислення належної до сплати суми податку.

База оподаткування — фіз, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта (за умови розмежування предмета і об'єкта — предмета) оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Визначення податкової бази передбачає введення 2 допоміжних елементів оподаткування — масштабу оподаткування та одиниці оподаткування.

Масштабом оподаткування є характеристика предмета оподаткування, визначена законом для оцінки бази оподаткування конкретним податком.

Одиницею оподаткування є одиниця виміру масштабу оподаткування.

Прикладом багатоваріантності вибору масштабу оподаткування є податок із власників транспортних засобів. У Франції та Італії масштабом оподаткування є потужність двигуна; у Німеччині — об'єм циліндру; у Бельгії та Нідерландах — маса автомобіля. Вибір масштабу оподаткування визначає й вибір одиниці оподаткування: потужність двигуна вимірюється у кінських силах або кіловатах; об'єм циліндру — у кубічних сантиметрах або літрах; маса автомобіля — у тонах або кілограмах.

Термін сплати податку — конкретна календарна дата або період часу, протягом якого платник повинен розрахуватися з державою. Терміни сплати податків в Україні можуть бути: місячні, квартальні та річні. Вони мають велике значення для повноти та своєчасності наповнення доходної частини бюджетів усіх рівнів, а також його витрат на соціальні потреби.

Терміни сплати податку — календарна дата або певний період часу, протягом якого суб'єкт оподаткування розраховується з державою по своїх податкових зобов'язаннях. При визначенні термінів сплати кожного окремого податку враховуються такі фактори:

• питома вага і роль податку в доходах бюджету;

• характер об'єкта і суб'єкта оподаткування;

• величина і періодичність отримання доходу або вчинення дії;

• соціально-економічні та політичні міркування.

Податковий період — час, протягом якого визначаються податкові зобов'язання платників перед бюджетами всіх рівнів, тобто рік або інший період, який відноситься до податків і по закінченню якого визначається база щодо оподаткування, розраховується розмір податку, який підлягає сплаті.

Податковий період встановлюється для кожного податку окремо. Він може дорівнювати календарному року, кварталу, місяцю. Податковий період може складатися з 1 або декількох звітних періодів, за підсумками яких сплачуються авансові платежі. Якщо звітний період не збігається з податковим, то сума податку, розрахована за звітний період, є проміжною і за підсумками податкового періоду може бути скоригована.

Протягом 1 податкового періоду 1 і той самий об'єкт не повинен оподатковуватися більше 1 разу. Цим обумовлюється важливість визначення і законодавчої регламентації даного елементу оподаткування.

Податкова пільга — надання часткового або повного звільнення від сплати податку відповідно чинному законодавству. Вона є 1 з головних елементів податкової політики та сферою діяльності податкового менеджменту.

Порядок розрахунку податку — визначена законодавством методика розрахунку суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками податкового періоду. Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається, виходячи зі значення податкової бази і величини податкової ставки. Існує 2 основні методики обрахування суми податку: некумулятивна, що передбачає обкладання окремих частин податкової бази, і кумулятивна, згідно з якою податок обраховується наростаючим підсумком з початку періоду із визначенням підсумкової суми по його закінченні.

Порядок і терміни сплати податку — визначені законодавством способи і терміни сплати податку. Існує 3 способи сплати податку: у джерела, деклараційний і кадастровий. Вони різняться розподілом обов'язків по розрахунку податку і відповідальності за правильність розрахунку і своєчасність сплати.

При сплаті податків у джерела відповідальність за правильність їх розрахунку, повноту утримання і своєчасність перерахування до бюджетів і позабюджетних фондів несуть податкові агенти — особи, на яких дані обов'язки покладені законом.

При деклараційному способі сплати податків обов'язки по їх розрахунку, а також уся повнота відповідальності лежать на самих платниках.

При кадастровому способі сплати обов'язки по розрахунку податків і відповідальність за правильність розрахунків лежать на податковому органі. Певною мірою на нього покладається і відповідальність за своєчасність сплати податків, оскільки обов'язок щодо їх сплати виникає у платника не раніше отримання податкового повідомлення від податкового органу.