190

1. Економічний зміст та значення податків і зборів, функції податків та принципи оподаткування.

Формування дохідної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінан­сових ресурсів державного бюджету, при цьому все біль­шого значення набувають податкові методи їх акумуля­ції. Податки стають не тільки головним джерелом фор­мування державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регуля­тора виробництва, стають засобом забезпечення соціаль­ної сфери.

У світовій фінансовій науці розрізняють два систем­них підходи до теоретико-організаційного обґрунтуван­ня проблеми фіскального вибору та трактування категорії "податок". Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов'яз­ковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядаються у двох аспектах — цільовому і примусовому. Такий напрям фінансової думки базується на тезі, за­пропонованій ще Е.Саксом, — послух і примус є не­обхідними елементами податкової теорії. В теоретично­му трактуванні примусовий характер сплати обов'язко­вих платежів державі в обмін на суспільні блага у фінан­совій літературі називають податком за Пігу. Коригувальні податки за Пігу є досить ефективним і відносно простим методом централізації валового внут­рішнього продукту в руках держави. Побудова оподат­кування базується на тому, що будь-який податок, окрім чисто фіскальної функції, має ще й зовнішні соціально-економічні ефекти. Тим самим держава в процесі оподаткування може регулювати економічні і соціальні процеси, спрямовувати їх у потрібне русло, не­зважаючи на погляди і побажання податкоплатників. На відміну від розуміння податку як примусу зако­нослухняних платників-виконавців, другий напрям фіс­кальної теорії визначає податок як громадянський обов'язок. Податок, що сплачується на основі свідомого індивідуального вибору і власної оцінки характеру дер­жавної діяльності виборцем — податкоплатником, одержав назву "податку Кларка", від імені американсь­кого економіста Едварда Кларка.

Передумови виникнення та розвитку податків.

Податки дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Це — обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку — позбавленою будь-якого сенсу. Об’єктивною реальністю є те, що за наявних економіч­них умов підприємницькі структури та громадяни повин­ні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги. Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди роз­витку суспільства вводились різноманітні податки: на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, про­дуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо. Податкова система виникла і розвивалась разом з державою. На найдавніших ступенях державної органі­зації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане виключно на добровільних засадах. Жертвоприношення було неписа­ним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою чи збором. Найдавнішим джерелом державних доходів були до­мени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили одночасно й доходами держави. Це були приватно­правові, а не публічно-правові доходи. Іншим джерелом державних доходів виступали рега­лії — дохідні прерогативи казни, певні галузі виробницт­ва, види діяльності, що приймались у виключне корис­тування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення. Регалії стали перехідним ступенем до податків. Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок пер­шим розкрив А.Сміт у роботі "Про багатство народів" (1770 р.) За його словами "податок — це тягар, що накладається державою у формі закону, який передба­чає і його розмір, і порядок сплати". Найбільшого розквіту податки отримують за умов роз­виненої ринкової економіки. Саме вони стають об'єктив­ним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завер­шена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки подат­ків, терміни їх сплати, контроль за надходженням та витрачанням. Податки стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. Змінюються не тільки їх види і форми справляння, а й саме ставлення до них. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації праці, підтримання рівня зайнятості.

Згідно ст.6 Податкового кодексу України: податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Кодексу; збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій [1].

Перехід від марксистсько-ленінських догматичних постулатів до науково об'єктивних основ пізнання фінан­сової науки дав змогу вітчизняним вченим-економістам по-новому глянути на теоретичні засади функціонуван­ня податків. За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою і платниками податків з при­воду примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою, формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій. Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов'язкові платежі, яким притаманні риси податків:

1) податкові платежі: плата за воду, землю — обов'язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

2) відрахування, внески — обов'язкові збори з юридич­них та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Виходячи із сутності податків, дана категорія роз­глядається не тільки як економічна, але і як суспільно-соціальна. Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних податкоплатників. Через сплату податків реальні дохо­ди понижуються, але при отриманні від держави сус­пільних благ та трансфертних платежів реальний добро­бут покращується. Тому, використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, дер­жава повинна враховувати суспільно-соціальний харак­тер податків та податкових платежів. Цей характер проявляється при обміні податків на суспільні блага і трансфертні платежі. Причому цей обмін є нееквівалент­ний для конкретного платника на мікрорівні, але на макрорівні сума сплачених податків та податкових пла­тежів через бюджет повинна перерозподілятися для всієї кількості податкоплатників і повернутись у вигляді сус­пільних благ та трансфертних платежів (теорія Ліндаля). Цей обмін в фіскальній науці називається "ціни за Ліндалем".

Таким чином, суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподілють між усіма членами суспільства.

Функції податків.

Податки є частиною загальної фінансової системи як держави, так і окремих її суб'єктів. Крім того податки виступають і як одна з категорій ринкової економіки, тобто містять у собі найбільш суттєві ознаки, якості, закономірності та взаємо­зв'язки, які притаманні даному поняттю. За допомогою податків держава вилучає частину доходів юридичних та фізич­них осіб з метою формування свого бюджету для покриття витрат, які пов'язані з виконанням функцій. Податки існують в сфері виробничих відносин, виражають відносини, які пов'язані з вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в доход держави. Але податки — це не стійка категорія. Вони постійно змінюються, не по­стійна і сфера їх дії. Сутність податку як економічної категорії проявляється через ті функції, які во­ни виконують. В теоретичному аспекті виділяють три головні функції податків: фіскальна, регулююча, соціальна.

Фіскальна функція є однією з головних функцій податків. Її сутність полягає в забезпеченні фінансування та надходження грошових коштів до державного бю­джету. В будь-якому суспільстві ця функція є такою, що послідовно реалізовується. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в державному бюджеті та різних позадержавних фондах і призначенні для покриття витрат, пов'язаних з виконанням державою своїх функцій: економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних та ін.). У свою чергу, ця функція поділяється на дві підфункції (деякі економісти та вчені виділяють ці функції окремо): контрольну та розподільну.

Контрольна її сутність полягає в організації налагодження, фіксації та обліку кількості податків та розміру кожного з них, а також оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. Виконання цієї функції передбачає не тільки здійс­нення контролю за отриманням податків, а й застосування різних штрафних санк­цій до порушників. Крім того виконання цієї функції передбачає також внесення постійних змін у систему оподаткування з метою підвищення її ефективності. Головною метою цієї функції є досягнення того, щоб всі платники подат­ків сплачували їх своєчасно та в повному обсязі.

Виконання розподільної функції в першу чергу пов'язане з стягненням пода­тків та повнотою наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При ви­конанні цієї функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки. Постійність в отримані податків означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а на протязі всього бюджетного періоду в чітко встановленні строки згідно з чинним законодавством. Стабільність означає, що надходження податків повинно визначатись високим рівнем гарантії того, що передбачені чинним законодавством податки держава отримує в повному обсязі. Рівномірність - податки повинні розподілятися по території таким чином, щоб забезпечити достатні доходи всім ланкам бюджетної системи — як на державному, так і на місцевому рівні.

Регулююча функція. Вона є теж дуже важливою і її сутність полягає в пере­розподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками податків — юридичними та фізичними особами. Податки, коли виконують цю фун­кцію, утворюють такі механізми, які забезпечують баланс особистих та загальноде­ржавних інтересів. Метою виконання цієї функції є забезпечення безперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню грошо­вих коштів. Виконання цієї функції полягає у наступному:

1. Визначення системи оподаткування, яка діє в державі. В процесі виконання цієї функції визначається система оподаткування, тобто всі податки, які існують в державі, повинні сплачуватись. Але система оподаткування повинна постійно при­стосовуватись до особливостей розвитку економіки держави, ситуацій, які скла­лись, реформ, які заплановані до проведення, та ін. Тому важливе місце займає не тільки визначення, а й удосконалення системи оподаткування, заміна існуючих по­датків іншими, удосконалення діючих податків, заміна методики їх розрахунку, сплати та ін.

2. Ефективність застосування податків залежить від їх прогресивності, можли­вості отримання будь-яких пільг та загального зменшення сплати податкового пла­тежу в межах чинного законодавства. За допомогою пільг по податках держава має можливість регулювати та впливати на кон'юнктуру загальнодержавного ринку товарів та послуг. Встановлення пільг по податках підприємству дає можливість йому збільшити свої доходи, прибуток, знизити витрати та ціну виробу, збільшити реалі­зацію продукції. І, навпаки, збільшення розмірів сплачених податків призводить до збільшення ціни та зменшення обсягів виробництва.

3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки оподаткування по податках і здійснює їх диференціацію відповідно до діючої системи та особли­востей розвитку економіки. Диференціація проводиться в залежності від виду під­приємства та форми його власності, напрямку діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості його для споживачів або для держави та ін.

В межах виконання цієї функції виділяють два її напрямки: стимулюючий та стримуючий. Сутність стимулюючого напрямку полягає в наданні пільг по податках або зві­льнення від їх сплати взагалі. Якщо брати в цілому, то податкова пільга являє со­бою частину загальної системи оподаткування, яка спрямована на зацікавленість виробника у виробництві якогось виробу або наданні послуги. З іншого боку, пода­ткові пільги — це можливість зменшення сплати розміру податку його платником на законній підставі.

Стримуючий напрямок податків застосовується тоді, коли держава бажає захис­тити власного виробника. Як надання пільг, так і різні стримуючи важелі мають єдиний характер і засто­совуються незалежно від виду підприємства, галузі виробництва чи обслугову­вання. В сучасних умовах розвитку економіки держави особливе значення відводиться третій функції податків — соціальній. Виконання цієї функції суттєво впливає на добробут громадян держави та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма верствами населення.

Отже, ми розглянули категорію податків, трактування податків різними науковцями, їх соціально-економічний зміст, призначення податків та їх елементи, історію їх розитку, значення та функції податків.

Необхідно буде розглянути принципи і організацію діяльності податкової системи, її принципи функціонування, методи оподаткування, притаманні податковій системі України.

Принципами оподаткування є:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і податкових платежів.