5. Закон випереджального відбиття

Кож­на рослина квапиться відквітувати, щоб устигнути дати насіння й продовжити себе в часі: отже, вона «знає», що попереду зима? Хай які по-літньому теплі дні стоять, а птахи збираються в зграї і відлітають: вони відають, що попереду холоди, й нічим стане хар­чуватися? Навіть вирощений в інкубаторі птах полетить куди треба, бо вміння передбачати майбутнє закладено в його генах.

На думку російського вченого П. К. Анохіна, еволюційний добір на нашій планеті здійснюється з оглядкою на день не сьо­годнішній, а завтрашній. Це явище він назвав випереджальним підбиттям жива система спадковою готовністю до змін відбиває те, що колись відбудеться, випереджаючи свій час.

Але повернімося до живих істот. Завдяки закладеному в них за пасу генетичної інформації вони засвоюють найхарактерніші ритми довкілля, постійно на них налаштовуючись. Усілякі ритми — від добових і річних до таких, які даються взнаки аж через тисячоліття.

Крихітна пташка — одна з представниць родини славкових, що живе на Алясці, зимує в Південній Америці. Однак спочатку вона летить не туди, а до узбережжя Канади, де відпочиває й нагулює жир, очікуючи холодного повітря. Коли ж воно приходить, славка тримає курс на Африку. Над Ат­лантичним океаном вона набирає висоту, вловлює повітряний потік, що тяг­неться в бік Південної Америки, «сідає» на нього, й він виносить її на зимівлю.

Щоб у пташини виробився «комп'ютер», здатний усе так точно розра­хувати, треба, щоб із року в рік над нашою планетою приблизно в один і той самий час віяли ті самі вітри. І щоб працював біологічний годинник природи, який узгоджує між собою найрізноманітніші процеси — від тих, що відбуваються в організмі малюсінької пташини, до тих, що визначають гло­бальні явища нашої планети.

6. Екосистема: спільність еволюційного процесу

Ч. Дарвін писав: «Будова кожної органічної істоти суттєво, хоч іноді й у прихованій формі, пов ’язана з усіма іншими органічними істо­тами, з якими вона конкурує через їжу чи місцеперебування, або якщо від них рятується».

Так, легкість польоту комах, їхні вигадливі способи маскувати­ся зумовлені тим, що на комах полюють птахи. А точність пташи­ної реакції, їхнє інстинктивне вміння на ходу виконувати безліч розрахунків, що не під силу жодному комп’ютерові, пояснюються повсякденною потребою добувати корм. Заєць сильними задніми лапами, завдяки яким він легко збігає на гору, зобов'язаний лисиці, яка на нього полює, а в лисиці, своєю чергою, органи чуттів розви­нулися так, щоб серед безлічі інших запахів безпомилково знайти заячий слід. Хижак відточує навички полювання, жертва — спосо­би рятуватися, й обоє, обстоюючи свої життєві інтереси, вдоскона­люють будову тіла та поведінку.

Рослини з’явилися на Землі одними з перших серед інших ор­ганізмів. вони проклали їм шлях, наситивши атмосферу киснем. Але надалі всі розвиватися вже разом, тонко пристосовуючись одне ДО одного. Роздивіться знайому кожному квітку — нехай гарбуза. Комаха, яка сяде на її пелюстку, приваблена яскравим кольором, скотиться всередину, а вибираючись звідти, неодмінно вимаститься в пилок і перенесе його на інші квітки. Саме не й потрібно рослині!

У процесі спільного розвитку в екосистемах між різними вила ми виробились особливі взаємовідносини. Це симбіоз — коли спіль­не життя корисне дія обох сторін. Підсліпуватого носорога про небезпеку попереджає волова пташка, вона ж, своєю чергою, живиться паразитами, яких вибирає із шерсті свого друга. Мурахи оберігають попелиць і навіть на ніч заносять їх до мурашника — а все за краплину солодкої рідини, яку виділяють їм попелиці. І тим добре, і тим...

Мураха живиться солодкими виділеннями попелиці

Від покоління до покоління передається інформація не лише про будову організму, а й про те, як належить взаємодіяти з довкіллям, і ця інформація в кожному поколінні поповнюється. Інстинктивно кожна жива істота пізнає світ — подібно до того, як пізнає його людина.

Отже, деякі рослини й тварини зникають з лиця Землі, а з тим змінюються й екосистеми. 1 повсякчас відбувається присто­сування вищих організмів, зокрема й людини, до мікроорганізмів, які в них паразитують: унаслідок нього втрачають свою силу одні хвороби й, на жать, з’являються інші.