- •Касян Людмила Іванівна Еволюція – історія часово-просторової організації живого світу
- •Доповідь
- •6 Курс денної форми навчання нні природничих наук
- •1. Походження життя
- •2. Закон розвитку живого світу
- •3. Еволюція: докази та сумніви. Неодарвінізм
- •4. Популяція як еволюційна одиниця
- •5. Закон випереджального відбиття
- •6. Екосистема: спільність еволюційного процесу
- •7. Еволюція й людина. Закони екології
- •1. Походження грибів, їх будова та значення.
- •2. Характерні ознаки міксоміцетів.
- •3. Тварини. Їх функції, будова органів та їх систем.
- •Тема: Часова впорядкованість живого світу План
- •1.Біологічні ритми
- •2.Незмінність і мінливість живих систем при розмноженні
- •2.1.Мітоз як основа нестатевого розмноження
- •2.2. Мейоз як основа статевого розмноження
- •3. Гомеостаз живої системи в історичному вимірі
- •3.1. Спадковість
- •3.2. Мінливість
- •1.Найпростіші,їх представники та властивості які притаманні цим організмам.
- •Мушлі форамініфер дуже гарні, а їхні родичі — радіолярії, шо плавають у водній товщі, нагадують найвишуканіше ювелірні прикраси. Характерні риси групи
- •2. Загальні особливості багатоклітинного організму
- •3. Рослини.Їх будова та життєдіяльність.
- •3.1.Рух рослин і все що з цим пов’язано.
- •3.2. Основні процеси росту і розвитку.
- •3.3. Поняття живлення рослини та її процеси.
- •3.4. Особливості дихання рослин і умови які необхідні для цього процесу.
- •3.5. Розмноження і розвиток рослин.
- •Лекція «Прокаріоти - основна складова мікробіоценозу» План
- •1.Історія відкриття та характерні особливості прокаріот.
- •2. Будова та хімічний склад бактеріальної клітини
- •1. Оболонка.
- •2. Цитоплазма, в якій містяться:
- •3. Імунітет - як захисна реакція організму від чужорідних молекул.
- •4. Ціанобактерії (синьозелені водорості)
- •5. Архебактерії (Археї)
- •Тема: Доклітинна форма життя – віруси
- •Введення в вірусологію: поняття про віруси і вірусні інфекції
- •Основні поняття вірусології
- •Історія відкриття вірусів
- •Морфологія і структура вірусів
- •Використання вірусів в практиці. Роль вірусів у природі
- •1. Життя. Закон мінімуму дисипації енергії.
- •2. Вода – хімічний елемент живих систем.
- •3. Симетрія як прояв внутрішньої асиметрії.
- •4. Білки. Три властивості живої системи.
- •5. Живі системи – системи відкрито-незрівноважені
- •6. Клітинна будова. Закон єдності фізико-хімічного складу живого.
6. Клітинна будова. Закон єдності фізико-хімічного складу живого.
Історія вивчення клітинної будови почалася з винаходу в XVII ст. збільшуваного скла. В той час стихійно почали виникати гуртки мікроскопістів. По всій Європі гуртувалися допитливі, котрі прагнули збагнути, як улаштований світ. 16 квітня 1663 р. молодий англійський учений Р. Гук показав на авторитетному зібранні, який вигляд має тонесенький зріз кори дуба: кора, виявляється, не однорідна, а складається з малесеньких комірок, схожих на бджолині стільники. Гук не розібрався в тому, що являють собою ті стільники, однак він став першим, хто відкрив клітину – структурну одиницю, з якої побудоване все живе. Клітину, але не клітинну будову! Учені виявляли різні мікроскопічні структури, нині відомі як клітини, але об’єднати всі ці знання в одне цілі спромігся в 1838-1839 рр. німець Т. Шванн за допомогою праць свого друга М.Я. Шлейдена. Отож, Т. Шванн і М.Я Шлейден сформулювали два положення клітинної теорії:
Клітина – одиниця будови й життєдіяльності всіх організмів;
Все живе складається з клітин, і поза клітиною життя немає.
А в 1858 р. теж німець Р. Віхров доповнив клітинну теорію третім положенням:
Будь-яка клітина – з клітин.
Якщо ви подивитесь у мікроскоп на здерту з цибулини шкурку, то побачите клітину в її, так би мовити, хрестоматійному вигляді. Перепоною між умістом клітини та довкіллям і водночас постійно відчиненими в нього дверима є мембрана. Клітинна мембрана являє собою двошаровий утвір із молекул жироподібних речовин – ліпідів. Окрім зовнішньої мембрани, в клітині є ще доволі складна система внутрішніх мембран, які мають форму пухирців, трубочок, тунелів, пов’язаних між собою. Таку систему називають ендоплазматичною сіткою. На частині внутрішніх мембран розташовані крихітні тільця – рибосоми. То «цехи», де синтезується білок. Мембрани є напівпроникними структурами: крізь дуже вузькі пори можуть проходити вода й невеликі молекули або окремі йони. Всередині клітини зберігається низька концентрація йонів натрію й висока – калію: через їх переміщення в тваринних клітинах діє натрієво-калієвий насос, що транспортує потрібні речовини. Ферменти – це теж білки, в яких є ділянки, котрі прискорюють реакцію, й такі, що регулюють її. В клітині для вивільнення енергії існують спеціальні силові станції: хлоропласти – в рослин, мітохондрії – у тварин і рослин. Рослини перетворюють світлову енергію на хімічну, яка «осідає» у відповідних хімічних зв’язках органічних молекул. Цю енергію й використовує тваринна клітина, відтак усе живе на Землі залежить від рослин. Тому рослини називають первинними продуцентами. Органічні речовини утворюються в хлоропластах із вуглекислого газу і води. Провідна роль тут належить хлорофілу – пігменту зеленого кольору. Поглинувши частину світла, його молекула передавши енергію хімічному процесові, відновлює себе. При цьому, утворюються органічні речовини, й процес цей називається фотосинтезом. Щодо до мітохондрій то здебільшого – це тільця – круглі або паличкоподібні. Внутрішня мембрана мітохондрій утворює численні випинання – крісти. Саме в них і відбувається дихальний процес. Унаслідок дихального процесу у мітохондріях синтезується аденозинтрифосфорна кислота (АТФ) що нагромаджує у своїх зв’язках багато вільної енергії. Процес енергозабезпечення клітини однаковий у всіх організмів. За тим – закон єдності фізико-хімічного складу живого, який сформулював В.І. Вернадський: усе живе побудоване з одних і тих самих атомів і органічних молекул, і переважна більшість хімічних реакцій, які відбуваються в клітині, однакова для всіх живих істот – від бактерій до людини.