3.2. Мінливість

В кожному поколінні є низка молекулярних служб, які виправляють помилки, пов'язані з передаванням інформації. І все-таки зміни в системі неминучі. Не лише тому, що частина помилок прослизає контрольні служби, — в нашому вічно мінливому світі все су­ще до якоїсь межі мусить змінюватися, шоб зберегти себе й завоювати життєвий простір.

Мінливість — така сама властивість живого, як і спад­ковість, умова перемоги над усім, шо йому протидіє. Мінлиивість — це здатність живих систем набувати нових ознак і властивостей унаслідок зміни структури молекули ДНК.

Мінливість буває трьох типів. Модифікаційна мінливість не успадковується, хоча й зумовлена спадковими факторами, які проявляються або не проявляються під впливом довкілля. Успадковується здатність змінюватися, а не самі зміни.

Другий тип мінливості ми спостерігаємо під час статевого процесу, коли об'єднуються батьківські й материнські набори хромо­сом, а також коли хромосоми обмі­нюються ділянками, й це супроводжується появою нових комбі­націй алелів окремих генів. З цим механізмом пов'язана комбінаційна мінливість.

Мутації — це раптові стійкі зміни генотипу організму або окремих його властивостей, пов‘язані з внутрішніми хімічними змінами одиниць спадковості — генів або цілих хромосом, що успадковуються. З виникненням мутацій пов'язаний третій тип мінливості — му­таційний.

Якщо мутація відбувається в соматичній клітині, то може розвинутися пухлина — доброякісна або ж ракова. А коли в статевій клітині - наслідки бувають різні. Переважна більшість мутацій — це «абракадабра», за якої певний білок не утворюється, а клітина стає нежиттєздатною. Однак можливі й корисні зміни — за даних умов — або ж зміни нейтральні, які виявляться корисними, якщо умови зміняться.

Чи випадково з'являються мутації? Уже зрозуміло — ні. І в цьому є свій зако­номірний сенс. Наведемо такий приклад. Існує небезпечна спадкова хвороба — серпоподібна анемія, за якої клітини крові, що розносять кисень, стають схожими на серпики й гірше справляються зі своєю функцією. Люди, котрі народжуються з тяжкою фор­мою цією недуги, довго не живуть. Здебільшо­го чимала частина населення вражена легкою формою серпоподібної анемії. Еритроцити-мутанти стають недоступними для збудника малярії, і, хто зна, якби не було цієї мутації, то чи змогли б люди жити серед боліт? Ціною втрати небагатьох збереглася ціла людська популяція.

Та постає запитання: доки жива система може видозмінювати­ся? Тут існують видові обмеження. Подібні умови життя можуть зробити подібним фенотип зовсім різних видів істот, та на рівні генотипу ця подібність кінчається: розмноження неможливе.

Закон генетичної різноманітності життя врівноважується законом видової відокремленості кожної живої системи, а тому вид є одним із рівнів просторової організації живого світу.

Отже, ви вже знаєте, що кожний організм зберігає сталість внутріш­нього середовища — гомеостаз, постійно виходячи з рівноваги й постійно її відновлюючи. Щось подібне відбувається й із живою системою протягом усього часу її існування на Землі. Вона змінюється, набуває нових властивостей і при цьому залишається собою. Для того й набуває нових властивостей, щоб за будь-яких умов лишитися собою. Матеріальним носієм спадковості й мінливості є ДНК, яка передає інформацію білку під контролем довкілля.

Історичний розвиток біологічних систем

Тема: Еукаріоти(частина 1)

Виконала:

студентка 6 курсу

ННІ природничих наук

Спеціальність:Біологія

Гуліоненко В.Ю.

2014 р.

Тема: Еукаріоти(частина 1)

План

1.Найпростіші,їх представники та властивості які притаманні цим організмам.

2.Особливості багатоклітинного організму.

3.Рослини.Їх будова та життєдіяльність.

3.1.Рух рослин і все що з цим пов’язано.

3.2. Основні процеси росту і розвитку.

3.3. Поняття живлення рослини та її процеси.

3.4. Особливості дихання рослин і умови які необхідні для цього процесу.

3.5. Розмноження і розвиток рослин.