МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Касян Людмила Іванівна Еволюція – історія часово-просторової організації живого світу
Напрям підготовки 8.04010201 – Біологія
Доповідь
з дисципліни «Історія розвитку біологічних систем»
6 Курс денної форми навчання нні природничих наук
Науковий керівник:
Мельник Т. О.
Черкаси 2014
Походження життя
Закон розвитку живого світу
Еволюція: докази та сумніви. Неодарвінізм
Популяція як еволюційна одиниця
Закон випереджального відбиття
Екосистема: спільність еволюційного процесу
Еволюція й людина. Закони екології
1. Походження життя
О. І. Опарін вважав, що відстань від коацервату до першої клітини не менша, ніж від крихітної амеби до людини. Та й взагалі гіпотеза Опаріна сьогодні викликає чимало заперечень.
Коацервати живими не були, а кожна нежива система, полишена сама на себе, руйнується. Це означає, що коли білок виник у без кисневій, а відтак і нічим не захищеній від космічного випромінювання атмосфері, то його зруйнував би перший ліпший удар блискавки.
Останнім часом учені всього світу охоче повторюють твердження одного з критиків гіпотези Опаріна: мовляв, процеси, про які в ній ідеться, такі ж неймовірні, як самоскладання розбитого літака.
Отже, нам нічого не залишається, як вірити: або в те, що наш світ створений Вищою силою, або в те, що він розвинувся сам по собі. Ні перше, ні друге на сьогодні не доведено. В цьому питанні наука ніколи не спростує релігію, бо досліджує явища, які піддаються спостереженню, а спостерегти перші кроки життя на Землі неможливо.
Та й чи потрібно науці боротися з релігією? Як показує людський досвід, вони на дорозі одна в одної не стоять.
Англійського вченого Б Паскаля церква ледь святим не оголосила, а він же був одним із творців сучасної фізики: закон Паскаля» вивчають у школі. Монах Г. Мендель здійснив дослідження, які на століття випередили його час. А войовничий атеїст Т. Д. Лисенко, чиї портрети колись прикрашали кабінети навчальних закладів, стверджував, до пшениця вироджується в пирій, а з горобиного яйця може вивестися вільшанка.
Процесу пізнання школить не віра в Бога, а сліпа затятість, що переростає в прагнення знищити того, хто думає інакше. Церква в релігійному фанатизмі переслідувала вчених, а Паризька академія наук колись знищила унікальну колекцію метеоритів на тій підставі, що, мовляв, точно доведено: ніякої небесної тверді не існує, атому й падати звідти ніщо не може. І невтямки було вченим мужам, що діють закони, які утримують біля земної кулі дрібні космічні тіла. Ось так нерозумний захист інтересів науки стає перепоною на шляху її поступу. Заперечуючи науковість генетики, Лисенко заявляв: «Я без жодного експерименту оголошую, що нього не було, немає й не буде». Саме така позиція й небезпечна.
Слід пам ’ятати, що, прагнучи істини, людина завжди перебуває на шляху до неї, і достовірність наукових поглядів обмежена рівнем знань, здобутих на сьогоднішній день.
2. Закон розвитку живого світу
У XIX ст. троє людей майже водночас наблизилися до відкриття таємниці розвитку життя. Двох ви вже знаєте: Ф. Мішер, який відкрив дезоксирибонуклеїнову кислоту, а Г. Мендель — носіїв спадковості, гени, якими виявилися ділянки ДНК. Третім був англійський учений Ч. Дарвін, і він визначив рушійний механізм утворення видів тварин і рослин. Його теорія еволюційного розвитку живого світу стала фундаментом біології.
Ч. Дарвін не перший зацікавився цим питанням. Люди з давніх-давен уміли поліпшувати властивості тварин і рослин, ведучи серед них добір за бажаними ознаками. Досвідчене око хлібороба помічало найкращий колосок: висіяне з нього зерно давало високі врожаї; на альпійських луках були виведені вівці з густим тонким руном. Ч. Дарвін згрупував та осмислив те, що було перевірене практикою життя.
Формуванню поглядів ученого сприяла подорож на військовому кораблі «Бігль», під час якої Дарвін спостерігав живий світ далеких від його батьківщини земель. Він бачив рештки викопних тварин і порівнював їх із тими істотами, які існували на той час.
Життя на Землі розвинулося поступово — такс припущення зробив Ч. Дарвін. Але що рухаю цим розвитком? На Галапагоських островах ученого зацікавили птахи в’юрки: одні з них мали тонкий і довгий дзьоб, яким нишпорили в розколинах скель, витягуючи звідти комах, а в інших — дзьоб був короткий і грубий, бо вони живилися зерном. А яка різнобарвність пір’я! Ті, що мешкати на березі, були сіренькі в цяточках — кольору гальки; ті, що будували гнізда в лісових хатах, — чорні із зеленим полиском; а ті, що товклися серед скель, — попелясто-сірі.
Ларвінінські в'юрки на Галапагоських островах
і доходить висновку: кожна істота бореться за існування, виживають лише ті. які краще пристосовані до умов довкілля, вони й дають потомство. Рушій розвитку світу — природний добір. У цьому відкритті й полягає заслуга Ч. Дарвіна. Вчений сформулював також саме поняття еволюції: еволюція — це поступовий необоротний процес змін живих істот у напрямку більшої пристосованості до умов довкілля.