2. Обслуговування стрільби за допомогою сс.

Обслуговування стрільби за допомогою спряженого спостереження(СС) у більшості випадків проводиться з використанням засобів оптичної розвідки з командно-спостережного пункту(КСП) та бокового спостережного пункту(БСП), який може розташовуватися як зправа, так і зліва від КСП. Крім того, пристрілювання за допомогою СС можна проводити, використовуючи радіолокаційні станції(РЛС) та станції звукової розвідки.

Під час обслуговування стрільби з пунктів спряженого спостереження визначають відхилення окремих розривів від цілі за напрямком у поділках кутоміра.

Перед пристрілюванням командиру доповідають координати пунктів спряженого спостереження.

Під час поставлення завдання на обслуговування пристрілювання спряженим спостереженням командиру СС вказують: координати цілі, кількість снарядів (розривів, залпів), які потрібно спостерігати (засікти), і темп стрільби, після чого у ході ведення стрільби повідомляють про проведені постріли для забезпечення їх своєчасної засічки.

З'ясувавши ціль на місцевості, командир СС дає цілевказання працюючим на приладах і встановлює порядок доповіді результатів спостереження. Під час стрільби по широкій цілі він також вказує точку, в яку слід наводити перехрестя сітки приладу.

Отримавши попередження «Постріл», розвідники, помітивши вибух, вимірюють по сітці його відхилення від центральної вертикальної лінії сітки приладу з точністю до однієї поділки кутоміра і передають відхилення вибуху командиру СС, наприклад: «Лівий – вправо 20, правий – вправо 15» і т.п.. Спостерігаючи за групою вибухів, розвідники визначають відхилення після кожного вибуху.

Командир СС після отримання доповідей розвідників про відхилення кожного вибуху передає ці відхилення, а після засічки всіх вибухів групи і середні відхилення по групі у попередньо встановленому порядку.

Під час обслуговування створення фіктивних реперів (наземного або повітряного) за допомогою спряженого спостереження визначають координати центра групи вибухів, а при обслуговуванні створення повітряних реперів – і їх абсолютну висоту в метрах.

Під час створення наземного фіктивного репера необхідно засікти не менше чотирьох вибухів, а повітряного – не менше шести повітряних вибухів.

Для завчасного наведення оптичних приладів на пунктах спряженого спостереження при обслуговуванні створення фіктивних реперів командиру СС доповідають дирекційні кути (відліки) приладів по реперу, а при створенні повітряного репера – і кут місця репера.

Командир може доповісти замість дирекційних кутів (відліків) по реперу координати наміченої точки репера. В цьому випадку командир СС визначає дирекційні кути (відліки) по реперу на приладі управління вогнем або аналітично. Працюючі на приладах, наводять їх у заданому напрямку і доповідають: «Правий (лівий) готовий».

Отримавши доповіді про готовність спостережних пунктів, командир СС доповідає командиру: «Спряжене спостереження готове». Після попередження командиром «Постріл» розвідники спостерігають в прилади і, помітивши вибух, знімають дирекційний кут (відлік) по ньому і доповідають командиру СС, наприклад: «Лівий 2-50 (32-50), правий 8-10 (28-10)».

Після отримання дирекційних кутів (відліків) по першому (одиночному) вибуху із пунктів спряженого спостереження командир СС доповідає: «Є дирекційний (відлік)».

Якщо перший вибух не був засічений, то командир СС доповідає: «Немає дирекційного (відліку)». У цьому випадку дають другий постріл, виправивши при необхідності установки для стрільби або орієнтування приладів спостереження.

Під час створення наземного фіктивного репера після засічки першого розриву дають групу пострілів, попереджуючи про це командира СС, наприклад: «Засікти чотири вибухи, 20 секунд постріл, доповісти координати репера або середній дирекційний (відлік) по групі».

Командир взводу (відділення) розвідки наказує розвідникам: «Засікти 4 вибухи, 20 секунд постріл, дирекційні кути (відліки) доповідати після кожного вибуху».

Розвідники, прийнявши попередження «Постріл», спостерігають в прилади і в момент появи розриву, не змінюючи положення приладу, визначають кутові відхилення розриву (вправо, вліво) від центральної вертикальної лінії сітки з точністю до 0-01 і передають ці відхилення командиру СС.

По закінченні стрільби командир СС дає команду: «Група закінчена». За цією командою розвідники знімають значення кута, при якому проводилося спостереження, і доповідають його командиру СС, наприклад: «Лівий 2-50 (32-50), правий 8-10 (28-10)». Схожість цих значень з тими, що доповідалися раніше, свідчить про надійність засічки репера.

Командир СС записує відхилення розривів, розраховує середній дирекційний кут (відлік) по групі і координати репера, після чого доповідає, наприклад: «Засічені чотири розриви: Х = 19225, Y = 54382».

Під час обслуговування створення повітряного репера одночасно з визначенням відхилень розривів по напрямку з командно-спостережного або бокового спостережного пункту вимірюють ще й висоту розривів у поділках кутоміра(див. табл.2.1).

	Вибух	Відхилення по напрямку	Відхилення по висоті
		Вліво 13(Л13)	Нижче 8(-8)
		Вправо 3(П3)	Вище 12(+12)
		Вправо 6(П6)	Нижче 12(-12)
	В4	Вліво 5(Л5)	Нижче 10(-10)

Табл.2.1

Під час засічки розривів розвідник, якому доручено спостереження розривів по напрямку і висоті, одночасно визначає кутові відхилення розривів від вертикальної і горизонтальної ліній кутомірної сітки.

Розриви в групі нумерують у порядку пострілів, проведених батареєю, відліки по кожному розриву записують в журналі розвідки і обслуговування стрільби та доповідають командиру СС.

Якщо один або декілька розривів не були засічені одним чи двома спостережними пунктами, то командир СС доповідає про це командиру, який продовжує вести вогонь до отримання необхідної кількості засічених розривів.

Після закінчення стрільби розвідники перевіряють орієнтування приладів і результат доповідають командиру СС.

Командир СС після засічки всіх розривів групи визначає та передає координати і висоту репера.

Висоту повітряного репера над рівнем моря вираховують за формулою:

де – висота спостережного пункту над рівнем моря в метрах (визначається по карті), а – перевищення повітряного репера над СП в метрах.

Перевищення репера вираховується за формулою:

де – середня висота розривів у поділках кутоміра, виміряна від горизонту СП, а Дк – дальність від СП до репера, отримана при вирішенні засічки.

Отриману за цією формулою абсолютну величину перевищення збільшують на 5%.

Створення репера для поновлення установок для стрільби полягає у створенні фіктивного репера вдруге.

Командир СС, отримавши команду на обслуговування створення репера, ставить завдання розвіднику (далекомірнику).

Розвідник (далекомірник), перевіривши початкове орієнтування своїх приладів, встановлює на них дирекційні кути (відліки) і кут місця репера, записані у журналі розвідки і обслуговування стрільби, після чого доповідає: «Правий (лівий), далекомірник готовий, напрямок стільки-то, висота стільки-то, дальність така-то (тільки для далекоміра)».

Командир СС перевіряє правильність установок на приладах по журналу розвідки і обслуговування стрільби та доповідає командиру: «Спряжене спостереження готове», після чого командир дає один постріл.

Розвідники (далекомірники), отримавши попередження «Постріл», спостерігають у прилади.

Подальший порядок роботи такий самий, як і при створенні репера.

Під час обслуговування стрільби батареї по окремій рухомій надводній цілі по команді командира проводиться засічка цілі під час спостережного часу (що дорівнює 100 с) через кожні 20 с. Дирекційні кути (відліки) по цілі доповідають командиру.

Перед подачею команди «Вогонь» командир вказує дирекційні кути (відліки) для наведення приладів спостереження по точці зустрічі снарядів з ціллю, які передаються на спостережні пункти. Отримані дирекційні кути (відліки) розвідники встановлюють на приладах спостереження. При веденні стрільби на поразку розвідники визначають дирекційні кути (відліки) по кожному залпу.