37

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Кафедра військової підготовки

Предметно-методична група №2

Курсова робота

з ______________________________________________________

Тема №__ “Зміст і послідовність роботи КВУ артилерійської батареї при підготовці взводу до бойових дій в наступі.”

Студента 4 курсу 431 взводу

ВОС 097000

Красовського С.В.

Керівник: _______________

________________________

Оцінка:

Національна шкала____________

Кількість балів:______ECTS____

Члени комісії:

_______ ______________________

_______ ______________________

м. Чернівці – 2014 рік

Зміст

1. Вступ.............................................................................................с.3

2. Основна частина...........................................................................с.4

1. Порядок роботи КВУ в наступі. Бойовий наказ.......................с.4

2. Обслуговування стрільби за допомогою СС...........................с.15

3. Види ТГПР. Контроль ТГПР....................................................с.19

4. АРГ. Призначення, склад. Завдання АРГ по розвідці ВП та рубежів розгортання КСП....................................................с.24

5. Способи орієнтування приладів на КСП. Орієнтування приладів на пунктах СС по загальному орієнтиру.................с.26

ІІІ. Висновок......................................................................................с.33

ІV. Література....................................................................................с.34

V. Додатки

№1. Бойовий наказ

№2. Картка топогеодезичної прив’язки

№3. Схема орієнтирів

№4. Робоча карта

Вступ

Артилерія має багатовікову історію. Вона прийшла на зміну стінобитній на метальній техніці, що широко використовувалася під час штурму фортець, міських стін та інших серйозних укріплень. Найперші достовірні відомості про появу вогнепальної зброї відносяться до XIII – XIV ст. у арабів. Від них вогнепальна зброя поширилася на всі прогресивні країни Західної Європи.

В Європі артилерія з'явилася в кінці XIII – поч. XIV ст., тому саме чотирнадцяте століття вважають початком ери порохової артилерії.

Протягом всієї історії свого існування артилерія постійно змінювалася та вдосконалювалася. Але лише з кінця XIX ст. Почала набувати сучасного вигляду.[7]

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями всіх військ, які беруть участь у ньому, із застосуванням ракетних військ і артилерії, танків, бойових машин піхоти, засобів високоточної зброї, авіації та іншого озброєння і військової техніки.

Ракетні війська та артилерія є головною вогневою підтримкою сухопутних військ. Їх бойові можливості дозволяють успішно вирішувати завдання надійного вогневого ураження противника, що є сприятливою передумовою його повного розгромлення.

Для досягнення цієї мети офіцери ракетних військ і артилерії повинні досконало знати і практично застосовувати теоретичні знання та навички зі стрільби і управління вогнем.[4]

Основними предметами з фахової підготовки підрозділів, частин та офіцерів артилерії вважаються тактична (тактико-спеціальна) підготовка, підготовка зі стрільби і управління вогнем офіцерів, управління вогнем підрозділів і частин, спеціальна та технічна підготовка.

Система бойової підготовки повинна забезпечувати різностороннє навчання командирів і штабів, навчання особового складу, бойове злагодження і високу бойову готовність артилерійських частин та підрозділів.

Артилерійські частини, підрозділи та командири повинні бути постійно готовими до виконання вогневих завдань.

Артилерійські підрозділи виконують вогневі завдання поразки різноманітних цілей, світлового забезпечення бойових дій загільновійськових підрозділів і стрільби артилерії вночі, задимлення противника, розповсюдження агітаційного матеріалу, цілепозначення, тощо.

Завданням поразки цілей в залежності від їх характеру, важливості і умов тактичної обстановки може бути знищення, руйнування, подавлення або виснаження.

Метою даної роботи є ознайомлення зі змістом і послідовністю роботи командира взводу управління артилерійської батареї при підготовці взводу до бойових дій у наступі.